7. Програмування добового мовлення.

Добове мовлення радіостанції, так звана добова схема мовлення, має певні особливості, які зазначаються в програмній концепції станції та деталізуються в щогодинному плей-листі або щодобовій верстці ефіру (залежно від того, з яким форматом працює станція – музичним чи розмовним).

Коли йдеться про специфіку добового мовлення радіостанції, варто говорити про ранкове, денне, вечірнє та нічне мовлення станцій.

Ранкове мовлення

Ранковий час буднього дня (з 05.30/06.00 – до 9.00/10.00) надзвичайно важливий для радіомовлення, незалежно від типу радіостанції або формату мовлення. Це найважливіший період доби для радіо, який характеризується найбільшою аудиторією та найдорожчою рекламою. Цей час називають ще ранковим "drive-time", коли найбільша кількість людей перебуває в автомобілях, прямуючи на роботу. Безперечно, в автомобілях є як потенційні слухачі, так і потенційна соціальна й економічна підтримка діяльності станції - інвестори, спонсори та рекламодавці.

Ранок – це час, коли слухачі прокидаються під музику "своїх" радіостанцій, снідають, готуються до виходу на роботу тощо, час, коли радіо оптимально виявляє одну зі своїх основних функцій – фоновість. Завдяки цій функції, як уже зазначалося, радіо утримує зранку найбільшу аудиторію, порівняно з телебаченням, пресою та Інтернетом. Людина, прокинувшись удосвіта, сприймає нову інформацію значно активніше й зацікавленіше, аніж упродовж подальшого дня. Та й реклама зранку не здається такою нав'язливою, як це може бути після того, коли накопичується втома, пов'язана з різноманітними емоціями другої половини дня. Завдяки фоновості, радіо володіє унікальною можливістю контролювати увагу аудиторії та передбачати можливі відрізки часу, коли її увагу можна з фонової перевести до концентрованої. Саме зранку такі модуляції бувають реальніші, оскільки людина сама настроюється на максимальну концентрацію, щоб усе встигнути зробити вчасно.

Зранку радіо може помітно ефективніше впливати на аудиторію, затримувати її увагу. Але цей час затримки уваги вимірюється зранку не годинами, а хвилинами. Хоча ранковий "drive-time" і триває кілька годин, оптимальний час для затримки уваги окремого слухача, як правило, 10-20 хвилин. Саме протягом цього часу людина може робити зарядку, снідати, вдягатися. Тому, плануючи ранковий ефір, станції прагнуть передбачати: яка програмна продукція є оптимальною для того, щоб затримати кожного окремого слухача біля радіо­приймача й на своїй частоті. Таким чином, програмні концепції радіостанцій будь-яких типів і форматів мовлення мають ряд спільних характерних ознак.

Перша ознака – ритміка мовлення. Зранку людина вмикає радіоприймач, з одного боку, цілеспрямовано, коли необхідний знайомий фон для ранкового "моціону", з іншого боку – випадково й вибірково щодо програмної продукції станції. Інколи радіоприймач вмикається в конкретний час, під програму конкретної станції, але така точність вибору не завжди характерна для слухацької більшості. Як правило, людина може пошукати ефірі не більше як 2-3 знайомі станції, щоб зупинитися на одній. І цю єдину вибирають, як правило, протягом перших 10-15 секунд. Механізм ранкового прослуховування радіо швидше можна назвати прогнозованим, аніж навпаки – спочатку пошук знайомої станції, потім фіксація її частоти, далі – фонове звучання протягом 10-20-хвилин, і за весь час одномоментна концентрація уваги.

Одначе, ритміка прослуховування радіо не настільки прогнозована. Ритміка прослуховування ранкового ефіру швидше "рвана" й непердбачувана стосовно точності вмикання радіоприймача кожним окремих слухачем. Тому щодо мак­симального охоплення аудиторії в ранковому ефірі важливими є наступні концептуальні рішення:

орієнтація на збільшену частотність виходу й зменшений хронометраж інформаційних програм і рекламних блоків. Інформаційні програми можуть подаватись традиційно на початку години, так і в середині години. Якщо на початку години може бути анонс плюс розширений випуск інформації (3-4 хвилини), то в середині години звучатимуть одно- чи пів- торахвилинні "новини одним рядком ("headline news")". Протягом години "drive time" можна ставити три рекламні блоки хронометражем не більше двох хвилин (наприклад, після випуску новин на початку години, після випуску "новин одним рядком" і за кілька хвилин до закінчення години);

• підготовка спеціальних ранкових рубрик – поради ("мотиваційні кліпи"), гороскоп, привітання іменинникам, огляд преси, короткі спортивні випуски тощо. Усі ці рубрики можуть мати конкретний час виходу в ефір для того, щоб намагатися прогнозувати той час, коли станцію слухає найбільша аудиторія;

• швидкість і оперативність подачі матеріалу, передусім щодо місцевої інформації, а також "інформація на цю хвилину" – прогноз погоди й сигнали точного часу;

добір музичного матеріалу, який характеризується однаковою стилістикою і настроєвим аспектом (енергійні композиції), збільшеною частотністю звучання композицій категорії "Gold" кожного формату й композицій "гарячої" ротації з тривалістю звучання композиціи від 2,5 до 3,5 хвилин;

❖ ведення ранкових програм має бути динамічним, енергійним, тримати увагу аудиторії та відповідати типу й формату радіостанції. Саме ведення програм становить другу характерну ознаку ранкового ефіру.

Друга ознака – ранкові шоу. Ранкові шоу - це окремий тип радіопрограм, які за своєю структурою, технологією мовлення характерні лише для ранкового "drive-time". Якщо станція працює в розмовному форматі, тоді це – ранкове розмовне шоу, якщо станція є музичною – тоді ранкове музичне шоу.

Ранкові розмовні й музичні шоу відрізняються від аналогічних типів програм тим, які звучать упродовж доби, лише одним – чіткою орієнтацією на ранковий розпорядок слухацької аудиторії. Що зараз робить кожен слухач? Де він може зараз бути? Коли він може відійти від приймача й не слухати його? Який зараз у нього (неї) вигляд? Чому в нього (неї) такий добрий/поганий настрій, можливо через погоду? Відповіді на ці та інші запитання завжди цікавлять ведучих ранкових шоу, оскільки ранковий ефір – це прорахований до секунди ранковий розпорядок цільової аудиторії.

Ранкові розмовні або музичні шоу, як правило, мають або одного, або двох ведучих. Шоу з одним ведучим, так зване авторське шоу – це орієнтація передусім на особистість, яка є достатньо популярною і здатна не лише завойовувати слухачів, а якомога довше утримувати їх біля приймача. Специфікою такої програми є те, що ведучий може не зважати на ранковий темпоритм слухачів і не бути "прив'язаним" до кожної їхньої ранкової хвилини. Шоу з одним ведучим може в разі необхідності бути позбавлене інформаційних блоків, рубрик, кількість композицій на годину може бути зменшена за рахунок авторського конферансу. Однак основне в такій програмі – особистість, яка представляє станцію в період ранкового "drive-time", і на яку, окрім цільової аудиторії, позитивно реагуватимуть рекламодавці, інвестори або спонсори.

Шоу з двома ведучими станції – ведучих такого шоу добирають за методом зіставлення – оптиміст і песиміст, сангвінік і меланхолік тощо. Окрім того, в ефірі ведучим надається рівноцінна частка ефіру, вони рівноправні, кожен з них "має право бути правим", наприклад, у спільній дискусії щодо якогось суперечливого питання Схема награного, але не театрального, конфлікту між ведучими є одним із поширених способів примусити цільову аудиторію передзвонити на станцію та проголосувати "ЗА" одного ведучого чи "ПРОТИ" іншого