2. Предмет і завдання педагогіки.

Для визначення педагогіки як науки, необхідно розмежовувати насамперед поняття її об’єкта і предмета.

Об’єкт науки – це те, що існує як реальність поза самим вивченим.

Об’єктом вивчення педагогіки є процес виховання людини. Це об’єкт дослідження також соціології, фізіології, медицини, теорії управління, загальної соціальної, вікової, педагогічної психології.

Предмет педагогіки – це ті процеси і явища, які кожна наука вивчає в об’єкті.

Предмет педагогіки:

1. дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів;

2. теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів, і форм навчання і виховання;

3. вивчення передового педагогічного досвіду і створення на цій основі педагогічної теорії;

4. розробка педагогічної техніки;

5. дослідження сутності цілеспрямованого розвитку і формування особистості в умовах соціально організованого навчання та виховання.

Загальним завданням педагогіки є вияв, вивчення і обґрунтування закономірностей і законів розвитку та формування особистості, розробка на цій основі теорії та методики навчання та виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Завдання педагогіки на сучасному етапі:

1. вдосконалення змісту освіти;

2. розробка принципово нових засобів навчання, навчального обладнання; підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти; комп’ютеризація учительської праці; розробка нових і модернізація наявних форм і методів навчання;

3. виявлення шляхів посилення виховної ролі уроку;

4. вдосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації і підготовки до праці;

5. розробка шляхів демократизації та гуманізації життя і діяльності школи.

3. Основні категорії педагогіки.

До основних категорій педагогіки відносяться поняття “виховання”, “навчання” та “освіта”.

У педагогіці поняття “виховання” вживають у широкому педагогічному, у вузькому педагогічному, у гранично вузькому педагогічному значеннях.

Виховання в широкому соціальному значенні – процес формування особистості під впливом навколишнього середовища, умов, обставин, суспільного ладу. Оскільки діяльність нерідко буває суперечливою і конфліктною, особистість може не лише формуватись під впливом середовища, а й деформуватись під впливом антисоціальних явищ або, навпаки загартовуватись у боротьбі з труднощами, виховувати в собі несприятливість до цих явищ.

Виховання в широкому педагогічному значенні – формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу, закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання у вузькому педагогічному значенні – цілеспрямована виховна діяльність педагога, спрямована на досягнення конкретної мети в колективі учнів.

Виховання у гранично вузькому значенні – спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, що відбувається через взаємодію вихователя і вихованця.

Справжнє виховання є глибоко національним за своєю суттю, змістом і характером.

Національне виховання – це виховання дітей на культурно-історичному досвіді свого народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності. Воно є конкретно-історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання.

На кожному етапі свого розвитку українське національне виховання інтегровано вбирало в себе кращі здобутки світової культури, які акумулюються у народних традиціях і звичаях, що стверджують добро, любов, красу, справедливість у всіх сферах життя.

Навчання – це цілеспрямований педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів по оволодінню науковими знаннями, уміннями та навичками, розвитку творчих здібностей, формування світогляду, морально-естетичних поглядів і переконань, в ході якого здійснюється освіта людини.

Освіта – це процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, умінь та навичок, формування на їх основі світогляду, моральних якостей особистості, розвитку її творчих сил та здібностей.