НПК до сімейного кодексу

вторювати їх.

2. Обов'язки чоловіка та дружини, сформульовані у частині другій статті 55 СК, є спробою ввести у наше життя культ Матері та культ Батька: лМати та Батько - два сонця гарячих, треба, щоб кривди між них не булоы.

Жінка, яка обирає собі чоловіка, заодно вибирає і батька для своїх майбутніх дітей, а тому за жодних умов не повинна в очах дітей принижувати його гідність. Так само і чоловік: обираючи для себе дружину, він обирає матір своїх дітей.

Лихослів'я, сварки і навіть бійки - все це вираз неповаги насамперед до самого себе, а заодно і до тих, на кого воно спрямоване.

Ця стаття сприятиме підняттю якості сімейних відносин, виконанню сім'єю однієї із найважливіших функцій - робити людину щасливою.

3.Зміст частини третьої статті 55 СК встановлює взаємну звітність дружини та чоловіка за свою поведінку у сім'ї, передбачаючи тим самим право на з'ясування відносин, право на осуд і каяття як основний вид сімейної відповідальності.

4.Крім духовної основи, сім'я має мати й матеріальну:

житло, різні речі побутового призначення, одяг, продукти харчування тощо. Дбати про матеріальне забезпечення сім'ї - обов'язок кожного з подружжя. Матеріальні потреби сім'ї забезпечуються не лише доходами від праці на виробництві чи установі, а й працею по веденню домашнього господарства.

121

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 6

Не применшуючи значення матеріального, не можна не бачити пріоритетів духовного: ласки, любооі, відданідопічнова-ає п, самоп

забезпечення йому умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до його людської гідності. Забезпечуючи це право опікуни (піклувальники) повинні піклуватися про фізичний розвиток підопічного, дбати про його навчання в школі та інших навчальних закладах, про підготовку його до суспільне корисної праці. Опікун (піжжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

1.Поняття права на особисту свободу багатогранне. У цій статті сконцентрована увага лише на окремих аспектах.

2.Дружина давно уже перестала трактуватися своєрідною власністю чоловіка: куди чоловік - туди і вона. Закон не примушує дружину та чоловіка жити разом. Спільне проживання дружини і чоловіка - це вияв внутрішньої потреби бути разом, зовнішній прояв внутрішньої злагоди подружжя.

Тимчасове окреме проживання посилює почуття любові, знижує вагомість кривд та непорозумінь: лВелике бачиться на віддалі!ы Затягнуте ж окреме проживання, спричинене, наприклад, роботою за кордоном чи відбуванням покаран-

ня, може охолодити відносини, стати причиною розірвання шлюбу.

Примусом до спільного проживання може бути лише усвідомлена необхідність, викликана почуттям обов'язку.

3. Частина третя статті 56 СК стосується насамперед благополучного періоду життя подружжя: шлюбні відносини - як квітка, яку належить поливати щодня. Водночас вона стосується й періоду непорозумінь та конфліктів. Для рятування шлюбу дружина чи чоловік мають право вживати найрізно-

122

Стаття 57

манітніших заходів, та найперше, що слід зробити: подивитися у дзеркало на самого себе - може, в тобі, а не в комусь іншому причини сімейної кризи.

У.

Для атті ненвикористо(піклув при) опікун ^повинен мати певні права і обов'язки. Враховуючи, що деякі з таких обов'язків були уже раніше розглянуті, зупинимось на правах та інших обов'язках опікуна (піклувальника).

Опікун (піклувальник) має право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Це право опікуна (піклувальника) випливає з його обов'язку прожипереч їхній волі (наприклад, у зв'язку із позбавленням волі одного з подружжя чи наданням йому стаціонарної психіатричної допомоги). Дружина, чоловік можуть відмовитися від шлюбних відносин (зокрема, статевих), припинити спільне ведення господарства, поділити житло тощо.

Елементом особистої свободи дружини та чоловіка є ініціювання розірвання шлюбу.

5. Норма частини четвертої статті 56 СК не залишає підстави для сумніву щодо можливої кримінальної відповідальності чоловіка за зЄвалтування своєї дружини.

Примушування до припинення шлюбних відносин чи, навпаки, до їх збереження шляхом погроз, шантажу або фізичного насильства може бути підставою для кримінальної відпо-

відальності і до відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди за нормами Цивільного кодексу України.

Глава 7. ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1)майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

123

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти,

які належали їй, йому особисто.

2.Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі

коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3.Особистою приватною власністю дружини, чоловіка

є премії, нагпроди, які вона, він одеджали за осо приб засід належн

Со їм ме виз Піклувальник дещо обмежений у таких правах. Він має право отримувати перелічені вище кошти і витрачати їх на утримання підопічних, якщо цього вимагають інтереси зазначених осіб.

268

Підопічнії які досягли чотирнадцяти років, розпоряджаються своєю заробп-ною платою, стипендією та іншими доходами самостійно. )

мати на увазі й те, що часто буває так, що тих даються для утриому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

6.Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7.Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка

у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

1. Реєстрація шлюбу не припиняє права власності на майно, яке належало дружині та чоловікові до цього моменту. Це значить, що шлюб не перетворює особисту власність дружини

та особисту власність чоловіка у спільну сумісну власність подружжя.

2. Майно, яке належить кожній фізичній особі, незалежно від перебування в шлюбі, є її приватною власністю.

Приватною власністю є й майно, яке належить подружжю, але зазвичай термін лприватнаы не вживається у й без того дов-

гому словосполученні лправо спільної сумісної власності подружжяы. Хоча чіткість правничої термінології вимагала би вживати: лправо приватної спільної сумісної власності подружжяы.

124

Стаття 57

3. У статті 24 КпШС одночасно з терміном лвласність кожного з подружжяы вживалися терміни лроздільне майно подружжяы, лроздільне майно кожного з подружжяы. Термін лроздільнеы майно - калька з російської мови, в українській мові такого слова немає. У зв'язку з цим у главі 7 Сімейного кодексу вживається словосполучення лособиста приватна власність дружани та чоловікаы.

Вввдення терм, згідсобист. 4.7 Правчл опікуовад має права без дозволу органів опіки та піклування укладати правочини, а піклувальник - давати згоду на їх

укладення, якщо вони виходять за межі побутових.		До правочинів, які виходять за
межі побутових, Правила відносять: правочини, що		вимагають нотаріального
посвідчення та спеціальної	реєстрації; правочини	про відмову від майнових прав,
які належать під-
міна лособиста власністьы,	яке було закріплене в	Конституції
УРСР та Цивільному кодексі	УРСР.

Особиста власність - це те, що належить мені. Спільна власність - це те, що належить нам.

Не можна забувати, що латинське слово ргіуаііиз перекладається як особистий, несуспільний. Тому заперечення на зразок: особиста власність притаманна соціалістичному суспільству, а приватна - суспільству з ринковою економікою (О. В. Дзера) - не може сприйматися серйозно, адже справа не в термінах, а в тому значенні, яке закон вкладає в нього.

4.Особистою власністю дружини і особистою власністю чоловіка є насамперед речі, набуті нею, ним до шлюбу, причому з будь-яких правових підстав. Важливо лише у разі спору довести, що річ придбана до шлюбу.

5.Право вимоги, яке дружина чи чоловік мають до свого контрагента за договором, існує у структурі зобов'язального, а не речового право відношення, а тому до об'єктів права власності зачислене бути не може.

Якщо чоловік та дружина спільно позичили К. 10 тис. грн., то ця сума уже не може бути їхньою власністю, оскільки стала власністю К. Подружжя, втративши право власності на ці гроші, одержало право вимоги до боржника К. щодо їх повернення.

РОЗДІЛ II

Глава 7

Тому зачислення права вимоги до об'єктів права власності, як це робиться іноді в законі і як про це зазначено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України лПро застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Україниы1

від 12 червня 1998 р., можна сприймати лише із застереженням.

6. Наступну групу об'єктів права особистої власності дружини, чоловіка склу недобросівісним і ненанням опікуном або піклувальником своїх

обов'язків. Відповідальність опікуна чи піклувальника за шкоду, заподіяну підопічному, визначається загальними правилами цивільного законодавства. § 4. Припинення опіки (піклування)

Сімейний кодекс України розрізняє припинення опіки (піклування) над дитиною (ст. 250) і звільнення опікуна (піклувальника) дитини від таких обов'язків. Згіані нею, ним за договором дарування.

Батьки подарували дочці Л. 50 тис. грн. Хоча Л. перебувала у шлюбі, дарунок, переданий їй особисто, є її власністю.

Іноді буває досить складно довести, кому були подаровані речі, вручені на весіллі. Якщо не доведено іншого, слід вважати, що вони подаровані подружжю і, отже, є їхньою спільною сумісною власністю;

б) дружина, чоловік можуть бути спадкоємцями за заповітом або за законом. До них в порядку спадкового правона-

ступництва може перейти право власності на речі, які входили до складу спадщини;

в) особистою власністю дружини, чоловіка є речі, придбані нею, ним за кошти, які належали їй, йому особисто. Йдеться, зокрема, про речі, куплені за кошти, які були внесені як вклад у банківську (кредитну) установу до шлюбу або під час шлюбу;

Якщо на подаровані кошти Л. через якийсь час купить квартиру, ця квартира буде її особистою власністю. При виникненні спору, оскільки на інтереси її чоловіка працюватиме презумпція права спільної сумісної власності на майно, набу-

Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. -

М8.

126

Стаття 57

те після шлюбу, Л. слід буде доказати факт дарування грошей і придбання квартири саме на ці кошти.

г) у частині другій статті 24 КпШС містилася норма, за якою власністю кожного з подружжя були речі індивідуаль-

ного користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Отже, золотий перстень,

дорога вечірня сукня, золотийо одинник, які були прзмісту п. 5.4 Правилднслід вважати, що по досягненні дитиною 14-річного віку раніше призначений над нею опікун автоматично стає піклувальником і зобов'язаний виконувати обов'язки, пов'язані з цим, "без спеціального рішення органу опіки і піклування.

При встановленні інших обставин, які є підставою для припинення опіки, потрібно, щоб про зняття опіки було прийняте спеціальне рішення органу опіки і піклування. Піклування наджя, незалежно від її цінності, є особистою власністю дружини чи чоловіка.

Якщо коштовності (вироби з дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння) були придбані не для індивідуального користування дружини чи чоловіка, а для накопичення капіталу, вони мають вважатися спільною сумісною власністю подружжя;

Є) відповідно до частини другої статті 61 СК заробітна плата, пенсія, стипендія, не внесені до сімейного бюджету, є особистою власністю дружини, чоловіка. Така правова конструкція є правильною (див. коментар до статті 61 СК);

д) особистою власністю дружини або чоловіка є речі, придбані на заробітну плату, пенсію, стипендію, які не були внесені до сімейного бюджету, за винятком речей, призначених Для спільного користування і переданих у спільне користування;

Одержавши заробітну плату, В. придбав річ, необхідну йому для професійних занять. Ця річ є його особистою власністю. Наступного разу В. купив на свою заробітну плату холодильник. Оскільки він придбаний для забезпечення потреб усієї сім'ї і переданий у спільне користування, холодильник стає спільною сумісною власністю подружжя.

197

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7

е) у частині третій статті 57 СК законодавчо закріплена правова позиція Верховного Суду України, відповідно до якої грошова або речова премія, що нею нагороджений один із подружжя за особисті заслуги, є його власністю.

Водночас, абзац другий статті 57 СК містить норму, яка викликана необхідністю більш справедливого регулювання сімейних відносин. Зумовлена вона й непоодинокими фактами

зкзнання видатних науки і піклування з влароої ініціативи можуть звільнити опікуна чи піклувальника від виконання цих обов'язків.

Обставини, внаслідок яких можливе звільнення опікунів і піклувальників на їх прохання від виконання обов'язків, можуть бути різними. Це - хвороба опікуна чи піклувальника, яка зробила неможливим здійснення нагляду за підопічним, зміна умов життя опікуна чи піклувальника, погіршення не з вини опсприяння у досягненні відповідного результату. Ця правова новела гуманізує відносини між дружиною та чоловіком, вводить їх в русло справедливості, добросовісності та розумності, не дозволяючи одному з подружжя зловживати любов'ю та жертовністю другого;

є) у нормі частини п'ятої статті 57 СК зреалізована пропозиція професора І. Жиленкової. Віднесення до особистої власності страхової суми, одержаної у зв'язку зі страховим випадком, визначеним законом або страховим договором, є найбільш розумним способом вирішення проблеми.

Хоча у частині четвертій статті 57 СК не визначено приналежності страхового відшкодування, одержаного за договором про страхування майна або за обов'язковим його страхуванням, це питання може бути вирішене за аналогією закону. Оскільки страхове відшкодування видається у зв'язку із повним або частковим знищенням майна у разі страхового випадку (повені, урагану тощо), воно має належати тому, чиє майно було предметом страхування, незалежно від того, з чиїх коштів вносилися страхові платежі.

7. У разі пошкодження речі власника заподіювач шкоди несе тягар обов'язку по її відновленню. Якщо заподіювачем шкоди передана власникові відповідна грошова сума для усунення цього пошкодження, вона стає власністю власника речі. Таке

128

______________Стаття 57

ж правило передбачене і щодо грошей, переданих власникові як відшкодування завданої йому моральної шкоди.

У частині четвертій статті 57 СК нічого не сказано про приналежність грошових сум, одержаних одним із подружжя у зв'язку із заподіянням шкоди йогл здоров'юитись деннякона-

го пїх обов'язків по опіці і піклуванню. І за цих умов він повинен бути звільнений від виконання таких обов'язків.

Не виключені випадки навмисного використання опікуном чи піклувальником наданих йому прав у своїх корисливих цілях (заволодіння житловою площею підопічного, належним йому майном) або залишення підопічного напризволяще без необхідних засобів до існування. При встановленні подібних правопор РСР з питань, що стосуються жінок, сім'ї та дитинстваы від 28 січня 1991 р.1 Йдеться про випадок, коли дружина, чоловік спільно не проживають, але без встановлення режиму сепарації (стат-

тя 119 СК).

Д. та М. перестали спільно проживати: Д. повернулася до своїх батьків, а М. вступив у фактичні шлюбні відносини з іншою жінкою. Майно, нажите Д. та М. за цей час, не може вважатися їхньою спільною сумісною власністю, оскільки подружні відносини між ними припинилися, хоча шлюб і не був розірваний.

На майно, набуте дружиною і чоловіком, навіть тоді, коли вони не проживають разом у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (але без сепарації), поширюється презумпція права спільної сумісної власності. Тому у разі

спору заінтересованій особі слід буде довести, що певне майно було придбане нею уже в період окремого проживання.

9. У частині сьомій статті 57 СК закріплено правило, яке було вироблене судовою практикою.

С. продала будинок, який вона успадкувала. Виручені від продажу 50 тис. грн. були використані на придбання подружжям нового житлового будинку за 100 тис. грн. У зв'язку з цим половина будинку буде особистою власністю С., а друга половина буде належати подружжю на праві спільної сумісної власності.

ВВР. - 1991. - № 9. - Ст. 89.

93-132

129

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7

Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або дох ду (дивідендів).

нням згоди самої дита и, патронатному вихователю за плату, а патронатний вихователь зобов'язується виховувати і утримувати дитину у своїй сім'ї, захищати її права та інтереси як опікун або піклувальник без спеціальних на те повноважень.

За термінологією договір про патронат над дітьми має багато спільного з цивільно-правовим договором. У ньому застосовуються цивільно-правові терміни: договір; стороно в оренду, то саме їй належить орендна плата. Якщо ж чоловікові пода-

рували мисливського собаку, то йому належить і приплід від неї. Проте, якщо дружина бере участь у догляді за собакою, її праця даватиме їй право на відповідну винагороду.

2. Оскільки доходами є також дивіденди, які одержує той з подружжя, кому належать акції, то й вони мають вважатися його особистою власністю.

Окремо слід зупинитися на правовому режимі частки прибутку юридичної особи, яка виділена учасникові господарського товариства. Насамперед слід звернути увагу на те, що майно, яке належить юридичній особі, не може вважатися власністю дружини чи чоловіка, які були її засновниками. Якщо вклад у статутний фонд господарського товариства був внесений грошовими коштами або іншим

майном, що належало одному з подружжя, саме він буде власником частини прибутку від діяльності товариства, яка буде йому виділена.

3. Легальний (законний) статус плодів та доходів може бути змінений за домовленістю між дружиною та чоловіком, зокрема у шлюбному договорі. Подружжя може домовитися, наприклад, про те, що приплід, доходи, дивіденди, незалежно від того, кому належить майно (майнові права), вважатимуться їхньою спільною сумісною власністю.

130

________________________________Стаття 59

Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності

1.Той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

2.При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів

сіо'ї, які відпторіно до зккону маютьговору про патронат (ст. 254

СК). Спеціального законодавчого акта, який би регулював порядок встановлення розміру такої плати поки що немає, хоча було б доцільним встановити певні параметри, в межах яких орган опіки і піклування міг би домовитись з майбутнім пат-ронатним вихователем щодо плати за виховання дитини.

Згідно зі ст. 255 СК України осноншим членам сім'ї.

Норма частини першої статті 59 СК з-поміж усіх членів сім'ї як фактичних користувачів речі все ж виділяє її власника. Підкреслюючи право власника визначати режим володін-

ня та користування своїм майном, закон зобов'язує його враховувати при цьому інтереси сім'ї і особливо дітей.

2. Норма частини першої статті 59 СК має застосовуватися у поєднанні з нормами, закріпленими у частинах другій і третій статті 150 СК та нормою частини першої статті 176 СК.

3. Норма частини другої статті 59 СК встановлює вимоги, яких зобов'язані дотримуватися дружина, чоловік при розпорядженні своїм майном. Відповідно до статті 156 Житлового кодексу України 1983 р. члени сім'ї власника житлового будинку (квартири) користуються ним нарівні з власником.

Право членів сім'ї власника на житлове приміщення (особистий сервітут) визначене у статті 405 Цивільного кодексу України. Гарантуючи його конституційне право на житло, Цивільний кодекс України у статті 403 містить норму, за якою перехід права власності на житловий будинок, квартиру до іншої особи не є підставою для припинення права користування помешканням членами сім'ї попереднього власника.

І ^1

РОЗДІЛ II_____________________________Глава 7

У 1980 р. А. успадкував будинок, який як спадщина став його особистою власністю. У 2003 р. А. помер, залишивши за-

повіт на ім'я брата Д. На момент смерті А. його дружина С. була працездатною, а сини повнолітніми і тому не мали права на обов'язкову частку у спадщині.

Д. може продати цей будинок, передавши право власності на ньог щразом із о і тенням, я дто з праення великих сімей набула усталетості.

Усе більше виникає так званих нуклеарних сімей (тобто сімей, які складаються лише із батьків і дітей). Зростання кількості нуклеарних сімей пояснюється, перш за все, прагненням молодих жити самостійно, інша ж причина - бажання людей похилого віку відокремити себе від молодого подружжя. Тому, як правило, сучасні дід і баба не завжди входять до складу сім'ї, і класичнолі-продажу будинку, за його вимогою, може бути визнаний недійсним, оскільки він діяв під впливом помилки щодо предмета, яка мала істотне значення.

За життя А. як власник мав право розпоряджатися будинком - продати, обміняти, подарувати чи передати під заста-

ву. Але знову ж таки, відчуження будинку чи його застава не можуть припинити права членів сім'ї власника на проживання в ньому, їхнє заперечення щодо укладення таких

договорів не має правового значення, як і згода на його укладення. Адже згода С. на продаж будинку, тобто на зміну власника будинку, не може бути розцінена як згода виселитися з будинку.

Важливо те, щоб покупець знав про права С. та дітей на подальше довічне користування будинком. Як правило, одержання потенційним покупцем такої інформації призводить до його відмови від укладення договору. А це, в свою чергу,

зможе уберегти членів сім'ї власника від душевних переживань та потрясінь.

Цією нормою захищаються інтереси другого з подружжя, дитини від свавілля власника, забезпечується їхнє право на житло, яке є одним із основних прав людини. Це означає, що право власності одного з подружжя не є правом, здійсню-

вати яке він може лише відповідно до свого інтересу. Біблейська заповідь про відповідальність особи за кожного, кого вона взяла до себе, є моральним, духовним фундаментом статті 59 СК.

132

Стаття 60

Глава 8. ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чотовікові на праві спільнуї сумісноїальнихості нповноважеві.

Зак, що вча підтримка права діда з бабою на спілкування з онуками обумовлена, перш за все, педагогічною метою: надати можливість дитині отримати належне виховання. Водночас, якщо спілкування діда чи баби з неповнолітніми онуками негативно впливає на останніх, органи опіки та піклування можуть заборонити таке спілкування як тимчасово, так і постійно.

Якщо батьки чи інші особи, які проьної власності: спільна часткова і спільна сумісна. При спільній частковій (вважається, що наголос у цьому

слові слід робити на третьому, а не на другому складі) власності кожен співвласник із самого початку має чітко визначену

частку у праві власності - так звану ідеальну частку (наприклад, 1/3 чи 3/7), а тому має право на володіння, користування та розпорядження тим, що реально відповідає цій частці.

Дружина та чоловік можуть бути суб'єктами і права спільної часткової, і права спільної сумісної власності одночасно.

2. Право спільної сумісної власності як загальноцивілістична категорія істотно відрізняється від права спільної часткової власності. Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

Така частка може бути виділена за домовленістю між співвласниками або у разі спору - судом.

Інтересам подружжя відповідає поширення на майно, набуте за час шлюбу, саме правового режиму спільної сумісної влас-

ності. Це особливо стосується приватизації державного житлового фонду. Відповідно до статті 8 Закону України лПро

133

РОЗДІЛ II

Глава 8

приватизацію державного житлового фондуы1 передача квартири (будинку) у спільну сумісну або часткову власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї.

У разі вибору спільної сумісної власності розпорядження квартирою може бути здійснене лише за волею усіх співвласників. Ніхто не зможе розпорядитися своєю часткою до її виділу.

3. Спільна сумісна власність подружжя є матеріальною передумовою міи ості шлюбу, здійсненило, неповнолітні несоожуть самостійно захищати

свої права, скажімо, скористатися таким способом захисту, як самозахист, то відповідно їх права та інтереси захищають інші члени сім'ї та родичі. Захист може здійснюватися в судовому, адміністративному порядку.

Способами захисту є: визнання права; поновлення положення, яке існувало до порушення права; прип Крім того, правова конструкція лмайно, набуте подружжям

під час шлюбу, є його спільною сумісною власністюы є більш науково виваженою. Тобто підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання, виготовлення, спорудження) майна за час шлюбу, крім випадків, встановлених законом або договором.

5. Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Відповідно до статті 60 СК воно вважається таким, що належить подружжю.

Заінтересована особа може довести, що майно було придбане нею до шлюбу. Якщо цього зробити їй не вдасться, майно вважатиметься придбаним у шлюбі.

Заінтересована	особа може довести, що	майно було придба-
не у шлюбі, але за її особисті кошти.		У	цьому разі	презумпція
права спільної	сумісної власності на	це	майно буде	спростова-
на. Якщо ж заява, наприклад, дружини		про те, що річ була