- •Робочий зошит для лабораторних робіт з фізіології сільськогосподарських тварин
- •Пам’ятка студентам
- •Робота 1.1. Ознайомлення з основною апаратурою, обладнанням та піддослідними тваринами фізіологічної лабораторії
- •1.1.1. Основна апаратура та обладнання фізіологічної лабораторії
- •1.1.2. Піддослідні тварини
- •Робота 1.2. Загальні методи фізіологічних досліджень
- •1.2.1. Правила роботи з експериментальними тваринами
- •1.2.2. Фіксація тварин
- •1.2.3. Загальне та місцеве знеболювання
- •Наркоз лабораторних тварин
- •1.2.5. Застосування солъових розчинів
- •1.2.6. Охорона праці і техніка безпеки в лабораторіях кафедри
- •2. Фізіологія м’язів I нервів
- •Робота 2.2. Вивчення збудливості та провідності нерва I м’яза
- •Робота 2.3. Вплив подразників різної сили на м'язове скорочення
- •Робота 2.4. Види м’язових скорочень
- •Хід роботи
- •Робота 2.5. Еластичність і пластичність м’язової тканини
- •Хід роботи
- •Робота 2.6. Спостереження явища втоми м’яза під час його роботи
- •Робота 2.7. Вплив величини навантаження на роботу м'яза та визначення абсолютної сили м’яза
- •Хід роботи
- •Робота 2.8. Біоелектричні явища в тканинах (досліди гальвані та матеуччі)
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •3. Фізіологія центральної нервової системи
- •Хід роботи
- •Робота 3.2. Властивості нервових центрів
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •4. Вища нервова діяльність
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •1. Зовнішнє (безумовне) гальмування
- •2. Внутрішнє (умовне) гальмування
- •5. Фізіологія аналізаторів
- •Хід роботи
- •Робота 5.2. Вивчення слухового аналізатора
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •6. Фізіологія травлення. Травний канал та його основні функції
- •Основні типи травлення
- •Робота 6.1. Виділення слини на харчові й неїстівні речовини
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.2. Визначення ферментативних властивостей слини
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.3. Накладання фістули на шлунок тварин
- •Хід роботи
- •Хід роботи Секреція шлункового соку у поросяти з ізольованим шлуночком за і.П. Павловим
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 6.7. Дія жовчі та підшлункового соку на жири
- •Хід роботи
- •Протокол досліду
- •Робота 6.8. Моторна діяльність травного каналу
- •Хід роботи
- •Робота 6.9. Дослідження пристінкового (мембранного) травлення в кишечнику
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •7. Фізіологія крові
- •Робота 7.1. Отримання плазми, сироватки, фібрину і дефібринованої крові
- •Хід роботи
- •Робота 7.2. Гемоліз I осмотична резистентність еритроцитів (оре)
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 7.4. Підрахунок кількості лейкоцитів
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Хід роботи Лейкограма (лейкоформула) крові деяких тварин
- •Робота 7.7. Швидкість осідання еритроцитів (шое)
- •Хід роботи
- •Робота 7.8. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Робота 7.9. Визначення кольорового показника I вмісту гемоглобіну в одному еритроциті (вге)
- •Хід роботи
- •Робота 7.10. Визначення груп крові I резус-фактора
- •Хід роботи
- •8. Фізіологія серця та судин
- •Хід роботи
- •Робота 8.2. Властивості серцевого м’яза. Автоматія серця
- •Хід роботи
- •Робота 8.3. Електрокардіографія
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •Робота 8.6. Зовнішні ознаки серцевої діяльності
- •Хід роботи
- •Робота 8.7. Визначення кров'яного тиску
- •Хід роботи
- •Робота 8.8. Спостереження руху крові під мікроскопом
- •Хід роботи
- •9. Дихання
- •Робота 9.2. Визначення життєвої ємності легень
- •Хід роботи
- •Робота 9.3. Вимірювання температури тіла
- •Хід роботи
- •10. Обмін речовин I енергії
- •Робота 10.1. Визначення газообміну за методом дугласа-холдена
- •Хід роботи
- •Робота 10.2. Визначення газообміну за методом в.В. Пашутіна
- •Хід роботи
- •11. Фізіологія виділення робота 11.1. Визначння густини сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.2. Визначення реакції сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.3. Визначення ацетонових тіл у сечі
- •Хід роботи
- •Робота 11.4. Визначення глюкози в сечі
- •Хід роботи
- •12. Внутрішня секреція. Розмноження. Лактація
- •Робота 12.1. Дія адреналіну на зіницю ізольованого ока жаби
- •Хід роботи
- •Робота 12.2. Дія адреналіну і пітуїтрину на зміну пігментації шкіряного покриву жаби
- •Хід роботи
- •Робота 12.3. Вплив інсуліну на рівень цукру в крові
- •Хід роботи
- •Робота 12.4. Вплив жіночих статевих гормонів на виділення сперматозоїдів у самців жаб
- •Хід роботи
- •Робота 12.5. Вплив естрогенів на статеву функцію тварин
- •Хід роботи
- •Робота 12.6. Регуляція молоковіддачі
- •Хід роботи
- •Робота 12.7. Дослідження проб молока під мікроскопом
- •Хід роботи
- •Контрольні питання фізіологія м’язів і нервів
- •Фізіологія центральної нервової системи
- •Вища нервова діяльність
- •Фізіологія аналізаторів
- •Фізіологія травлення
- •Фізіологія крові
- •Серцево-судинна система
- •Фізіологія дихання
- •Обмін речовин і енергії
- •Фізіологія виділення
- •Фізіологія залоз внутрішньої секреції
- •Фізіологія розмноження
- •Фізіологія лактації
- •Робочий зошит для лабораторних робіт з фізіології сільськогосподарських тварин
Наркоз лабораторних тварин
Для загального наркотизування жабу розміщують під скляний ковпак, де залишають тампон, змочений етиловим ефіром. Для кроликів частіше використовують ефірну маску з тампоном, змоченим ефіром, яку накладають на ніздрі; застосовують також уретановий (внутрішньовенно вводиться 10%-ний розчин уретану в дозі 0,6–0,8 г/кг), гексеналовий (внутрішньовенно 5%-ний розчин в дозі 1 мл/кг маси, 0,8 г/кг), гексеналовий (внутрішньовенно 5%-ний розчин в дозі 1 мл/кг маси тіла) та інші види наркозу. Кішок та птицю наркотизують сумішшю ефіру та хлороформу (1:1) під скляним ковпаком, з попередньою промедикацією (аміназин 2 мг/кг, компелен внутрішньом'язово 0,2 мг/кг у вигляді 1 %-го розчину).
Для собак частіше застосовують неінгаляційний наркоз: гексенал у вигляді 10%-ного розчину вводиться внутрішньовенно у дозі 0,05 г/кг маси тіла; тіопентал натрію, як і гексенал, вводять внутрішньовенно (10%-ний розчин у дозі 0,023–0,035 г/кг живої маси). Невеликим собакам гексенал і тіопентал натрію вводять внутрішньочеревно. Для премедикації застосовують аміназин внутрішньом'язово у дозі 1–1,5 мл 2,5%-ного розчину на 10 кг маси тіла. Хороший ефект має ромпун у дозі 0,5 мл 2,5%-ного розчину на 10 кг живої маси.
Для місцевого знеболювання застосовують новокаїн (0,2–3 %-ний розчин), тримекаїн, совкаїн, дикаїн, анестезин. Залежно від точки прикладання анестетика розрізняють поверхневу, інфільтраційну, провідникову (регіонарну), епідуральну та інтраваскулярну анестезії.
1.2.4. Хірургічні інструменти, шовний та матеріал для перев’язки
Для проведення операцій на тваринах використовують:
1) Хірургічні інструменти: ріжучі (для м’яких тканин) – скальпелі та ножиці різних розмірів і форм; ріжучі та розсікаючі (для твердих тканин) – ножові, дугові та інші пили, кісткові долота, трепани; допоміжні інструменти – ранові гачки, хірургічні та анатомічні пінцети, кровозупиняючі затискачі, голкотримачі, хірургічні голки, шприци різних розмірів, ін’єкційні голки та ін.
2) Шовний матеріал: шовкові та кетгутові нитки.
3) Перев’язувальний матеріал: ватно-марлеві тампони, серветки, бинти. Перераховані матеріали та інструменти, необхідні для хірургічних операцій, попередньо стерилізують (знезаражують).
1.2.5. Застосування солъових розчинів
Для підтримки осмотичного тиску в тканинах та їх життедіяльності, особливо у процесі вивчення функцій ізольованих органів, застосовують сольові розчини.
1) фізіологічні розчини:
а) для холоднокровних тварин 0,60–0,65%-ний розчин (NаСl – 6,0–6,5, дистильованої води – 1 л);
б) для теплокровних тварин 0,85–0,9%-ний розчин (NаСl– 8,5–9 г, дистильована вода – 1 л).
2) розчин Рінгера:
а) для холоднокровних тварин: NаСl – 6,50 г, КСl – 0,14 г, СаСl2 – 0,12 г, NаНСО3 – 0,20 г на 1 л дистильованої води;
б) для теплокровних тварин: NаСl – 9,0 г, КСl – 0,42 г, CaCl2 – 0,24 г, NaHCO3 – 0,15 г на 1л води.
3) розчин Рінгера-Локка має той самий сольовий склад, що й розчин Рінгера, але в нього додається 1 г глюкози. Цей розчин постійно насичується киснем;
4) розчин Тіроде для теплокровних тварин: NаСl – 9,0 г: КСl – 8,20 г; СаСl 2 – 0,20 г; МnСl – 0,10 г; NaНСОз – 0,10 г; NаНРО4 – 0,05 г; глюкоза – 1,0 г; дистильована вода до 1 л. Розчин вводять тваринам підшкірно або внутрішньовенно.