2. Визначення патогномонічних симптомів: Валя, Шланге, Обуховської лікарні.

Валя симптом– асиметрія живота, може пальпаторно виявлятися пухлиноподібне утворення (роздута петля) та тимпаніт при перкусії над ним.

Шланге симптом– спостерігається видима перистальтика кишківника.

Симптом Обуховської лікарні– при низькій кишковій непрохідності спостерігається балоноподібне розширення ампули прямої кишки та зяяння задньопрохідного отвору внаслідок послаблення тонусу сфінктера прямої кишки (позитивний симптом).

Особливості обстеження хворих з гострою кишковою непрохідністю :

1. При опитуванні хворого необхідно визначити:

А) Скарги на:

• наявність і характер болю: першим і найбільш частим суб’єктивним симптомом кишкової непрохідності є біль у животі, який у початкових стадіях має переймоподібний характер і на початку захворювання визначається в тій частині живота, де утворилась перепона. У подальшому біль стає постійним, поширюється по всьому животі, декілька притуплюється. У термінальну стадію непрохідності інтенсивність болю значно зменшується.

• нудота і блювота – спостерігаються у 60 % випадків. Чим вища непрохідність, тим більше виражена блювота. Перші блювотні маси складаються з вмісту шлунка з домішками жовчі, потім до них приєднується кишковий вміст. У пізній стадії блювотні маси набувають калового запаху.

• затримку випорожнень та відродження газів – часті і важливі симптоми кишкової непрохідності.

• здуття живота особливо характерне для обтураційної форми кишкової непрохідності.

• рівномірне вздуття живота найчастіше спостерігають при тонкокишковій

непрохідності, а якщо здуття живота виникає в одній із ділянок черевної порожнини,

то така симптоматика більше характерна для товстокишкової непрохідності.

Б) Анамнез захворювання та життя:

Потрібно з’ясувати коли з’явились перші прояви хвороби, з чим хворий пов’язує початок захворювання (на тлі повного здоров’я або після приймання їжі та з її характером, зловживання алкоголем).

Коли і куди звертався за медичною допомогою, коли доставлений в лікарню.

Умови життя та праці та ін.

2.Фізікальне обстеження:

При об’єктивному обстеженні звертають увагу на загальний стан хворого, який спочатку залишається задовільним (при обтураційній непрохідності), але може значно погіршуватись вже в перші години захворювання (при странгуляційній непрохідності). Прискорення пульсу і зниження АТ прямо залежить від ознак дегідратації і ступеня зменшення ОЦК. Язик спочатку вологий, потім стає сухим.

Огляд живота дає можливість виявити у хворих помірний ступінь здуття і асиметрію. Форма та асиметрія живота залежить від локалізації перепони. Рівномірне здуття черева характерне для низьких форм тонкокишкової непрохідності. При високій непрохідності спостерігають збільшення живота у верхніх відділах; при заворотах у багатьох випадках помітка серединна локалізація, при інвагінаціях асиметрія найчастіше буває в правій здухвинній ділянці.

Пальпаторно виявляються пухлини (при обтураційній непрохідності), інвагінати. Оцінюють характер та локалізацію болючості, вираженість симптомів подразнення очеревини. В кишківнику виявляють «шум плеску» (симптом Склярова). При товсто- кишковій непрохідності – значний метеоризм у правій здухвинній ділянці, здуття сліпої кишки (симптом Аншютца).

Перкуторно визначається тимпаніт, іноді з високим металичним відтінком.

При аускультації можна вислухати звуки високої тональності, які виникають внаслідок переміщення рідини та газу (в першій стадії непрохідності). У тяжких випадках при вислухуванні живота кишкові шуми не визначаються. У черевній порожнині відсутні будь–які шуми. Це явище називають «гробовою, домовинною тишею».

До патогномонічних симптомів кишкової непрохідності відносять:

• симптом Валя – видима асиметрія в нижній половині живота, видима перистальтика кишківника, пальпація резистентної пухлини, тимпаніт при перкусії цієї пухлини;

• симптом Шланге – видима перистальтика кишечнику;

• симптом Склярова – шум ″кишкового плеску″;

• симптом Ківуля – металічний звук над роздутою петлею при перкусії;

• симптом Спасокукоцького – шум каплі, яка падає;

• симптом Грекова (″Обуховської лікарні″) – порожня, розтягнута ампула прямої кишки, зяяння сфінктера;

• симптом Цеге – Мантейфеля – в пряму кишку неможливо ввести понад 0,5-1л рідини;

Для інвагінації кишківника характерна тріада симптомів:

• симптом Тіліякса – періодична поява переймоподібного болю в животі;

• симптом Руша – наявність еластичної малоболючої пухлини в животі і тенезми при її пальпації;

• симптом Крювельє – кров’янисті виділення з прямої кишки.

Із врахуванням фактору часу в клінічному перебізі гострої кишкової непрохідності

розрізняють три фази: ″ілеусного крику″, інтоксикації, перитоніту.

Фаза ″ілеусного крику″ триває 12 – 16 годин, характеризується гострим

переймоподібним болем, який періодично повторюється і буває інколи настільки сильним,

що призводить до шокового стану. Крім болю, хворих турбують нудота, блювання, затримка випорожнень і газів. Майже завжди є позитивними симптоми Валя.

Фаза інтоксикації триває 12 – 36 годин. В цей період біль втрачає переймоподібний характер і стає постійним, з’являються здуття та асиметрія живота, частим є блювання, перистальтика зникає. Пульс прискорений, АТ нормальний або декілька знижений, повна затримка випорожнень та газів. Позитивним є симптоми Валя, Склярова, Ківуля, Щоткіна – Блюмберга. У цей період з’являються чіткі рентгенологічні ознаки кишкової непрохідності.

Термінальна фаза (перитоніту) розвивається через 36 годин від початку захворювання. Для цього періоду характерним є виражене порушення загального стану і функцій ряду органів і систем. Живіт різко здутий, перистальтика відсутня. У вільній черевній порожнині чітко виявляється вільна рідина, язик сухий, періодично виникає блювання з фекальним запахом. АТ низький, пульс частий, малий. Позитивними є всі симптоми кишкової непрохідності й симптом Щьоткіна – Блюмберга. Хворі у стані ейфорії. У зв’язку з глибокими порушеннями обмінних процесів (поліорганна недостатність), швидким розвитком інфекції в черевній порожнині й тяжкою інтоксикацією, цей період непрохідності називають термінальним.

На підставі отриманих даних після опитування хворого (скарги, анамнез захворювання та життя) і його фізикального обстеження (огляд, пальпація, перкусія, аускультація) проводиться обґрунтування попереднього діагнозу.