- •Вступ
- •1.1. Економіка і економічний склад мислення
- •1.2. Поняття та значення економічного аналізу
- •1.3. Види аналізу господарської діяльності. Основні принципи проведення аналізу господарювання
- •1.5. Методологія економічних досліджень
- •1.6. Методи, техніка, процедури економічного дослідження
- •1.7. Програма прикладного економічного аналізу та її специфіка
- •1.8. Проблема, об’єкт, предмет аналізу
- •1.9. Визначення мети і задач економічного аналізу
- •1.10. Формулювання робочих гіпотез
- •1.11. Інформаційна база та аспекти вірогідності інформації
- •2.1. Способи обробки економічної інформації
- •2.1.1. Спосіб порівняння
- •2.1.2. Способи розрахунку впливу чинників
- •2.1.3. Способи приведення показників до порівнюваного вигляду
- •2.1.4. Використання відносних і середніх величин
- •2.2. Способи відображення аналітичної інформації
- •2.2.1. Спосіб групування
- •2.2.2. Балансовий спосіб
- •2.2.3. Спосіб табличного відображення аналітичних даних
- •2.2.4. Використання графічного способу
- •2.3. Способи виміру впливу факторів у детермінованому аналізі
- •2.3.1. Спосіб ланцюгової підстановки
- •2.3.2. Індексний метод
- •2.3.3. Спосіб абсолютних та відносних різниць
- •2.3.4. Спосіб логарифмування
- •2.4. Теоретичні аспекти вивчення стохастичних (кореляційних) взаємозв’язків в економічному аналізі
- •2.5. Аналіз виробництва продукції (робіт, послуг)
- •2.5.2. Завдання аналізу випуску продукції. Показники, які характеризують обсяг виробничої програми
- •2.5.3. Аналіз обсягу, асортименту і структури продукції
- •2.5.4. Аналіз якості виготовленої продукції
- •2.5.5. Аналіз ритмічності роботи підприємства
- •2.5.6. Аналіз реалізації продукції
- •2.6. Аналіз використання виробничих фондів
- •2.6.1. Задачі аналізу і загальна оцінка стану основних фондів
- •2.6.2. Показники ефективності використання основних фондів
- •2.6.3. Екстенсивне й інтенсивне використання устаткування
- •2.6.4. Аналіз використання виробничих потужностей
- •2.7. Аналіз виробничих ресурсів підприємства
- •2.7.2. Аналіз використання матеріальних ресурсів у виробництві
- •2.7.3. Факторний аналіз матеріаломісткості продукції
- •2.7.4. Аналіз відходів у виробництві
- •2.7.5. Аналіз нормативної бази витрат матеріалів
- •2.8. Аналіз трудових показників
- •2.8.2. Аналіз використання робочого часу
- •2.8.3. Факторний аналіз продуктивності праці
- •2.8.4. Аналіз трудомісткості виробничої програми
- •2.8.5. Аналіз формування і використання фонду заробітної плати
- •2.9. Аналіз витрат на виробництво продукції
- •2.9.1. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
- •2.9.2. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції
- •2.9.3. Аналіз витрат за елементами витрат та калькуляційними статтями
- •2.9.5. Аналіз собівартості окремих видів продукції
- •2.9.6. Оперативний аналіз собівартості продукції
- •2.10. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- •2.10.1. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- •2.10.2. Аналіз показників рентабельності підприємства
- •2.11. Аналіз фінансового стану підприємства
- •2.11.1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства
- •2.11.2. Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
- •2.11.3. Аналіз ефективності використання оборотного капіталу
- •2.11.4. Аналіз грошових потоків
- •2.11.5. Аналіз оборотності оборотних засобів підприємства та дебіторської заборгованості
- •2.11.6. Аналіз підприємницького ризику
- •2.11.7. Оцінка потенційного банкрутства підприємства
- •2.11.8. Аналіз дивідендної політики
- •2.11.9. Вплив операцій з цінними паперами на фінансовий стан підприємства
- •Література
- •Додатки
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
2.5. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)
2.5.1. Аналіз організаційноHтехнічного рівня виробництва
Перехід до ринкової економіки передбачає збільшення масштабів застосування високоефективної техніки, освоєння новітніх конст! рукцій, устаткування, машин. При цьому повинні скорочуватися терміни розробки й освоєння нової техніки. Нові види продукції за продуктивністю праці, надійністю повинні в 1,5–2 рази перевершу! вати аналогічну продукцію, яка випускалася раніше.
Для оцінки технічного рівня виробництва використовуються три групи показників: застосовуваних знарядь праці, технологій вироб! ництва і технологічності конструкцій виробів, які випускаються.
Коефіцієнт механізації (Кмех) і коефіцієнт автоматизації праці (Кавт) розраховують за формулами:
КМЕХ = |
Обсяг робіт, |
виконаних механізованим способом |
; |
|||
|
Загальний обсяг робіт |
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
КАВТ |
= |
Витрати часу на автоматизованих лініях |
. |
|
||
|
|
|
||||
Загальні витрати часу на виробництво продукції |
|
|||||
|
|
|
|
|
Ці два коефіцієнти дозволяють охарактеризувати діяльність підприємства щодо підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва. При аналізі організаційно!технічного рівня виробниц! тва особливе значення має оцінка виконання завдань щодо скоро! чення ручної праці.
Питома вага робітників, зайнятих ручною працею, визначаєть! ся в такий спосіб:
КР = Кількість робітників і учнів , які виконують роботу вручну .
Ступінь охоплення робітників механізованою працею визна! чається так:
СО = Кількість робітників, які виконують роботу механізованим способом.
Механізація і автоматизація виробничих процесів впливають на розмір витрат на виробництво. Широке використання засобів меха! нізації і автоматизації праці дозволяє знизити трудові і матеріальні витрати.
10 3
Методологія і методика економічного аналізу
Узагальнюючим показником озброєності праці робітників є фонH доозброєність:
ФО = Середньорічна вартість основних виробничих фондів . Середньооблікова чисельність працюючих
Технічна озброєність розраховується за формулою:
ТО = Активна частина основних виробничих фондів . Чисельність робочих у найбільшу зміну
Розрізняють енергоозброєність праці:
а) потенційну = |
Потужність всіх двигунів |
; |
|
Чисельність всіх робочих у найбільшу зміну |
|||
|
|
б) фактичну = Використана електроенергія на виробничі цілі . Кількість відпрацьованих людино ! год.
Характеристика технічного рівня виробництва буде неповною без вивчення технічної бази виробництва і впровадження нової техніки.
При аналізі організаційно!технічного рівня розглядаються питан! ня підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції. Аналіз у цьому напрямку складається з перевірки ходу виконання плану з підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції, виявлен! ня причин відхилень від плану і розробки заходів щодо усунення недоліків.
У процесі аналізу встановлюється дотримання термінів тривалості освоєння виробництва продукції. Порушення термінів проектування й освоєння нової техніки може призвести до морального старіння продукції. Тому встановлюють кількість технічної документації, стан рівня планування технічної підготовки та інші питання.
Організаційний рівень виробництва характеризується такими показниками: спеціалізацією, кооперуванням, концентрацією, трива! лістю виробничого циклу, ритмічністю виробництва, науковою орган! ізацією праці.
Спеціалізація передбачає збільшення питомої ваги продукції, на випуск якої націлене підприємство, тобто продукції, що відповідає профілю підприємства. Коефіцієнт спеціалізації розраховується в такий спосіб:
10 4
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
КСП = |
Основна продукція |
. |
|
Загальний випуск продукції |
|||
|
|
На основі спеціалізації збільшується продуктивність праці, зни! жується чисельність робітників, зайнятих на потокових і автомати! зованих лініях. Вплив спеціалізації на продуктивність праці визна! чається за формулою:
ППСП = ВП1 − ВП0 , Ч1 Ч0
де: ВП0, ВП1 — обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн; Ч0, Ч1 — чисельність робітників до і після спеціалізації, чол.
Спеціалізація також позначається і на ефективності використан! ня основних виробничих фондів:
ФО.СП . = ВП1 − ВП0 , ОВФ1C ОВФ0C
де: ВП0, ВП1 — обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн; ОВФ0С, ОВФ1С — вартість основних виробничих фондів до і після
спеціалізації, тис. грн.
Спеціалізація тісно пов’язана з кооперуванням, тобто з одержан! ням від підприємств напівфабрикатів замість первинних матеріалів. Збільшення частки напівфабрикатів у загальному обсязі продукції, яка випускається, одночасно впливає на зростання транспортних витрат. Ефективність спеціалізації можна оцінити за формулою:
ЕСП =[(С1 −С2 ) −(Т2 −Т1 )]×ВП1 ,
де: С1, С2 — собівартість продукції до і після спеціалізації, тис. грн; Т1, Т2 — транспортні витрати до і після спеціалізації, тис. грн.
Динаміка рівнів кооперованих постачань досліджується шляхом порівняння коефіцієнта кооперування за декілька років:
ККООП = Затрати на куповані напівфабрикати . Матеріальні витрати
На основі розширення кооперації скорочується чисельність робіт! ників і підвищується продуктивність праці. Встановити економію чисельності за рахунок посилення кооперації можна в такий спосіб:
10 5
Методологія і методика економічного аналізу
|
|
100 −П |
0 |
|
|
|
|
ЕЧ |
= |
|
×100 −100 |
×У |
|
, |
|
100 −П1 |
МВ |
||||||
|
|
|
|
|
|
де: П1, П0 — питома вага напівфабрикатів у матеріальних витратах, %, Умв — питома вага матеріальних витрат у витратах на виробництво.
На основі розрахованої чисельності за рахунок розрахованої ко! операції встановлюється ріст продуктивності праці:
ПП = ЕЧ ×100 .
100 −ЕЧ
Чим вищою є спеціалізація виробництва, тим вищий рівень рит! мічності підприємства.
Методика розрахунку коефіцієнта ритмічності і втрат у випуску продукції була розглянута раніше.
При оцінці ритмічності виробництва продукції використовуєть! ся також показник варіації: чим він вищий, тим менш ритмічно пра! цює підприємство.
U = σ ×100 ,
Х
де: σ — середньоквадратичне відхилення;
Х — середнє значення випуску продукції.
Середньоквадратичне відхилення визначається за такою фор! мулою:
σ2 = ∑(Х −Х)2 , n
де: Х — випуск продукції по місяцях, тис. грн; n — частота спостережень.
Для визначення коефіцієнта варіації скористаємося табл. 2.11.
|
|
= |
180 |
= 30 , |
σ2 = |
554 |
= 90,6 , |
||
|
Х |
||||||||
|
|
6 |
|||||||
6 |
|
|
|
|
|
||||
σ = 90,6 = 9,52 , |
U = |
9, 52×100 |
= 31,7 % . |
||||||
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
30 |
|
|
10 6
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 2.11 |
|||
|
Визначення коефіцієнта варіації |
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Місяці |
|
Х |
Х − |
|
|
|
(Х − |
Х)2 |
|
|
Х |
||||||||||
1 |
|
27 |
–3 |
|
9 |
|
|
|
||
2 |
|
32 |
2 |
|
|
|
4 |
|
|
|
3 |
|
35 |
5 |
|
|
|
25 |
|
|
|
4 |
|
15 |
–15 |
|
225 |
|
|
|||
5 |
|
25 |
–5 |
|
25 |
|
|
|||
6 |
|
46 |
16 |
|
|
|
256 |
|
|
|
Підсумок |
|
180 |
– |
|
554 |
|
|
Неритмічність випуску продукції позначається і на комплектності.
Комплектність оцінюється за найменшою кількістью деталей і вузлів, що пішли на складання виробу. Втрати у випуску продукції
взв’язку з некомплектністю визначаються в два етапи:
1)установлюється відсоток виконання плану по деталі або вуз% лу, що забезпечили складання найменшої кількості виробів;
2)на цей відсоток перераховуються інші деталі або вузли, що входять у складання виробу, а потім із фактичної кількості вирахо% вуються ті деталі і вузли, що пішли на складання. Отримане значен% ня є некомплектною продукцією, що залишається в НЗВ.
Некомплектність позначається на оборотності оборотних коштів і вимагає відволікання матеріальних і трудових ресурсів.
У звітності немає даних, що характеризують комплектність ви! пущеної продукції, тому для аналізу використовуються дані первин! ного обліку про виробництво й одержання деталей і вузлів за коопе! рацією, з яких комплектується продукція.
Приклад: при плані випуску продукції в кількості 850 шт. ви! робництво окремих деталей склало (табл. 2.12).
|
|
|
|
Таблиця 2.12 |
|
Аналіз комплектності продукції |
|
||
|
|
|
|
|
|
Кількість детаH |
Фактичний |
Кількість деH |
Відсоток викоH |
Вироби |
лей на 1 виріб, |
талей на план. |
||
|
шт. |
випуск |
випуск |
нання плану |
|
|
|
||
1 |
2 |
2000 |
1700 |
117,6 |
2 |
4 |
3000 |
3400 |
88,2 |
3 |
5 |
4500 |
4250 |
105,9 |
4 |
1 |
850 |
850 |
100 |
10 7
Методологія і методика економічного аналізу
Відсоток виконання плану з комплектності оцінюється за най! меншим відсотком і в даному прикладі дорівнює 88,2 %.
Через відставання виробництва по деталі № 2 підприємство ви! пустило тільки 750 виробів (3000/4) замість 850 за планом.
Перевиконання плану по інших деталях не було викликане ви! робничою необхідністю, і вони у розмірі, що перевищує рівень вико! нання плану по другій деталі, залишилися в НЗВ. На відсоток вико! нання плану по деталі № 2 перераховується план випуску по інших деталях, що входять у виріб:
деталь № 1
1700 × 0,882 = 1500;
2000 — 1500 = 500 (деталей у НЗВ);
деталь № 3
4250 × 0,882 = 3750;
4500 — 3750 = 750 (деталей у НЗВ);
деталь № 4
850 × 0,882 = 750;
850 — 750 = 100 (деталей у НЗВ).
Розв’язування на ПК
Створимо електронну таблицю і введемо в неї вихідні дані*.
|
КHсть |
|
КHсть деH |
|
ВитраH |
|
|
деталей |
Фактичний |
талей на |
% викоH |
|
|
Деталь |
чено на |
НЗВ |
||||
|
на 1 |
випуск |
плановий |
нання |
вироби |
|
|
виріб |
|
випуск |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
1 |
2 |
2000 |
|
|
|
|
2 |
4 |
3000 |
|
|
|
|
3 |
5 |
4500 |
|
|
|
|
4 |
1 |
850 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
План |
% вико! |
Виконання |
|
|
|
|
нання |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
Вироби |
850 |
|
|
|
|
1. Введіть формулу для розрахунку Кількості деталей на плано% вий випуск
* Передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введений у вічко А3.
10 8
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
Кількість деталей на плановий випуск = Кількість деталей на 1 виріб ×План по виробу.
2.Розрахуйте % виконання по кожній деталі, розділивши Фак% тичний випуск на Плановий випуск і встановивши процентний фор! мат вічок.
3.Розрахуйте % виконання виробу як найменший % виконання по кожній деталі, для чого використовуйте функцію МІН від діапа! зону % виконання по кожній деталі*.
4.Знайдіть кількість випущених виробів (графа Виконання)
План по виробу ×% виконання .
5. Розрахуйте кількість деталей, потрібних для випуску виробів
Витрачено на вироби = Кількість деталей на 1 виріб ×Виконання .
6. Розрахуйте кількість деталей на складі z (НЗВ):
z =Фактичний випуск −витрачено на вироби .
Висновок
Таким чином, план з комплектності виконано на 88,2 %. У НЗВ залишилися 500 деталей № 1, 7500 деталей № 3 і 100 деталей № 4.
Підвищення організаційно!технічного рівня виробництва є важ! ливою передумовою прибутковості підприємства, його конкурентос! проможності.
Показники кінцевих результатів діяльності підприємства залежать від якості праці працівників апарату управління.
Можна виділити групи факторів, що враховуються при прове! денні оцінки результативності праці керівників і фахівців:
—природно%біологічні (стать, вік, стан здоров’я, розумові і фізичні здібності, географічне середовище та ін.);
—соціально%економічні (стан економіки, кваліфікація працівників апарату управління, мотивація праці, рівень життя, рівень соціальної захищеності та ін.);
* =МІН(Е4:Е7), передбачається, що верхній лівий елемент таблиці введе! ний у вічко А3.
10 9
Методологія і методика економічного аналізу
—техніко%організаційні (характер розв’язуваних задач, складність праці, рівень організації виробництва і праці, обсяг і якість одержуваної інформації та ін.);
—соціально%психологічні (ставлення до праці, психофізіологічне становище працівника, моральний клімат у колективі та ін.);
—ринкові (розвиток багатоукладності економіки, розвиток підприємництва, рівень приватизації, конкуренція, стабілізація цін, інфляція, банкрутство, безробіття та ін.).
Узагальному вигляді результат праці працівника апарату управ! ління характеризується рівнем чи ступенем досягнення мети управ! ління при найменших витратах. При цьому важливе практичне зна! чення має правильне визначення кількісних і якісних показників, що відображають кінцеві цілі діяльності організації чи підрозділу.
Показники, за якими оцінюються працівники, називають крите! ріями оцінки. До них належать якість виконаної роботи, її кількість, цінова оцінка результатів. Для оцінки результативності праці потрібна досить велика кількість критеріїв, які здатні охопити і обсяги робо! ти, і її результати.
Тому при виборі критеріїв оцінки слід враховувати, по!перше, для вирішення яких конкретних завдань використовуються результати оцінки (підвищення оплати праці, службове підвищення, звільнення
іт.ін.), і, по!друге, для якої категорії і посади працівників встанов! люються критерії, з огляду на те, що вони будуть диференціюватися залежно від складності, відповідальності і характеру діяльності пра! цівника. Як відомо, виділяють три категорії управлінських пра)
цівників (службовців): керівники, спеціалісти та інші службовці.
Працівники кожної з цих категорій роблять свій внесок в управлі! нський процес. У зв’язку з поділом управлінської праці результат праці керівника, як правило, виражається в підсумках виробничо! господарської та іншої діяльності організації чи підрозділу (наприк! лад, виконання плану з прибутку, зростання кількості клієнтів), а також у соціально!економічних умовах праці підлеглих працівників (наприклад, рівень оплати праці, умотивованість персоналу).
Спеціалісти виробляють і готують рішення, оцінюють якість, контролюють терміни виконання.
Результат праці спеціалістів визначається обсягом, повнотою, якістю, своєчасністю виконання закріплених за ними посадових обо! в’язків.
11 0
Розділ II. Методичні аспекти економічного аналізу
У табл. 2.13 наведений зразковий перелік кількісних показників — критеріїв оцінки результативності праці по деяких посадах керівників і спеціалістів.
Таблиця 2.13
Критерії оцінки результативності праці
Посади |
Перелік показників – критеріїв оцінки |
|
результативності праці |
||
|
||
|
Прибуток |
|
Керівник |
Зростання прибутку |
|
організації |
Оборот капіталу |
|
|
Частка на ринку |
|
|
Виконання планових завдань з обсягу і номенклатури |
|
|
Динаміка обсягу виробництва |
|
|
Динаміка продуктивності праці |
|
Лінійні |
Зниження витрат виробництва |
|
Кількість рекламацій та їх динаміка |
||
керівники |
||
Питома вага бракованих виробів та їх динаміка |
||
|
||
|
Рівень простоїв |
|
|
Втрати від простоїв |
|
|
Коефіцієнт плинності кадрів |
|
Начальник |
Прибуток |
|
фінансового |
Оборотність оборотних коштів |
|
відділу |
Рівень наднормативних запасів оборотних коштів |
На практиці при оцінці результативності праці керівників і спеці! алістів поряд з кількісними (прямими) показниками використову! ються і непрямі, які характеризують фактори, що впливають на до! сягнення результатів. До таких факторів результативності належать: оперативність роботи, напруженість, інтенсивність, складність та якість роботи тощо.
На відміну від прямих показників результативності праці непрямі оцінки характеризують діяльність працівника за критеріями, що відповідають «ідеальним» уявленням про те, як слід виконувати посадові обов’язки і функції, що складають основу даної посади, і тим, які якості повинні бути виявлені в зв’язку з цим. Оцінюються фактори результативності найчастіше в балах.
11 1