Хід роботи Секреція шлункового соку у поросяти з ізольованим шлуночком за і.П. Павловим

Перед дослідом тварину витримують на голодній дієті 16–18 год. Поміщають в станок, до фістули прикріплюють стаканчик для збирання соку. Впродовж перших 15 хв з інтервалом 5 хв збирають шлунковий сік, заміряють його кількість (для встановлення фону секреції), потім тварині згодовують 0,5 кг вареної картоплі і продовжують визначати шлункову секрецію протягом 1–1,5 год через кожні 5 хвилин. За допомогою лакмусового папірця визначають реакцію соку. Ведуть протокол досліду та будують графік секреції шлункового соку.

Роль механорецепторів у секреції шлункового соку

Тварину, що була на голодній дієті, поміщають в станок, підвішують стаканчик для збирання шлункового соку. Визначають фон секреції, для чого декілька разів через кожні 5 хв збирають шлунковий сік та заміряють його кількість. Потім гумовий балон вводять через фістулу і гумовою грушею надувають. Балон тримають в шлунку 15–20 хв, а потім виймають. Шлункову секрецію визначаємо під час подразнення і після нього. Визначають реакцію шлункового соку лакмусовим папером. Ведуть протокол досліду, замальовують графік секреції шлункового соку.

Контрольні питання

1. Особливості шлункової секреції у свиней.

2. Фази секреції шлункового соку та їх механізм.

3. Вплив різних видів кормів на інтенсивність секреції соку.

4. Роль механорецепторів слизової оболонки шлунка.

5. Вплив симпатичної та парасимпатичної нервової систем на секрецію шлункового соку та моторику шлунка.

РОБОТА 6.5. ДІЯ ФЕРМЕНТІВ ШЛУНКОВОГО СОКУ НА БІЛКИ

Шлунковий сік – прозора рідина, до складу якої входить 0,4–0,8% сухої речовини. У зв’язку з наявністю соляної кислоти, має кислу реакцію. У шлунковому соці є декілька видів ферментів: пепсин розщеплює білки до альбумоз і пептонів; хімозин (ренін) – зумовлює зсідання білка молока; шлункова ліпаза – розщеплює, в основному, жири на гліцерин та жирні кислоти. Крім ферментів у шлунковому соці є соляна кислота та шлунковий слиз.

Мета роботи

1) визначити травну силу пепсину і реніну на білки та казеїноген молока;

2) встановити роль соляної кислоти в активації ферментів та травленні білків;

3) визначити протеолітичну активність шлункового соку.

Матеріали і обладнання. Натуральний шлунковий сік, нейтралізований шлунковий сік, кип'ячений шлунковий сік, 0,5%-ний розчин соляної кислоти, фібрин, паличка Метта, пробірки, штативи, піпетки на 2 мл, спиртівка, водяна баня, олівець по склу, термостат, термометр.

Хід роботи

Дія шлункового соку на фібрин

Дослід проводять у чотирьох пронумерованих пробірках за такою схемою:

№ пробірки	Реактиви	Результати
1.	2 мл 0, 5%-ної соляної кислоти + 2 нитки фібрину
2.	2 мл натурального шлункового соку + 2 нитки фібрину
3.	2 мл нейтралізованого шлункового соку + 2 нитки фібрину
4.	2 мл прокип’яченого шлункового соку + 2 нитки фібрину

Всі пробірки ставлять у водяну баню за t^о 38–40°С на 30 хвилин, після чого записують результати дослідів.

Дія шлункового соку на білки молока

Дослід проводять у чотирьох пронумерованих пробірках за такою схемою:

№ пробірки	Реактиви	Результати
1.	2 мл молока + 3 краплі 0,5 %-ного соляної кислоти
2.	2 мл молока + 3 краплі натурального шлункового соку
3.	2 мл молока + 3 краплі нейтралізованого шлункового соку
4.	2 мл молока + 3 краплі прокип’яченого шлункового соку

Пробірки струшують, ставлять у водяну баню на 10 хв, після чого записують результати дослідів та роблять висновки.

Визначення протеолітичної активності пепсину за Меттом

Палички Метта готують раніше. Для цього скляні трубки діаметром 1 мм заповнюють яєчним білком і ставлять у киплячу воду на 6–8 хв для зсідання білка. Потім палички виймають та їх кінці заклеюють мендєлєєвською замазкою. Так вони зберігаються в гліцерині до вживання. Перед дослідом їх ріжуть на шматки по 2 см і опускають по 2 шматки в пробірку зі шлунковим соком для визначення його перетравлювальної сили. Пробірки на 24 год залишають в термостаті за температури 38 °С. Потім палички виймають, поміщають на міліметровий папір, визначають довжину (в мм) перетравленої частини білка на кожному кінці палички і виводять середню.

Контрольні питання

1. Фізико-хімічні властивості шлункового соку.

2. Ферменти шлункового соку та умови, необхідні для їх дії.

3. Значення соляної кислоти шлункового соку.

4. Кількісні та якісні показники шлункового соку, який виділяється різними відділами слизової оболонки (у фундальній та пілоричній частинах, на великій та малій кривизні).

5. Вплив різних кормів на перетравлювальну силу шлункового соку.

РОБОТА 6.6. ЕВАКУАЦІЯ ВМІСТУ ШЛУНКА В КИШЕЧНИК

Перехід вмісту шлунка в кишечник проходить невеликими порціями. В цьому процесі активну участь бере пілоричний сфінктер, котрий періодично закривається та відкривається. Відкриття сфінктера відбувається тоді, коли в пілоричну частину переходить кислий хімус, а в дванадцятипалій кишці реакція ще лужна. Закриття сфінктера спостерігається відразу, як тільки зі шлунка в дванадцятипалу кишку переходить порція кислого хімусу. Таким чином, соляна кислота залежно від подразнюваного рецептивного поля спричинює різну реакцію сфінктера. Швидкість переходу вмісту шлунка в кишечник залежить від його температури, реакції, ступеня подрібнення, осмотичного тиску.

Запиральний пілоричний рефлекс було встановлено Сердюковим в 1899 р. в лабораторії І.П. Павлова.

Мета роботи. Визначити вплив температури, реакції середовища на швидкість переходу хімусу зі шлунка в дванадцятипалу кишку.

Матеріали і обладнання. Собака з фістулою шлунка за В.А. Басовим, станок, лійка, гумова трубка з корком, мірний циліндр, термометр, десятихвилинний годинник, вода тепла та холодна, 1%-ний розчин соди, 0,3 %-ний розчин соляної кислоти, рослинна олія.