25.4 Розрахунок підшипників напівсухого
(НАПІВРІДИННОГО) ТЕРТЯ
Інакше можна назвати розрахунком шипів, шийок і п’ят, ведеться по двох параметрах: допустимий тиск в зоні тертя, фактор нагрівання в зоні тертя.
q = R/dℓ ≤[q]
де R - сумарна реакція опори,
d - діаметр цапфи,
ℓ - довжина вкладиша, звичайно
ℓ =φ·d при φ=0,6…1,0
[q] - допустимий тиск (табл.)
На нагрівання розрахунок ведеться по фактору qV≤[qV]
Де q=R/ℓd, V= πdn/60 (колова швидкість цапфи).
[qV]-з табл. (допустимий фактор нагрівання)
Розрахунок на нагрівання ведеться тільки при V>0,3м/с, при цьому вважається,що вся робота тертя витрачається на нагрівання.
25.5 Розрахунок
ПІДШИПНИКІВ РІДИННОГО ТЕРТЯ
Розглянемо на прикладі гідродинамічного підшипника.
При ω=0
цапфа лежить на дні вкладиша, при
запускові машини без навантаження вона
спливає на шарі мастила (вал швидкохідний
і легкий) і займає центральне становище.
При зовнішньому навантаженні (робочий
режим) цапфа зміщується в бік руху з
ексцентрецитетом ℮,але мінімальний
зазор hmin
зберігається завдяки тому,що
цапфа,обертаючись,захоплює з собою
частки мастила,утворюючи масляний
клин,який і створює надлишковий тиск в
зоні тертя.
ПОСЛІДОВНІСТЬ РОЗРАХУНКУ
Визначити радіальний зазор δ , задавшись відносним зазором ψ=0,001...0,003 ( для d≤ мм), ψ=δ/r, де δ -радіальний зазор, r-радіус цапфи; Знайти δ=ψ·r
Призначити допустиму величину нагрівання масляного шару,вибрати мастило і знайти динамічну в’язкість μ (табл.)
Визначити коефіцієнт навантаженості підшипника
Ф=[q]φ2/μ·ω,
де φ=ℓ/d=0,6…1,0,
ω- кутова швидкість цапфи,
[q]-табл. (допустимий тиск)
μ- динамічна в”язкість мастила
з графіка знайти відносний ексцентриситет χ при заданому φ
Ф
φ1 φ2 φ3 φ4 φ5
5. Визначити ексцентриситет
℮=δ·χ
6.Мінімальна товщина шару мастила
hmin=δ–e=δ(1-χ)
7. Перевірити забезпеченість рідинного тертя,визначивши коефіцієнт запасу надійності рідинного тертя:
Rzц,Rzв-висоти мікронерівностей поверхонь цапфи та
вкладиша по 10 точках (табл.)
[k]- береться з таблиць
25.6 Область застосування підшипників ковзання
Застосовуються значно рідше,ніж підшипники кочення. З питання про область їх застосування стане відомо про їх переваги та недоліки в порівнянні з підшипниками кочення,бо їх застосовують тільки тоді,коли підшипнки кочення брати недоцільно або неможливо.
Отже,застосування:
При необхідності розбірного в раіальному напрямку підшипника (колінвал і т.д.).
На особливо швидкохідних валах(нема серійних підшипників кочення).
На особливо важких валах(нема серійних підшипників кочення).
При роботі вала з поштовхами,ударами,вібраціями (демпфер- шар мастила).
На близько розташованих (поряд) паралельних валах (менші габарити по діаметрах).
При роботі в воді,агресивних та забруднених середовищах.
При необхідності особливо точного направлення валів (нема проміжних деталей,шар мастила компенсує похибки).
На допоміжних,тихохідних,періодично працюючих валах
Лекція №26 26.1 Підшипники кочення
На сьогодні- це основний вид опор в машинах.
Принципове влаштування:
1,4- зовнішнє та внутрішнє кільце. 2- тіло кочення. 3- сепаратор.
Кільця 1 і 4 мають відповідної форми “доріжки кочення”,по яких тіла кочення переміщуються. Сепаратор має комірки і розділяє тіла кочення утримує їх на однаковій відстані. Внутрішнім кільцем підшипник розміщують по валу(осі),зовнішнім- в корпусі опори. Обертається одне з кілець. Найчастіше- внутрішнє.
Підшипники кочення- це машинобудівні вироби,які найширше стандартизовані у міжнародному масштабі. Вони централізовано виготовляються на спеціалізованих заводах масовими тиражами.
Світовий обсяг їх випуску вимірюється мільярдами шт. на рік. Вони випускають приблизно 20 000 типорозмірів у діапазоні діаметрів D від 1мм (годинникові,механізми) до 3м (валки прокатних станів) і масою від 0,5г до 7тон.