Методологія і методика економічного аналізу
Не можна, наприклад, порівнювати показники цеху з показниками заводу в цілому, собівартість валової і собівартість реалізованої про! дукції, балансовий і чистий прибуток підприємства і т.ін., якщо це не є метою дослідження.
2.1.4. Використання відносних і середніх величин
Економічні явища, що вивча! ються в АГД, мають, як правило, кількісну оцінку, що виражаєть! ся в абсолютних і відносних роз! мірах (величинах).
Відносні показники одер! жують в результаті розділення
одного розміру на інший, що приймається за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, се! редньогалузеві і т.ін. Відносні розміри виражаються коефіцієнтами (при базі 1,0) або відсотками (при базі 100 %).
В аналізі господарської діяльності використовуються різні види відносних розмірів:
планового завдання, виконан) ня плану, динаміки, струк) тури, координації, інтенсив) ності, ефективності.
Відносний розмір планового завдання є відношенням пла) нового рівня показника поточ) ного року до його минулого рівня або до середнього за три п’ять попередніх років.
Для характеристики зміни показників за певний проміжок часу використовують відносні розміри динаміки. Їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони тем! пами росту (приросту) і виражаються у відсотках або коефіцієнтах.
7 2
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
Відносні розміри динаміки можуть бути базисними і ланцюговими. У першому випадку кожний такий рівень динамічного ряду по! рівнюється з базисним роком, а у другому — з попереднім.
Відносні розміри координації — це співвідношення частин ціло! го між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних ви! робничих фондів, силових і робочих машин і т.ін.
Відносними розмірами інтенсивності називаються такі, які характеризують ступінь поширеності, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад, ступінь захворюваності насе! лення, відсоток робітників вищої кваліфікації тощо.
Відносні розміри ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад, виробництво продукції на 100 га сільськогосподарської площі, на одну гривню витрат, на одно! го робітника і т.д.
У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносни! ми показниками часто застосовуються середні величини. Вони вико! ристовуються в АГД для узагальненої кількісної характеристики су! купності однорідних явищ за певною ознакою. Наприклад, середня зарплата робітників використовується для характеристики рівня оп! лати праці досліджуваної сукупності робітників. У середньому розмірі відбиваються загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ за відповідною ознакою. Вона показує загальну міру цієї ознаки в дос! ліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризує всю су! купність об’єктів. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об’єктів, наприклад, райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати та продуктивності праці тощо.
В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені), серед)
ньогармонійні, середньогеометричні, середньохронологічні, серед) ньоквадратичні тощо.
При використанні середніх величин в АГД варто враховувати, що вони дають узагальнену характеристику явищ, базуючись на масових даних. У цьому їхня перевага і недоліки. Нерідко буває, що за загальними середніми досить непоганими показниками криються результати неефективно працюючих бригад, цехів та інших госпо! дарських підрозділів. За середніми даними можуть стати незначними і досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати зміст середніх величин, доповнюючи їх середньогрупо! вими, а в деяких випадках й індивідуальними показниками.
7 3