3. Головні завдання і проблеми дидактики.

Завдання:

1. Дослідження суті, закономірностей і принципів навчання.

2. Визначення педагогічних основ змісту освіти (тривалий час зміст освіти формувався емпіричним шляхом, що призвело до перенавантаження програм, виникла необхідність відбору матеріалу для вивчення).

3. Дослідження закономірностей навчально-пізнавальної діяльності учнів і шляхів її активізації.

4. Розробка системи загально-дидактичних методів навчання та умов їх найбільш ефективного застосування.

5. Розробка і удосконалення організаційних форм навчальної роботи з учнями.

Проблеми дидактики.

Найважливішою проблемою сучасної дидактики є оптимізація навчально-виховного процесу в школі. Доц. академік АПН Ю.К.Бабанський: “Під оптимізацією навчально-виховного процесу в школі розуміється розробка такої методики його проведення, яка дозволяє одержати найкращі результати при мінімальних затратах часу і зусиль учителів та учнів”.

Оптимізація навчально-виховного процесу залежить від змісту освіти, дидактичних принципів, методів і форм навчання, поєднання колективних, групових та індивідуальних способів організації навчальної роботи, використання міжпредметних зв’язків.

Проблема інтенсифікації навчання. Інтенсифікація навчання передбачає максимальну кількість і якість, раціональність і доцільність навчально-пізнавальних дій, використаних учнями на уроці. Ступінь інтенсивності навчальної праці залежить від продуктивності використання кожної хвилини навчання, майстерності учителя, рівня підготовки учнів, організованості класного колективу, наявності необхідного обладнання, поєднання різноманітних прийомів навчання, праці і відпочинку.

Інтенсифікація навчання – це важливий резерв глибокого засвоєння знань, зменшення перенавантаження учнів домашніми завданнями.

Проблема підвищення пізнавальної самостійності, творчої активності, ініціативи учнів. Пропонується вирішення цієї проблеми завдяки створенню проблемних ситуацій та застосуванню на уроках методів і прийомів проблемного навчання, розвиваючого навчання:

• проблема змісту навчання;

• проблема підвищення ефективності процесу навчання;

• проблема мотивів учіння;

• проблема домашніх завдань;

• проблема міжпредметних зв’язків.

4. Основні категорії дидактики: освіта, навчання, викладання, учіння.

Освіта – це цілеспрямований процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь та навичок, формування на цій основі світогляду, моральних якостей особистості, розвиток її творчих сил та здібностей.

Навчання – цілеспрямований процес взаємодії вчителя та учнів, в ході якого здійснюється освіта, виховання і розвиток особистості.

Навчання розуміється як процес, що здійснює розвиваючий і формуючий вплив на особистість.

Три взаємопов’язані сторони:

• теоретичну (факти, ідеї, поняття);

• практичну (уміння і навички застосування знань на практиці);

• світоглядно-моральну (світоглядні ідеї і морально-естетичні погляди).

В процесі навчання відбувається оволодіння всіма сторонами знань. Це означає, що навчання є особливим засобом виховання і розвитку особистості.

Формуючий, розвиваючий і виховний вплив навчання на особистість відображено в окремій категорії “освіта”.

Викладання – цілеспрямована педагогічна діяльність вчителя, в ході якої передаються учням знання, уміння та навички.

Учіння – цілеспрямована навчально-педагогічна діяльність учнів по засвоєнню знань, умінь та навичок.

На сучасному етапі в дидактиці недостатньо досліджені шляхи забезпечення принципу єдності навчання, виховання і розвитку учнів, оскільки взаємопов’язані компоненти цього процесу розглядаються окремо: процес навчання – в дидактиці; процес виховання – в теорії виховання; процес розумового розвитку – у психології.