Інтерактивність

Станція, працюючи на локальному або регіональному (мережному) ринках, зацікавлена в тому, щоб мати інформацію про реакцію цільової аудиторії на свою ефірну та ділову діяльність. Тому метою всіх наявних радіомовних технологій є організація зворотного зв'язку зі слухачами й використання його результатів для просування і розвитку станції, для пошуку фінансової та соціальної підтримки мовлення. Інтерактивність станції, яка ґрунтується на дистанційних і стаціонарних методах формування або утримання аудиторії, сприяє виявленню тих необхідних змін на ринку, що їх слід здійснювати для перспективної діяльності. Механізми організації інтерактивної діяльності станції залежать від її соціального призначення, типу й формату мовлення, а також – територіальності мовлення.

Радіостанція, як будь-яке ділове підприємство, потребує комплексного впливу необхідних соціально-економічних передумов, що мають вплинути на те, аби це підприємство запрацювало, і, залежно від форми власності, самовідтворювалося або приносило прибуток.

Отже, складовими сегментами радіостанції як ділового підприємства є:

• реалізація бізнес-плану стартового капіталу;

• відповідність діяльності місцевому законодавчому регулюванню;

• технічна вмотивованість мовлення і організація власного ефірно-студійного комплексу;

• команда менеджерів і журналістів та їхня відповідність концепції програмування й форматизації мовлення;

• проведення маркетингового аналізу ринку і відповідне формування цільової аудиторії, її збереження;

• просування і "розкрутка" станції;

• залучення новітніх способів і методів мовлення.

Основа підприємницької діяльності радіостанції є:

• пропонування власної програмної продукції, яка виготовляється за рахунок грантів, абонентської плати, добровільних пожертв тощо;

• продаж її під рекламу з метою отримання прибутку.

Діловими підприємствами можуть бути радіостанції будь-якої форми власності, концепції мовлення, способів трансляції програмного продукту й поширення сигналу мовлення. Основне – це наявність комплексу радіомовних технологій, які можуть працювати в ринкових умовах, тобто тоді, коли є продавці й покупці програмного продукту. Радіостанцією у світі почали називати таке ділове підприємство, яке є самодостатнім у плані фінансової, кадрової та програмної політики [цит. за 3].

Радіостанції в Україні розпочали підприємницьку діяльність в ефірі тоді, коли з'явилася реклама – соціальна, комерційна й політична. З виникненням комерційного радіомовлення почала розвиватися конкуренція між станціями, а отже – формувався український радіоринок. Зі становленням ринку в Україні запрацював механізм ринкових радіомовних технологій, без яких неможливе перспективне існування радіостанцій як ділових підприємств.

3. Класифікація радіостанцій за формою власності.

О Гоян пропонує класифікації радіостанцій за такими видовими ознаками:

• форма власності;

• спосіб поширення сигналу й діапазон мовлення; тип і формат мовлення;

• спосіб трансляції програмного продукту; територіальне мовлення.

За формою власності радіостанції бувають державні і недержавні (приватні і громадські).