Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
1.3. ВИДИ АНАЛІЗУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Класифікація аналізу має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач.
Аналіз діяльності підприємства в загальній системі економічного аналізу поданий на схемі 1.3.
В економічній літературі аналіз господарської діяльності класи! фікується за різними ознаками.
За галузевою ознакою аналіз може бути галузевим, методика якого враховує специфіку окремих галузей економіки (промисло! вості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі і т.ін.), і міжгалузевим, що є теоретичною і методологічною основою АГД у всіх галузях національної економіки або теорією АГД.
Економічний аналіз
Економічний аналіз
Теоретичний аналіз |
|
Конкретно! |
|
|
економічний аналіз |
||
|
|
||
Макроекономічний |
|
Мікроекономічний аналіз |
|
аналіз |
|
||
|
|
||
Народно! |
Галузевий |
|
|
економічний аналіз |
Аналіз |
||
господарський |
|||
|
|||
аналіз |
Територіальний |
господарської |
|
|
діяльності |
||
|
економічний аналіз |
||
|
підприємства |
||
Аналіз |
|
||
Програмно! |
|
||
міжнародних |
|
||
орієнтований аналіз |
|
||
зв,язків |
|
Схема 1.3. Види економічного аналізу
1 9
Методологія і методика економічного аналізу
Об’єктивна необхідність галузевого АГД обумовлена специфікою різних галузей виробництва. Кожна галузь суспільного виробництва відповідно до різних видів діяльності має свої особливості, свою специфіку, результатом яких є характерні економічні відносини. Необхідність дослідження специфіки різних галузей обумовлена потребою розробки методики АГД з урахуванням особливостей і умов кожної галузі економіки.
Одночасно потрібно враховувати, що всі галузі суспільного вироб! ництва тісно пов’язані між собою. Взаємозв’язок окремих галузей, наявність внутрішнього зв’язку між ними викликають необхідність розробки міжгалузевого аналізу (теорії АГД). Теорія АГД розкриває найбільш загальні методологічні риси й особливості цієї науки. Воло! діння загальними теоретичними знаннями з економічного аналізу є необхідною умовою писемної, кваліфікованої розробки і практичного використання індивідуальних методик галузевого аналізу.
За ознакою часу АГД поділяється на попередній (перспектив! ний) і наступний (ретроспективний, історичний).
Попередній аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.
Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після здій! снення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об’єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.
Перспективний і ретроспективний аналізи тісно пов’язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспек! тивний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, пере! довий досвід тощо, що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспекти! ву дає саме ретроспективний аналіз, який є основою перспективно! го аналізу.
У свою чергу, від глибини і якості попереднього аналізу на пер! спективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо пла! нові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то наступний аналіз виконання плану взагалі втрачає сенс і потребує попередньої оцінки обґрунтованості планових показників.
2 0
Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
Ретроспективний аналіз поділяється на оперативний і підсумко! вий (результативний).
Оперативний (ситуацій) ний) аналіз проводиться відразу після вчинення гос) подарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду і т.д.). Ціль його оперативно виявляти хиби і впливати на господарські процеси.
Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність полягає в тому, що ді) яльність підприємства вивча) ється комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства стосовно викорис) тання відповідних можливостей.
Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного. Вони дають можливість адміністрації підприємства не тільки оперативно ліквідовувати хиби в процесі виробництва, а й ком! плексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробництва, його рентабельності.
За просторовою ознакою можна виділити аналіз внутрішньо! господарський і міжгосподарський.
Оскільки господарська діяльність (керована система) складаєть! ся з окремих підсистем, важливе значення має класифікація АГД за об’єктами управління:
—техніко!економічний аналіз;
—фінансово!економічний аналіз;
—аудиторський (бухгалтерський) аналіз;
—соціально!економічний аналіз;
—економіко!статистичний аналіз;
—економіко!екологічний аналіз;
—маркетинговий аналіз.
За методикою вивчення об’єктів економічний аналіз госпо! дарської діяльності можна подати так:
—порівняльний аналіз;
—факторний аналіз;
—діагностичний експрес!аналіз;
2 1
Методологія і методика економічного аналізу
—маржинальний аналіз;
—економіко!математичний аналіз;
—стохастичний аналіз;
—функціонально!вартісний аналіз (ФВА).
За суб’єктами (користувачами аналізу) розрізняють внутріш! ній і зовнішній аналіз.
Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тіль) ки досліджуваного підприєм) ства і його структурних під) розділів.
При міжгосподарському ана) лізі порівнюються результа) ти діяльності двох або кількох підприємств.
За охопленням досліджуваних об’єктів аналіз ділиться на су! цільний і вибірковий.
За змістом програми аналіз може бути комплексним і тема! тичним.
Аналітичне дослідження, його результати і їхнє використання в управлінні виробництвом повинні відповідати визначеним вимогам. Важливіші принципи аналізу такі:
ДЕРЖАВНИЙ ПІДХІД
Оцінка певних проявів економічно! го життя здійснюється з урахуванням державної, економіч! ної, соціальної, екологічної, міжнародної політики та чин! ного законодавства.
НАУКОВІСТЬ
Базується на положеннях діалектич! ної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовує досягнення НТП, новітні прогресивні методи економічних досліджень.
КОМПЛЕКСНІСТЬ
Охоплює максимум структурних підрозділів і напрямків діяльності. Всебічно вивчає причинні залежності розвитку господарювання організації.
2 2
Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
СИСТЕМНІСТЬ
Об’єкт, що вивчається, розглядається як складна динамічна система, що містить елементи, пов’язані між собою та з зовнішнім середовищем. При цьому повинні враховуватися всі внутрішні і зовнішні зв’язки, взаємозалеж! ності та взаємопідпорядкованості його окремих елементів.
Базується на перевіреній інформації, яка достовірно відбиває об’єктивну реальність, а висновки повинні обгрунтовуватися точними
аналітичними розрахунками. Це вимагає постійного удос! коналення організації системи обліку, аудиту, ревізії і кон! тролю, методики аналізу з метою підвищення точності і віро! гідності його розрахунків.
ДІЄВІСТЬ
Активно впливати на результати ви! робництва, своєчасно виявляти недоліки в діяльності та оперативно інформувати про це керівництво підприємства. Цей принцип спонукає до практичного використання ре! зультатів аналізу в системі управління підприємством з метою розробки конкретних заходів щодо обгрунтування, коригування планових показників.
ПЛАНОВІСТЬ
Проводиться за планом, системно і систематично. Це викликає необхідність планування аналі! тичної роботи в організації, розподілу обов’язків між вико! навцями і контролю за її проведенням.
ОПЕРАТИВНІСТЬ
Швидко і чітко проводити аналіз ситуацій, здійснювати відповідні управлінські рішення і втілювати їх у життя підприємства.
2 3
Методологія і методика економічного аналізу
ДЕМОКРАТИЗМ
Участь широких мас робітників у проведенні аналізу забезпечує більш повне виявлення про! гресивного досвіду і використання внутрішніх господарсь! ких резервів.
Цих принципів варто дотримуватися під час проведення аналізу господарської діяльності на будь!якому рівні ієрархії управління.
Економічний аналіз є синтезованою наукою, що сформувалася шляхом інтеграції низки наук і об’єднала окремі їхні елементи. У свою чергу результати аналізу використовуються іншими науками при вивченні тих чи інших аспектів господарської діяльності.
1.4. ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ЕВОЛЮЦІЇ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ УПРАВЛІННЯ*
Економічний аналіз — це функція управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень. Це важливий інструментарій виявлення внутрішньогосподарських резервів, основа розробки науково обґрун! тованих планів і управлінських рішень.
Осмислення, розуміння інформації досягається за допомогою економічного аналізу.
Розглянемо сукупність управлінських концепцій в аспекті їх роз! витку у хронологічному порядку. Безумовно, практика управління надзвичайно давня. Аналіз наукових видань дозволяє виділити такі
історичні періоди.
Одним з перших європейців, хто дав характеристику управління як особ!
І ливої сфери діяльності, був Сократ. Він був переконаний у тому, що влада в державі повинна належати «кращим», тобто моральним, справедливим і досвід! ченим у галузі управління громадянам.
Учень Сократа — Ксенофонт — визначав діяльність з управління як
*Підрозділ підготовлено за участю доктора педагогічних наук професора
Т.В. Рогової.
2 4
Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
особливий вид мистецтва. Філософ Платон вважав, що управляти державою повинні Закони, але вони занадто абстрактні, і тому здійснювати нагляд за їх виконанням має політик (на рівні підприє! мства — аналітик, авт.), який володіє мистецтвом управління. Сутність його управлінської діяльності повинна полягати в реалізації цих законів до ситуацій, що реально складаються, незалежно від обставин (кольорів прапорів, партій тощо, авт.). Понад 5000 років тому філософи зазначали, що вже на перших етапах умови успішного розв’язання проблем управління (чимось) пов’язували з: існуванням мудрого правителя, мудрих законів, системою виховання в державі, від «мудрості» якої залежить «добробут» народу.
Управлінська думка в Україні також має тривалу історію. Її тра! диційно вивчають з Київської Русі. В сучасних наукових досліджен! нях [22] стверджується, що початок цієї історії пов’язаний ще з пе! ріодом дослов’янського поселення. Етнічні території України вже тоді мали певні господарські й управлінські уявлення. Тривалий час вони існували спочатку на рівні практики, а згодом стали мистецтвом, тобто у формі сформульованих правил, порад щодо ведення госпо! дарства. Не завжди при цьому вони були письмово зафіксовані че!
рез обмеженість писемних джерел тих
|
Індустріальний |
років. |
IІ |
Першим звернув увагу на людей! |
|
період |
виконавців як фактор рівня ефектив! |
|
|
(1776–1910 рр.) |
ності виробництва Р. Оуен. Його ідеї |
|
гуманізації управління процесом ви! |
|
|
|
|
|
|
робництва, визначення необхідності |
|
|
навчання цьому мистецтву, покращання умов праці і побуту пра! цюючих залишаються актуальним і сьогодні.
Інтенсивний розвиток промисловості в ХІХ ст. ускладнив зав! дання управління підприємствами. Для їх успішного розв’язання вже не вистачало досвіду. Усвідомлення цього спонукало до пошуків нових принципів щодо підвищення рівня ефективності управління механізмом господарювання. Виникають перші теорії наукового уп! равління, які стали реальною базою діяльності управлінців.
Незважаючи на довготривалий час розвитку як зарубіжної, так і вітчизняної практики управління, до ХХ ст. становлення управління як науки не відбувалось. Початком визнання управлінням як науки і самостійною галуззю досліджень більшість науковців вважає 1911 р.,
2 5
Методологія і методика економічного аналізу
коли була опублікована праця американського інженера У. Тейлора «Принципи наукового управління». Розуміння того, що для ефек! тивного досягнення цілей організацією (підприємством) можна і необхідно управляти систематизовано, безумовно, не виникло вод! ночас. Ця стратегія формувалася тривалий час, починаючи з середи!
|
|
ни ХІХ ст. до 20!х рр. ХХ ст. |
|
|
Період |
Розвитку управління як наукової |
|
|
дисципліни не притаманна серія послі! |
||
IIІ |
систематизації |
довних кроків уперед — це були декіль! |
|
та інформації |
ка підходів. Об’єкти управління — це і |
||
|
|||
|
(1911 — до нашого |
техніка, і колективи, і безпосередні ке! |
|
|
рівники. Успіхи в розвитку теорії управ! |
||
|
часу) |
||
|
ління залежали від успіхів суміжних, |
||
|
|
||
|
|
пов’язаних з управлінням, галузей: ма! |
тематики, фізики, інженерних наук: математики, фізики, інженерних наук, соціології, психології, антропології тощо. У міру розвитку цих галузей знань розвивалася і сфера управління організацією. Нові знання допомагали спеціалістам зрозуміти, чому деякі попередні теорії інколи не витримували практичної апробації, і змушували знаходити нові підходи щодо управління. У наш час у науковій літе! ратурі з теорії управління визначено основні школи теорії і практи! ки управління.
Еволюція управління як науки:
1885
Важливий внесок цієї школи — систем! 1920 не використання стимулювання з ме!
тою зацікавлення робітників у підви! щенні продуктивності праці. Ключовим елементом даного підходу було те, що за більшу кількість
виробленої продукції робітники отримували більшу гро! шову винагороду. Таку систему трактували як «мистецтво видавлювання поту».
2 6
Розділ I. Методологічні основи економічного аналізу
Адміністративна |
1920 |
Були вироблені підходи до вдоскона! |
|
школа управління |
|
||
|
лення управління організацією в ціло! |
||
(класична) |
1950 |
||
му, з точки зору широкої перспективи. |
|||
|
|
||
|
|
Головний внесок в теорію управління |
|
|
|
полягав у тому, що управління розглядалось як універ! сальний процес, що складається з взаємопов’язаних фун! кцій: планування, організація тощо. Метою цієї школи було створення універсальних принципів управління.
Школа людських |
1930 |
Значення наукових підходів цієї школи |
|
відносин |
|
||
1950 |
полягає у початку розв’язання проблем |
||
(неокласична) |
|||
психологічного аспекту управління. Ав! |
|||
|
|
||
|
|
тори визначили управління як «забез! |
|
|
|
печення виконання роботи за допомогою інших осіб», тоб! то якщо керівник колективу піклується про своїх підлеглих, то рівень їхньої задоволеності зростає, що приводить до під! вищення результатів праці. Підійшли до розуміння менед! жменту через призму людської природи, потенціалу люди! ни, її цінностей. Дж. Мейо створив соціальну філософію управління, теорію людської поведінки в колективі; Ф. Рот! лісбергер — принципи людського управління. З ідеями цієї школи в Україні 20!х рр. XX ст. була пов,язана соціально! трудова концепція М. Вітке — створення «духу вулика».
Школа |
1950 |
Основна мета цієї школи — підвищення |
|
поведінських |
|
||
сьогодення |
ефективності функціонування органі! |
||
наук |
|||
зації за рахунок підвищення ефектив! |
|||
|
|
||
|
|
ності її людських ресурсів. Школа по! |
|
|
|
ведінських наук відрізняється від школи людських відносин, котра зосереджувалась перш за все на методах налагоджу! вання міжособистісних відносин. Новий підхід був спрямо! ваний на надання допомоги робітнику усвідомлювати свої особисті можливості на базі концепцій поведінських наук. Такий підхід у 60!ті рр. ХХ ст. охопив всю галузь управлін! ня. Творці цієї школи вбачали в цьому підході «единствен! ный наилучший путь» рішення управлінських проблем.
2 7