Робота 7.2. Гемоліз I осмотична резистентність еритроцитів (оре)

Гемоліз – це вихід гемоглобіну в плазму (розчин), який обумовлений розривом (пошкодженням чи розчиненням) оболонки еритроцита. Гемоліз може бути спричинений дією різних руйнівних факторів: механічних, термічних, хімічних, біологічних. Під резистентністю (стійкістю) еритроцитів розуміють їх здатність протистояти різним руйнівним факторам. Найчастіше досліджують резистентність еритроцитів до гіпотонічних розчинів хлористого натрію, тобто їх осмотичну стійкість.

Мета роботи: 1) простежити за явищем гемолізу еритроцитів під впливом руйнівних факторів з різним механізмом дії; 2) визначити осмотичну стійкість еритроцитів різних тварин.

Матеріали і обладнання. Пробірки, предметні та покривні скельця, скляна паличка, піпетки на 1 та 5 мл, піпетка для очей, нашатирний спирт, 0,2, 0,65, 1, 3%-ний розчини NаСl, дистильована вода, декальцинована кров, центрифуга, ножиці, мікроскоп, жаба.

Хід роботи

Гемоліз під впливом фізичних та хімічних факторів

Беруть три пронумеровані пробірки. В першу наливають 5 мл дистильованої води та 5 крапель крові. У другу – 5 мл 1%-ного NаСl, 1 мл нашатирного спирту та 5 крапель крові. В третю – 5 мл 1%-ного NaСl та 5 крапель крові. Всі пробірки зтрушують, ставлять на 5 хв у штатив. Записують результати, звертаючи увагу на ступінь забарвлення рідини та її прозорість.

Визначення осмотичної резистентності еритроцитів

Готують розчини NаСl різної концентрації з 1%-ного розчину NаСl за схемою, яка дана нижче.

У кожну пробірку піпеткою вносять по дві краплі декальцинованої крові, добре змішують і дають відстоятися 3–5 хв, а потім центрифугують. За результатами досліду визначають мінімальну, максимальну резистентність та ширину резистентності еритроцитів.

№ п/п	1%-ний NaCl, мм		Дистильована вода	Концентрація NаСl, %	Забарвлення р-ну після центрифу-гування	Осад еритроцитів	Межа резис-тентності
1.	0,9		0,1	0,9
2.	0,8		0,2	0,8
3.	0,7		0,3	0,7
4.	0,6		0,4	0,6
5.	0,5		0,5	0,5
6.	0,4		0,6	0,4
7.	0,3		0,7	0,3
8.	0,2	0,8		0,2

Зміни еритроцитів жаби під впливом гіпо- та гіпертонічного розчинів

На три пронумерованих скла наносять по одній краплі 0,2, 0,65 та 3%-ного розчинів NаСl. Потім до всіх крапель скляною паличкою додають невелику кількість крові жаби, змішують з розчином, покривають покривним склом і розглядають під малим та великим збільшенням мікроскопа.

Враховують результати та роблять висновки.

Контрольні питання

1. Гемоліз та його причини.

2. Осмотична резистентність еритроцитів, поняття про мінімальну та максимальну резистентність еритроцитів, про ширину резистентності.

3. Ізо-, гіпо-, гіпертонічний розчини NаСl та їх дія на еритроцити.

РОБОТА 7.3. ПІДРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ

Еритроцити – це червоні клітини крові, які містять гемоглобін. Еритроцити виконують життєво важливі функції: дихальну, трофічну, видільну, гомеостатичну та транспорт антитіл. Кров здорового організму в нормальних умовах має відносну постійність, але її склад коливається залежно від віку, статі, фізіологічного стану, умов навколишнього середовища. Підрахунок еритроцитів проводять в 1 мкл крові за допомогою спеціальних лічильних камер, з попереднім розбавленням крові. У ветеринарній практиці підрахунок формених елементів має важливе діагностичне значення.

Мета роботи:

1) засвоїти методику підрахунку еритроцитів;

2) ознайомитись з принципом будови та роботою целоскопа.

Матеріали і обладнання: дослідна тварина, спирт, ефір, вата, ножиці, ін'єкційна голка, змішувач для еритроцитів, піпетка П’ятницького на 3,98 мл, капілярна піпетка від гемометра Салі, 3%-ний розчин NаСl, флакон з-під пеніциліну, лічильна камера Горяєва, покривні скельця, мікроскоп, целоскоп.

Прилади для розбавлення крові та підрахунку еритроцитів

Змішувач для еритроцитів являє собою капілярну піпетку з ампулоподібним розширенням, в середині якого знаходиться скляна кулька для перемішування рідини. На змішувач нанесені мітки 0,5, 1 і 101. Піпетка П’ятницького – це товстостінна капілярна трубка з міткою та грушоподібним розширенням. Об’єм піпетки 3,98 мл. Лічильна камера з сіткою Горяєва – це товсте скло з чотирма жолобками, між якими розміщені три прямокутні площини. Середня площина розділена навпіл поперечним жолобком. На кожній половині нанесена сітка Горяєва, середня площина на 0,1 мм нижче бокових. Коли до бокових площин притирають покривне скло, то між ним та сіткою утворюється камера з глибиною 0,1 мм. Сітка Горяєва складається з 225 великих квадратів. З них 100 квадратів розділені на прямокутники, 100 квадратів не розділені і 25 квадратів розділені – кожний на 16 малих. Сторона малого квадрата дорівнює 1/20 мм, площа 1/201/20=1/400 мм². У лабораторних тварин кров беруть з дрібних підшкірних вен вушної раковини.