Хід роботи

Визначення температури тіла у тварин

Тварину (корову, вівцю, свиню) фіксують в станку. Підійшовши з лівого боку до тварини, у неї відводять хвіст і легкими коловими рухами руки вводять в пряму кишку на 5 хвилин ртутний термометр, попередньо змащений вазеліновим маслом. Щоб термометр не випав і не розбився, його прив’язують шовковою ниткою до затискувача, який прикріплюють до волосяного покриву тварини.

Для визначення температури тіла тварини за допомогою електричного термометра в пряму кишку вводять спеціальний датчик. У птахів ртутний термометр або датчик електричного термометра вводять у клоаку. Після визначення температури ртутний термометр або датчик витирають ватою і дезінфікують.

Визначення температури різних ділянок шкір

Дослід проводять на собаці або свині. Температуру в різних ділянках тіла визначають за допомогою електротермометра, використовуючи при цьому поверхневий датчик. Після витримки датчика протягом 10–15 с знімають показники шкали термометра і прикладають датчик до іншої ділянки шкіри. Вимірювання температури в різних ділянках шкіри проводять згідно з таблицею 1. Сюди ж заносять і результати вимірювань.

Таблиця 1.

№ п/п	Ділянка шкіри	Температура, °С	Вид тварини
1.	Вушна раковина
2.	Носове дзеркало
3.	Голова (лоб)
4.	Спина
5.	Черевна стінка (біла лінія)
6.	Грудна стінка
7.	Передпліччя
8.	Плече
9.	Гомілка
10.	Стегно
Роблять висновок, що температура на різних ділянках шкіри неоднакова, вона залежить від пігментації, виду тварини, наявності волосяного покриву, стану здоров’я.

Контрольні питання

1. Яких тварин називають гомойотермними, а яких пойкілотермними?

2. Охарактеризуйте хімічну і фізичну фази терморегуляції.

3. Де знаходяться центри регуляції температурного гомеостазу?

4. Які фактори впливають на процеси теплоутворення і тепловіддачі в організмі?

5. Особливості процесів терморегуляції у різних тварин.

10. Обмін речовин I енергії

Мета цього розділу – допомогти студентам засвоїти методи дослідження енергетичного балансу і обміну речовин в організмі, обгрунтувати методику розрахунку енергетичної цінності харчових продуктів та ін.

Це необхідно не лише лікарям ветеринарної медицини, а й зооінженерам, які складають щоденні раціони годівлі тварин.