Робота 6.2. Визначення ферментативних властивостей слини

У слині людини та деяких тварин (свині) є амілолітичні ферменти – амілаза та мальтаза (глюкозідаза). У слині коней кількість амілолітичних ферментів незначна, у жуйних вони майже відсутні. Фермент амілаза розщеплює крохмаль до дисахариду мальтози, а мальтаза, в свою чергу, розщеплює мальтозу до глюкози.

Мета роботи

1) встановити наявність амілолітичних ферментів у слині людини і свині та їх відсутність у слині собаки і теляти;

2) встановити, що дія ферментів слини проявляється тільки за певних умов середовища. Матеріали і обладнання. Розбавлена слина свині, теляти, собаки, людини, 1%-ний розчин крохмалю, 10%-ний розчин NаОН, 0,5%-ний розчин соляної кислоти, розчин Люголя, водяна баня, термометр, олівець по склу, штативи, нумеровані пробірки, лієчка з ватою для збирання слини людини, скляні палички, мірні піпетки.

Хід роботи

Розбавлену слину людини отримують перед початком досліду. Для цього в ротову порожнину зі стакана набирають воду. Через 1–2 хвилини воду разом зі слиною фільтрують.

Протокол досліду

№ п/п	Вміст пробірки	Результати
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	1 мл слини людини + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини свині + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини теляти + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини собаки + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл прокип’яченої слини людини + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини людини + 5 крап. 0,5%-ного розчину НС1 + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини людини + 5 крап. 10 %-ного NaОН + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру

Спочатку в пробірку наливають слину, а потім додають розчин крохмального клейстеру. Пробірки струшують, фіксують час і поміщають у водяну баню за температури 38–40 °С на 10 хвилин. Через 10 хвилин пробірки виймають з водяної бані, ставлять у штатив, і в кожну вносять по декілька крапель розчину Люголя. Читають реакцію на йод і записують результати та висновки.

Контрольні питання

1. Які фізико-хімічні властивості слини?

2. Ферменти слини жуйних та особливості слиновиділення у цих тварин.

3. Яке значення слини?

4. Оптимальні умови, необхідні для дії слинних ферментів.

5. Особливості слини, виділеної різними залозами.

Робота 6.3. Накладання фістули на шлунок тварин

Операція з накладання шлункової фістули проводиться для отримання шлункового соку, який секретують залози шлунка. Методика накладання фістули на шлунок була вперше запропонована хірургом В. А. Басовим в 1842 році. Фістульних тварин можна використовувати не тільки для отримання шлункового соку, але й для запису моторики шлунка, а разом з езофаготомією – і для отримання чистого шлункового соку.

Мета роботи. Ознайомити студентів з основними хірургічними прийомами під час підготовки тварин до хронічних експериментів.

Матеріали і обладнання. Тварина (собака, порося), фіксаційний столик, набір хірургічних інструментів, перев’язувальний та шовний матеріал, спирт, йод, 2,5%-ний розчин аміназину, 10%-ний розчин гексеналу, шприци, ін’єкційні голки, фізіологічний розчин, 0,3%-ний розчин НСl, фістульна трубка.