2 Етап – організація вправ на застосування знань на практиці та формування умінь і навичок.

На цьому етапі застосовуються різні види вправ у певній послідовності. Перехід до наступних видів вправ передбачає постійне наростання труднощів і складності завдань, підвищення самостійності учнів у їх виконанні і творчий підхід до їх вирішення:

• послідовність вправ;

• підготовчі вправи;

• вступні вправи;

• пробні вправи;

• тренувальні вправи (за зразком);

• творчі вправи;

• контрольні вправи.

3 Етап – повторення, узагальнення і систематизація вивченого матеріалу з метою поглиблення знань та удосконалення практичних умінь та навичок.

Узагальнення і систематизація є складними взаємопов’язаними процесами.

Види узагальнення і систематизації:

• первинне (під час сприймання навчального матеріалу);

• локальне (на етапі осмислення нового матеріалу);

• тематичне (в кінці вивчення теми);

• підсумкове (в кінці вивчення курсу).

5. Закономірності процесу навчання.

Для успішного здійснення процесу навчання важливо знати не лише його суть, але й ті глибинні закономірності, які лежать в основі процесу навчання.

Найбільш загальною науковою категорією є “закономірність”, яка означає наявність взаємозв’язку між явищами, який може бути ще не пізнаним до кінця.

“Закон” – строго зафіксована і досліджена закономірність.

Закономірність – це об’єктивний, суттєвій, постійний зв’язок піж педагогічними явищами, реалізація якого забезпечує розвиток процесу навчання по висхідній лінії.

Закономірності, які діють у навчальному процесі, поділяються на загальні і специфічні (конкретні).

Загальні закономірності пояснюють суть процесу навчання в цілому, встановлюючи взаємозв’язки між його найголовнішими компонентами, факторами, умовами.

Головний об’єктивний педагогічний закон – відповідність рівня розвитку навчання і освіти рівневі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, науково-технічному, соціальному, культурному і духовному прогресу суспільства.

Загальні закономірності.

1. Закономірність цілей навчання. Цілі навчання залежать від рівня і темпів розвитку суспільства, рівня розвитку і можливостей педагогічної науки та практики.

2. Закономірність мотивації навчання. Результативність навчання зумовлюється: а) внутрішніми мотивами (стимулами) навчання; б) зовнішніми (суспільними, економічними, педагогічними) умовами і стимуляторами.

3. Закономірність змісту навчання. Зміст навчання залежить від: а) суспільних потреб, мети освіти, цілей, завдань навчання; б) вікових можливостей учнів; в) рівня розвитку теорії і практики навчання; г) матеріально-технічних і економічних можливостей навчальних закладів.

4. Закономірність методів навчання. Ефективність дидактичних методів залежить від: а) знань і навичок використання методів; б) завдань навчання; в) змісту навчання; г) віку учнів; д) навчальних можливостей учнів; є) матеріально-технічного забезпечення; ж) організації навчального процесу.

5. Закономірність управління навчанням. Продуктивність навчання спричиняється: а) інтенсивністю зворотних зв’язків у процесі навчання: б) обгрунтованістю регулюючих впливів.

6. Закономірність результату навчання. Кінцевий результат процесу навчання залежить від: а)результатів попередніх етапів навчання; б) характеру і обсягу матеріалу, що вивчається; в) організаційно-педагогічного впливу педагогів; г) здатності учнів до навчання; д) часу навчання.

Конкретні (специфічні) закономірності конкретизують загальні закономірності, розвивають окремі аспекти системи навчання.

Конкретні закономірності навчання.

Гносеологічні закономірності:

1. розумовий розвиток учнів прямо пропорційний засвоєнню обсягу взаємопов’язаних знань, умінь, досвіду творчої діяльності;

2. продуктивність засвоєння знань, умінь прямо пропорційна потребі вчитися;

3. результати навчання прямо пропорційні умінню учнів вчитися;

4. продуктивність засвоєння знань, умінь прямо пропорційна обсягу практичного застосування знань, умінь;

5. продуктивність засвоєння залежить від рівня проблемності навчання, інтенсивності включення учнів у розв’яканні посильних і значущих для них навчальних проблем.

Дидактичні закономірності:

1. продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь зворотно пропорційна складності виучуваного матеріалу. Формуючих дій;

2. результати навчання прямо пропорційні усвідомленню цілей навчання учнем;

3. результати навчання прямо пропорційні значимості для учнів змісту, який засвоюється;

4. результати навчання залежать від методів і засобів, які застосовуються;

5. навчання шляхом діяльності у 6-7 разів продуктивніше, ніж шляхом слухання.

Організаційні закономірності:

1. ефективність навчання залежить від організації;

2. результати навчання прямо пропорційні ставленню учнів до своїх навчальних обов’язків;

3. результати навчання прямо пропорційні працездатності учнів та вчителів;

4. розумова працездатність дітей залежить від стану здоров’я, режиму розумової діяльності, статі, віку, пори року, дня тижня, часу доби;

5. розумова втома веде до гальмування органів чуття: 4 години навчальних занять знижують поріг чуттєвості аналізаторів у 2 рази;

6. активність розумової діяльності учнів залежить від розкладу навчальних занять, місця в ньому уроків фізкультури і праці.