2. Трудова підготовка та трудове виховання учнів на сучасному етапі.

Трудова підготовка – цілісний безперервний процес, спрямований на формування соціально активної, творчої особистості, здатної примножувати матеріальні та духовні цінності.

Головним призначенням трудової підготовки є формування в учнів готовності до продуктивної праці як процесу створення матеріальних та духовних благ.

Трудова підготовка здійснюється протягом усього періоду навчання у всіх типах навчальних закладів.

Система трудової підготовки включає:

• працю в сім’ї;

• навчальний предмет „трудове навчання”;

• навчальну працю учнів під час вивчення предметів з основ наук;

• суспільно корисну продуктивну працю;

• позакласну і позашкільну роботу з професійної орієнтації учнів, трудового виховання;

• літні трудові об’єднання учнів.

Трудове виховання – це процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передачі їм виробничого досвіду, розвитку творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Мета трудового виховання – формування якості особистості працьовитості.

Головні завдання трудового виховання :

1. Виховання потреби працювати;

2. Розвиток любові і свідомого ставлення до праці;

3. Організація та стимулювання трудової діяльності;

4. Формування трудових умінь та навичок;

5. Підготовка учнів до свідомого вибору професії.

Вимоги до організації праці:

- праця повинна бути свідомою (учні повинні розуміти мету праці, знати, для чого вони її виконують, якими будуть її результати);

- працю учнів необхідно пов’язувати з їх навчальною роботою;

- необхідно, щоб учні (по можливості) були організованими, а не лише виконували працю;

- систематичність праці, детальне продумування послідовності праці;

- праця має бути доступною (непосильна праця породжує невпевненість, небажання виконувати працю; надто легка праця викликає зневажливе ставлення);

- праця повинна ускладнюватися за методами її виконання і збільшуватися за обсягом у міру набуття учнями трудового досвіду;

- праця не повинна бути одноманітною, нетворчою;

- організація праці учнів повинна ґрунтуватися на наукових засадах;

- учні мають навчатися працювати в колективі;

- трудове виховання має спрямовуватися на формування творчого ставлення до праці.

Критерії трудової вихованості:

- висока особиста активність, зацікавленість і продуктивність праці;

- відмінна якість продукції;

- трудова активність і творче, раціоналізаторське ставлення до праці;

- трудова дисципліна;

- працелюбність.

3. Мета і завдання естетичного виховання школярів.

Естетика – наука про прекрасне.

Прекрасне – це категорія естетики, що характеризує явища з точки зору досконалості як ті, що володіють найвищою естетичною цінністю.

Прекрасне – це гармонія форми і змісту в предметах і явищах природи та суспільного життя.

Естетичне виховання – це процес формування цілісного сприймання і правильного розуміння учнями прекрасного у мистецтві та дійсності; формування естетичної свідомості.

Естетичне виховання – це формування естетичного досвіду особистості: формування естетичної свідомості, розвитку творчих здібностей і дарувань в різних галузях естетичної діяльності.

Естетичний досвід включає:

- естетичну свідомість;

- естетичні почуття;

- художньо-естетичне сприймання;

- естетичні потреби;

- естетичний ідеал;

- естетичний смак;

- естетичні судження;

- естетичні оцінки;

- естетичні погляди і переконання;

- уміння та навички творчої художньо-естетичної діяльності.

Естетичне виховання розпочинається із створення певного досвіду елементарних естетичних вражень, отриманих в результаті естетичного сприймання.

Художньо-естетичне сприймання – це початковий етап спілкування з мистецтвом і красою дійсності; це процес сприймання дитиною естетичних емоцій, переживань, почуттів.

Цілеспрямоване формування естетичного сприймання вимагає від особистості розвитку у неї здібностей тонко відчувати і розрізняти форми, кольори, звуки – необхідність естетичного розвитку сприймання різними органами чуття.

Культура естетичного сприймання сприяє розвитку естетичних почуттів.

Естетичні почуття – це суб’єктивний емоційний стан, викликаний оцінним ставленням до естетичних явищ дійсності або мистецтва.

Естетичні почуття, які поєднуються із осмисленням явищ дійсності викликають естетичні переживання (стан потрясіння, страждання, співчуття, очищення, просвітлення, захоплення, радості).

Естетичні переживання сприяють виникненню та розвитку духовно-естетичних потреб.

Естетична потреба - стійка потреба у спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, красивими явищами, предметами.

Естетична свідомість включає в себе також усвідомлене людиною естетичне ставлення до дійсності і мистецтва, виражене у сукупності естетичних поглядів і переконань.

Естетичний ідеал - основа естетичної свідомості; це соціально обумовлені уявлення про досконалість у природі, людині, мистецтві,

Естетичні судження - це доказова, аргументована оцінка естетичних явищ.

Естетичні оцінки виникають в результаті. висловлення власного ставлення до різноманітних явищ, предметів, фактів.

Естетичний смак - це уміння побачити, відчути, зрозуміти, відрізнити істинно прекрасне від потворного, трагічне від комічного, низького.

Естетичний смак - здатність людини оцінювати предмети і явища, з позиції естетичного ідеалу.

Провідна функція естетичної свідомості полягає у розкритті світу реально існуючої краси.