- •Робочий зошит для лабораторних робіт з фізіології сільськогосподарських тварин
- •Пам’ятка студентам
- •Робота 1.1. Ознайомлення з основною апаратурою, обладнанням та піддослідними тваринами фізіологічної лабораторії
- •1.1.1. Основна апаратура та обладнання фізіологічної лабораторії
- •1.1.2. Піддослідні тварини
- •Робота 1.2. Загальні методи фізіологічних досліджень
- •1.2.1. Правила роботи з експериментальними тваринами
- •1.2.2. Фіксація тварин
- •1.2.3. Загальне та місцеве знеболювання
- •Наркоз лабораторних тварин
- •1.2.5. Застосування солъових розчинів
- •1.2.6. Охорона праці і техніка безпеки в лабораторіях кафедри
- •2. Фізіологія м’язів I нервів
- •Робота 2.2. Вивчення збудливості та провідності нерва I м’яза
- •Робота 2.3. Вплив подразників різної сили на м'язове скорочення
- •Робота 2.4. Види м’язових скорочень
- •Хід роботи
- •Робота 2.5. Еластичність і пластичність м’язової тканини
- •Хід роботи
- •Робота 2.6. Спостереження явища втоми м’яза під час його роботи
- •Робота 2.7. Вплив величини навантаження на роботу м'яза та визначення абсолютної сили м’яза
- •Хід роботи
- •Робота 2.8. Біоелектричні явища в тканинах (досліди гальвані та матеуччі)
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •3. Фізіологія центральної нервової системи
- •Хід роботи
- •Робота 3.2. Властивості нервових центрів
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •4. Вища нервова діяльність
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •1. Зовнішнє (безумовне) гальмування
- •2. Внутрішнє (умовне) гальмування
- •5. Фізіологія аналізаторів
- •Хід роботи
- •Робота 5.2. Вивчення слухового аналізатора
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •6. Фізіологія травлення. Травний канал та його основні функції
- •Основні типи травлення
- •Робота 6.1. Виділення слини на харчові й неїстівні речовини
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.2. Визначення ферментативних властивостей слини
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.3. Накладання фістули на шлунок тварин
- •Хід роботи
- •Хід роботи Секреція шлункового соку у поросяти з ізольованим шлуночком за і.П. Павловим
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 6.7. Дія жовчі та підшлункового соку на жири
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.8. Моторна діяльність травного каналу
- •Хід роботи
- •Робота 6.9. Дослідження пристінкового (мембранного) травлення в кишечнику
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •7. Фізіологія крові
- •Робота 7.1. Отримання плазми, сироватки, фібрину і дефібринованої крові
- •Хід роботи
- •Робота 7.2. Гемоліз I осмотична резистентність еритроцитів (оре)
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 7.4. Підрахунок кількості лейкоцитів
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Хід роботи Лейкограма (лейкоформула) крові деяких тварин
- •Робота 7.7. Швидкість осідання еритроцитів (шое)
- •Хід роботи
- •Робота 7.8. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Робота 7.9. Визначення кольорового показника I вмісту гемоглобіну в одному еритроциті (вге)
- •Хід роботи
- •Робота 7.10. Визначення груп крові I резус-фактора
- •Хід роботи
- •8. Фізіологія серця та судин
- •Хід роботи
- •Робота 8.2. Властивості серцевого м’яза. Автоматія серця
- •Хід роботи
- •Робота 8.3. Електрокардіографія
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 8.6. Зовнішні ознаки серцевої діяльності
- •Хід роботи
- •Робота 8.7. Визначення кров'яного тиску
- •Хід роботи
- •Робота 8.8. Спостереження руху крові під мікроскопом
- •Хід роботи
- •9. Дихання
- •Робота 9.2. Визначення життєвої ємності легень
- •Хід роботи
- •Робота 9.3. Вимірювання температури тіла
- •Хід роботи
- •10. Обмін речовин I енергії
- •Робота 10.1. Визначення газообміну за методом дугласа-холдена
- •Хід роботи
- •Робота 10.2. Визначення газообміну за методом в.В. Пашутіна
- •Хід роботи
- •11. Фізіологія виділення робота 11.1. Визначння густини сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.2. Визначення реакції сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.3. Визначення ацетонових тіл у сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.4. Визначення глюкози в сечі
- •Хід роботи
- •12. Внутрішня секреція. Розмноження. Лактація
- •Робота 12.1. Дія адреналіну на зіницю ізольованого ока жаби
- •Хід роботи
- •Робота 12.2. Дія адреналіну і пітуїтрину на зміну пігментації шкіряного покриву жаби
- •Хід роботи
- •Робота 12.3. Вплив інсуліну на рівень цукру в крові
- •Хід роботи
- •Робота 12.4. Вплив жіночих статевих гормонів на виділення сперматозоїдів у самців жаб
- •Хід роботи
- •Робота 12.5. Вплив естрогенів на статеву функцію тварин
- •Хід роботи
- •Робота 12.6. Регуляція молоковіддачі
- •Хід роботи
- •Робота 12.7. Дослідження проб молока під мікроскопом
- •Хід роботи
- •Контрольні питання фізіологія м’язів і нервів
- •Фізіологія центральної нервової системи
- •Вища нервова діяльність
- •Фізіологія аналізаторів
- •Фізіологія травлення
- •Фізіологія крові
- •Серцево-судинна система
- •Фізіологія дихання
- •Обмін речовин і енергії
- •Фізіологія виділення
- •Фізіологія залоз внутрішньої секреції
- •Фізіологія розмноження
- •Фізіологія лактації
- •Робочий зошит для лабораторних робіт з фізіології сільськогосподарських тварин
Робота 8.3. Електрокардіографія
Електрокардіографія – це реєстрація біоелектричних явищ, які виникають в серці під час його роботи. Електрокардіограма (ЕКГ) – крива запису біострумів, яка відображає процес утворення та швидкість поширення збудження по провідній системі, мускулатурі серця. Під час утворення різниці потенціалів між збудженими і незбудженими ділянками серця електричні силові лінії розповсюджуються по всьому тілу, що дозволяє реєструвати криві коливань потенціалів шляхом накладання електродів на певні ділянки тіла.
Під час запису ЕКГ у сільськогосподарських тварин майже завжди користуються методом стандартних відведень, тобто накладають електроди на три ділянки тіла (обидва п’ястки грудних кінцівок і плесно лівої тазової кінцівки). Реєструють різницю потенціалів у трьох відведеннях між правим і лівим п’ястком (перше відведення), лівим п’ястком і лівим плесном (друге відведення), правим п’ястком і лівим плесном (трете відведення). Переключення відведень, підсилення відведених біострумів та їх реєстрація проводиться за допомогою електрокардіографа.
Мета роботи:
а) ознайомитись з будовою і роботою кардіографа;
б) записати електрокардіограму у людини.
Матеріали і обладнання: електрокардіограф, паперова стрічка для запису електро-кардіограми, чорнило, 5–10 %-ний розчин кухонної солі.
Електрокардіограф складається з: вихідного пристрою (перемикач розгалужень, кабель пацієнта та електроди), підсилюючого блоку, блоку живлення та реєструючого пристрою з перовим електромагнітним гальванометром і стрічкопротяжним механізмом.
Підготовка до роботи. Встановлюють ручку керування:
а) тумблер вмикання пристрою – в положення “Викл.”,
б) перемикач розгалужень – в положення “0”,
в) перемикач підсилювача – в положення 1:1,
г) ручку підсилювача – в положення “0”,
д) ручку зміщення пера – в середнє положення,
е) важіль стрічкопротяжного механізму – в положення “3”.
Хід роботи
Знімають передню стінку пристрою, заправляють паперову стрічку, встановлюють ручку стрічкопротяжного механізму в положення “К”, просовують один кінець між притискним роликом та стрічкоподібним валиком і виводять стрічку з вікна на 5–10 см.
Заземлюють пристрій, вмикають його в мережу за допомогою тумблера. При цьому повинна засвітитись індикаторна лампочка.
Після нагрівання пристрою (10 хв) ручкою встановлюють перо на середину паперової стрічки. Далі за калібрувальним сигналом встановлюють чутливість пристрою 10 мм/мв. Для цього важіль стрічкопротяжного механізму переводять у положення “Р” і поступово повертають ручку підсилення за годинниковою стрілкою, одночасно натискуючи і опускаючи кнопку калібратора до отримання 10-міліметрового відхилення без урахування викиду. Після цього вимикають стрічкопротяжний механізм, встановлюють його ручку у положення “К”.
Пацієнт, у якого записують ЕКГ, повинен лежати або сидіти в зручному положенні, без напруги. На вентральну поверхню п’ястків та плесна накладають клаптики марлі, попередньо зволожені 5–10%-ним розчином хлористого натрію, а на них накладають електроди, які закріплюють за допомогою гумової стрічки.
Для запису електрокардіограми встановлюють перемикач розгалужень в положення “I” – перше відведення. Натискують кнопку заспокоєння і контролюють роботу пристрою за коливанням пера. Для цього ручкою зміщення встановлюють перо так, щоб у разі відхилень у крайнє положення воно не виходило за межі ширини міліметрової сітки на паперовій стрічці. Відпускають кнопку заспокоєння. Важелем вмикають стрічкопротяжний механізм. Записують електрокардіограму і калібрувальний імпульс. Вмикають стрічкопротяжний механізм.
Контроль за записом різних відведень проходить у тій же послідовності. По закінченні запису ЕКГ перемикач відведень встановлюють у положення “0”, знімають електроди з пацієнта, встановлюють ручки керування пристрою в початкове положення, тумблером вимикають пристрій, виймають шнур із мережі, вимикають заземлюючий провід. Після закінчення роботи електроди та гумові стрічки добре промивають і насухо протирають.
Контрольні питання
1. Що таке електрокардіограма (ЕКГ)?
2. Які фази серцевого циклу записують зубці електрокардіограми?
3. Теоретичне і практичне значення електрокардіографії.
РОБОТА 8.4. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ
Нервова регуляція серцевої діяльності здійснюється за рахунок імпульсів, які надходять до серця від центральної нервової системи по блукаючих та симпатичних нервах. Подразнення вегетативних нервів серця впливає на ритм, збудження, провідність та силу серцевих скорочень.
Збудження парасимпатичних нервів зумовлює сповільнення серцевих скорочень (навіть зупиняє серце). У разі подразнення симпатичних нервів спостерігають протилежний ефект. Тонус нервових центрів, які дають початок нервам серця, підтримується в нормі, в першу чергу, від рецепторів власної серцево-судинної системи за принципом зворотного зв’язку.
Мета роботи: вивчити вплив подразнень вегетативних нервів на діяльність серця жаби і ссавців.
Матеріали і обладнання: дослідна тварина (корова, кінь, жаба), пов’язка на очі, динамометр, фонендоскоп, секундомір, дощечка, шпильки, набір хірургічних інструментів, нитки, індукційний апарат.