Лекція 3. Функції радіомовлення

План

1. Інформування як основна функція радіомовлення.

2. Функція вираження і формування громадської думки.

3. Пропагандистська функція.

4. Агітаційно-організаторська.

5. Просвітницько-педагогічна.

6. Виховна функція радіомовлення.

7. Естетична.

8. Розважальна.

9. Функція спілкування.

10. Інтегруюча функція.

Мета: дати уявлення про основні функції радіомовлення, виявити їх специфіку та реалізацію.

Ключові слова: функція, передача, новини, пропаганда, громадська думка, спілкування.

1. Інформування як основна функція радіомовлення.

Функція (лат. functio) – призначення, діяльність, виконання.

Функції радіомовлення – цілеспрямована журналістська діяльність, тісно пов’язана з принципами, що мають загальний закономірний характер.

Радіо виконує багато функцій. Буває, що воно виконує функції, протилежні тим, які має виконувати (наприклад, радіо повинно інформувати, проте може і дезінформувати).

Однозначної думки щодо кількості функцій радіомовлення серед вчених немає. Відомий український дослідник радіожурналістики В. Лизанчук виділяє такі основні функції радіомовлення:

• функція інформування

• функція вираження і формування громадської думки

• пропагандистська функція

• агітаційно-організаторська

• просвітницько-педагогічна

• виховна

• естетична

• розважальна

• функція спілкування

• інтегруюча

Функція інформування є найголовнішою функцією радіомовлення. Людина не може існувати в інформаційному вакуумі, інформація для неї є життєво необхідною. З самого початку свого існування радіо було потужним засобом оперативної передачі інформації, у першу чергу це випуски новин – обов’язкова частина програм радіостанцій. Крім цього, радіо постачає і певні судження про події, що сталися у світі, а значить є могутнім засобом формування громадської думки.

Основні вимоги до новин на радіо:

• точність;

• об’єктивність;

• оперативність;

• чіткість;

• зрозумілість;

• відмежування коментарів від фактів;

Новини на радіо іноді називають «секундною стрілкою історії» [5, с. 102]. Синхронна розповідь про подію дає слухачеві відчуття присутності і причетності. Але не слід забувати про важливість творчого підходу до розповіді про події та факти. Талановитий журналіст має власну манеру роботи перед мікрофоном, у веденні радіопередачі.

2. Функція вираження і формування громадської думки.

Громадська думка є виявом суспільної свідомості, у якому великі соціальні групи оцінюють ті явища, які є предметом суспільного інтересу [7, с. 113].

Виділяють 4 ступені розвитку громадської думки [цит. за 5, с. 105]:

1) Людина почула або прочитала про подію в ЗМІ, і це викликало в неї певну реакцію (схвалення, сумнів, осуд і т. ін.);

2) Подальше обговорення цієї події із знайомими, які перебувають у подібному психологічному стані. Водночас ЗМІ також подають відгуки і коментарі на подію. Далі починає виокремлюватись певна оцінка явища (схвалення чи осуд) і з’являються більш конкретні коментарі і трактування наслідків ситуації. Думки різних людей починають згуртовуватися в один масив суджень.

3) Навколо події в ЗМІ і суспільстві відбуваються дискусії, викладаються нові аргументи, деякі з них втрачають свою актуальність і ґрунтовність, а деякі навпаки – набувають.

4) Окрема людина чи група людей починають діяти на основі того переконання, що склалося.

Умови існування громадської думки:

- поінформованість суспільства;

- суспільний інтерес до предмета громадської думки;

- дискусійність оцінок певного явища або фактів.

Радіо – це один з найоперативніших засобів вираження і формування громадської думки. Дуже важливим є при цьому не лише поінформованість суспільства, але й освітній рівень слухачів, їхня діяльність, громадянська позиція, політична активність, особистісна зацікавленість.

Носієм громадської думки може бути група людей, а її виразником – окрема особа: політичний чи громадський діяч, фахівець, журналіст тощо. Як бачимо, на журналісті лежить відповідальність за те, яка саме і в який спосіб буде сформована громадська думка.