Робота 8.6. Зовнішні ознаки серцевої діяльності

Під час прослуховування серця безпосередньо вухом або за допомогою стетофонендоскопа чують два тони. Перший тон (систолічний) є глухий, низький і протяжний, а другий (діастолічний) – дзвінкий, високий, короткий. Тони найкраще прослуховуються на місці проекції клапанів серця. У разі захворювань серця до тонів можуть додаватись шуми, тому аускультація є важливим діагностичним методом у визначенні вад клапанів.

Серцевий поштовх – це удар серця об грудну стінку в період систоли шлуночків. Він виникає внаслідок зміни положення серця під час систоли.

У людини і собаки поштовх верхівковий, у коней – бічний.

Мета роботи. Оволодіти методами аускультації тонів серця та пальпації серцевого поштовху.

Матеріали і обладнання: тварини (корова, кінь, коза, вівця, свиня, собака, кріль), фонендоскоп, стетоскоп, кардіограф, капсула Марея, кімограф.

Хід роботи

Аускультація тонів серця

Тварину фіксують у станку. Передню ліву кінцівку тварини виставляють вперед. Фонендоскоп або стетоскоп прикладають до грудної стінки в ділянці четвертого – п’ятого міжреберних проміжків зліва на рівні ліктьового суглоба і прослуховують тони серця. Повторюють дослідження тонів серця після невеликого фізичного навантаження (прогонка тварини).

Пальпація серцевого поштовху

До грудної стінки тварини з лівого боку в ділянці четвертого-п’ятого міжребер’я прикладають руку і відчувають серцевий поштовх. Підраховують кількість серцевих поштовхів за 1 хв.

Запис серцевого поштовху

Кардіограф фіксують на грудній стінці в ділянці серцевого поштовху. Гумовою трубкою з’єднують його з капсулою Марея, записують серцеві поштовхи на барабані увімкненого кімографа.

Контрольні питання

1. Тони серця. Чим вони зумовлені?

2. Різниця між першим і другим тонами серця.

3. Серцевий поштовх та його види.

Робота 8.7. Визначення кров'яного тиску

Рух крові по судинах здійснюється за законами гідродинаміки. Тиск, який обумовлює кровообіг, визначається силою скорочень шлуночків серця та опором стінок судин. Величина кров'яного тиску залежить від об’єму крові, який викидається серцем в артерії, та стану судинної системи. Величина кровообігу регулюється нервовими і гуморальними факторами: кровоносні судини дуже еластичні, їх стінки знаходяться в стані постійного тонусу.

Тиск крові є показником загального стану організму, і тому його реєстрація має велике практичне значення. У нормі тиск в артеріальній судинній системі залежить від фаз серцевого циклу. Систолічний (максимальний) тиск утворюється під час систоли, а діастолічний (мінімальний) під час діастоли за рахунок тонусу судин. Різницю між цими показниками називають пульсовим тиском. Через різну тривалість систоли та діастоли середній артеріальний тиск не є середнім арифметичним максимального і мінімального тисків.

Тиск крові можна визначити двома способами: прямим методом (кривавим) за допомогою ртутного манометра (К. Людвіг) та непрямим методом (безкровним) за допомогою приладу сфігмоманометра. В умовах клініки, в основному, використовуєтъся непрямий метод визначення кров’яного тиску.

Мета роботи. Вивчити методи прямого і непрямого визначення кров’яного тиску у тварин.

Матеріали і обладнання: фонендоскоп або стетоскоп, сфігмоманометр, флебоосцилометр Шарабріна, ремінці для фіксації манжетки.

Сфігмоманометр складається з порожнистої гумової манжетки, гумової груші для нагнітання повітря і ртутного манометра.

Флебоосцилометр Шарабріна складається з порожнистої гумової манжетки, гумової груші для нагнітання повітря, водяного і ртутного манометрів, осцилометра і резонатора осциляцій, вмонтованих в дерев’яний футляр.