8. Основні види діяльності та функції

СОЩАЛЬНО-ПСИХОЛОПЧНОЇ СЛУЖБИ

8.1. Просвітницька і профілактична робота

Одним із найважливіших напрямів діяльності со­ціально-психологічної служби (СПС) у нашій країні, в якій би сфері суспільства вона не була створена, є просвітницька робота серед населення.

Нагальна необхідність такої роботи зумовлена тим, цю домінуючий в нас протягом десятиліть ідеологічний підхід до пояснення і розв'язання соціальних проблем значною мірою стримував розвиток і поширення психологічного знання вза- галі і такої важливої його галузі, як психологічна допомога І людині зокрема. Якщо на Заході ця галузь давно освоєна г суспільством, то для нашого широкого загалу самі поняття "психолог", "психологічна служба", "психологічна допомога" мало зрозумілі. Найчастіше психолог уявляється як "людина в білому халаті", але насправді психолог — зовсім не лікар, і психологічна допомога суттєво відрізняється від медичної. Отже, просвітницька робота необхідна передусім для того, щоб люди поступово усвідомлювали цілі, завдання і можливості со­ ціально-психологічної служби, дізнавались, які проблеми вони можуть розв'язати за допомогою психолога чи соціального працівника, уявляли, до якої саме психологічної служби їм слід звернутися. »

Наступним важливим завданням просвітницької роботи є В підвищення психологічної компетентності людей (шляхом як масового навчання, так і індивідуальної роботи) з метою роз^ ширення їхніх можливостей самостійно розв'язувати проблеми и конфлікти, що виникають в особистому житті та професшнш діяльності У зв'язку з цим наголосимо, що, на думку багатьох учених, у наступному столітті психологічна грамотність лю­дини буде вважатися такою ж важливою і необхідною, як за­гальна і комп'ютерна. 256

Ще одним невідкладним завданням просвітницької роботи _е підвищення психологічної культури суспільства в цііому, оскільки розв'язання багатьох соціальних проблем, що по­стають перед усім суспільством (таких, як наслідки Чорно­бильської катастрофи, міжнаціональні й міжконфесійні конфлікти, феномен "Білого братства" тощо), неможливе без знання і врахування психологічних чинників.

Нарешті, психологічних знань потребують державні діячі, політики, керівники всіх рангів. Чіткі уявлення про психологію людини і суспільства, про зміни у свідомості людей на кож­ному з етапів нашого розвитку допоможуть їм вести плідний діалог з населенням, віднаходити адекватні методи управлін­ня, що особливо актуально в умовах кризового суспільства.

Про просвітницьку роботу СПС можна говорити у широ­кому і вузькому значеннях. Широке полягає в тому, що будь-яка діяльність служби (діагностика й моніторинг умов та рівнів розвитку особистості, консультативно-методична до­помога, корекційна чи психотерапевтична робота, реабіліта­ційні заходи тощо) спрямована на психологічну просвіту лю­дей, оскільки певною мірою знайомить їх з особливостями роботи психологів, можливостями психології, її методами і т. д. Вузьке ж значення просвітницької роботи проявляється у цілеспрямованих діях психологів, пов'язаних із поширенням психологічних знань. Типовими формами такої роботи є виступи по радіо, ТБ₃ лекції, "круглі столи", семінари, вис­тавки літератури, індивідуальні та групові консультації тощо. Важливими умовами ефективності цих заходів є доступність викладу матеріалу, а також орієнтація на актуальні й усвідом­лені конкретні проблеми, що цікавлять аудиторію. Напри­клад, просвітницька робота психологів у районах, що по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна включати конкретну інформацію про психологічні наслідки аварії, можливості психологічної реабілітації дітей та дорос­лих, про місцезнаходження тих чи інших центрів психо­логічної допомоги постраждалим і т. д.

Загальні завдання та форми здійснення просвітницької ро­боти доповнюються, уточнюються і конкретизуються у кож­ному з напрямів соціально-психологічної служби залежно від його конкретних функцій.

Для прикладу розглянемо основні аспекти просвітницької роботи СПС у таких важливих сферах, як народна освіта, бройщ Сили, молодіжне середовище.

257

Шкільна психологічна служба дбає про психологічну про­світу педагогів, учнів, батьків. Конкретно шкільний психолог повинен:

знайомити вчителів та батьків з основами дитячої, педа­гогічної та соціальної психології, а учнів — з основами само­виховання;

популяризувати і роз'яснювати результати найновіших психологічних досліджень;

формувати потребу в психологічних знаннях, бажання ви­користовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах власного розвитку.

Зважаючи на те, що серйозною проблемою сучасної школи є проблема відхилень у психофізичному розвитку й поведінці дітей, до вказаних завдань слід додати такі:

проведення просвітницької роботи серед педагогів і батьків (особливо у початкових класах) щодо причин, проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснен­ня заходів, спрямованих на соціально-трудову адаптацію та­ких дітей;

просвіта педагогів і батьків щодо причин появи важкови-ховуваних підлітків і особливостей психологічно-педагогічної роботи з ними.

Типовими формами просвітницької роботи шкільного психолога є виступи на батьківських зборах, педрадах, лекції, семінари, бесіди й консультації для вчителів, батьків, учнів. Шкільний психолог організовує також зустрічі у школі з юристами, дефектологами та іншими фахівцями.

Просвітницька діяльність психологічної служби у вищих нав­чальних закладах охоплює адміністрацію цих закладів, викла­дачів, студентів і полягає у розкритті можливостей психології в удосконаленні навчально-виховного процесу. Завданнями психологів, які проводять таку роботу, є:

поширення психологічних знань, необхідних для навчаль­ної, наукової та педагогічної діяльності;

систематизація і популяризація нової психологічної літера­тури;

забезпечення інтересу до психологічних знань та форму­вання у спеціалістів і студентів потреби в їх використанні У професійній діяльності.

Зручними формами пропаганди психологічних знань тут убачаються лекції та психолого-методичні семінари для ад­міністрації та викладачів, виступи у внутрішній пресі, лекШЬ бесіди й консультації для студентів, методичні листи та Р^еК0~, мендації для викладачів і студентів тощо.

258

СІТС Збройних Сил у своїй просвітницькій діяльності орієн­тується на всі категорії військовослужбовців, але передусім на Ь^андирів, начальників, педагогів, вояків.

Конкретними завданнями просвітницької роботи психоло­ га в армії є: _

підвищення професійної компетентності командири), на­чальників і військових педагогів через їх ознайомлення з основами педагогічної, соціальної та військової психології;

ознайомлення вояків із психологічними знаннями, які сто­суються закономірностей розвитку особистості, основ са­мопізнання, самовиховання й саморегуляції;

ознайомлення всіх військовослужбовців з особливостями формування стосунків у колективі, умовами створення со-цильно-психологічного клімату в підрозділах, що сприяв би гармонійному розвиткові особистості як суб'єкта військово-професшної діяльності;

розвиток у військовослужбовців інтересу до психологічних знань, формування потреби використовувати їх в особистому житті і професійній діяльності.

Формами проведення просвітницької роботи СПС у Збройних Силах можуть бути лекції, семінари, інструктивно-методичні листи для командирів, начальників і викладачів; виступи в армійській пресі; лекції, бесіди, консультації, тренінги для вояків; вечори зустрічей, диспути і т. ін.

Просвітницька діяльність соціально-психологічної служби для молоді орієнтована на молоду людину (віком від 15 до 28 років), молоду сім'ю, групу осіб молодіжного віку, а також на працівників різного роду установ і служб, які працюють із молодцю.

Конкретними завданнями просвітницької роботи психоло­га СПС для молоді є:

пропаганда й рекламування діяльності соціально-психологічної служби, а також інших служб для молоді;

поширення знань із питань психології особистості, са­мопізнання, саморозвитку, психофізіологічних проблем статі, міжособистісних стосунків, у тому числі шлюбно-сімейних;

ознайомлення молоді з сучасними методами саморегуляції, монавчання та самовдосконалення, поліпшення міжосо-стісних стосунків, підвищення працездатності та розвитку "РОфесійно важливих якостей;

_Но'^І!^{ДВиіцен}ня професійної компетентності працівників уста-^х служб, які працюють із молоддю, через ознайомлення з

овами вікової, педагогічної та соціальної психології, з

259

особливостями роботи з особами, що визначаються девіант ною поведінкою або повернулися з місць ув'язнення, модо дими інвалідами та ін.;

формування інтересу до психологічних знань, потреби й звички користуватися ними в інтересах особистого розвитку та професійної діяльності

Просвітницька робота з молоддю здійснюється як у приміщенні СПС, так і за місцями навчання, роботи, прожи­вання, проведення вільного часу (у клубах, спортивних сек­ціях, гуртках і т. д.). Що стосується форм роботи, то вони мають вибиратися з урахуванням специфіки молодого віку і будуватися на механізмах, що полегшують спілкування. Це означає, що перевагу слід надавати не лекційно-семінарським формам, а бесідам, дискусіям, диспутам, соціально-психо­логічним тренінгам, індивідуальним і груповим консульта­ціям. Просвіта має здійснюватися також через виступи пси­хологів по радіо, ТБ, у молодіжній пресі.

Отже, як бачимо, конкретна просвітницька робота СПС у тій чи іншій сфері будується на декількох важливих моментах:

пропаганді діяльності самої служби;

ознайомленні певного контингенту із психологічними знання­ми, які відповідають його актуальним проблемам і запитам;

виборі таких форм просвіти, які полегшують сприймання пси­хологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті.

Із власне просвітницькою функцією СПС найтіснішим чи­ном пов'язана її профілактична функція. Можна навіть сказа­ти, що соціально-психологічна профілактика — це одне із найважливіших завдань просвітницької роботи. Однак у ме­жах психологічної просвіти профілактика здійснюється, так би мовити, побічно, стихійно — тоді як вона передбачає спе­ціальні цілі та цілеспрямовані дії. Виходячи з останнього вба­чається доцільним її окремий розгляд.

Соціально-психологічна профілактика являє собою систему заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; поперед­ження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку-Із наведеного визначення зрозуміло, що така профілактика починається тоді, коли ще немає особливих складнощів у по­ведінці дитини, житті людини чи групи. Разом із тим психо­логи на основі проведення моніторингу особливостей та ум°^в індивідуального розвитку особистості, соціально-психоло-гічних змін у житті суспільства прогнозують можливість я⁰"

260

чи інших ускладнень і проводять попереджувальну !^оту. Отже, психопрофілактична робота є тим аспектом *1альності СПС, який спрямований не стільки на розв'язання ^огоденних проблем, скільки на перспективу.

Найважливішими напрямами психопрофілактичної роботи СПС у наших умовах є:

профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явищі (економічні та полі­тичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти та ін.);

психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни та праці, безробітні та ін.);

робота з попередження розпаду сімей, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дітей, пов'язаних з сімейними проблемами;

профілактика порушень у психічному та особистісному роз­витку вихованців дитячих садків та будинків, учнів шкіл та інтернатів;

профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія та ін.)„

Указані напрями забезпечуються роботою усієї сукупності підрозділів загальнонаціональної СПС, хоча очевидна пере­важна роль, наприклад, шкільної психологічної служби — у заходах стосовно учнів шкіл та інтернатів, служби сім'ї — у профілактичній роботі з сім'єю, служби профорієнтації та працевлаштування — у роботі з безробітними. Розглянемо детальніше психопрофілактичну роботу саме в цих сферах.

Профілактична робота шкільного психолога загалом націле­на на створення у школі таких умов навчання й виховання, які б сприяли гармонійному психічному та особистісному розвитку учнів. Такими умовами є:

особлива увага до перших кроків дитини у школі та до кожного з наступних перехідних етапів у її шкільному житті (перші, четверті, дев'яті й випускні класи). Насамперед психолог контролює період вступу дитини до школи, допомагаючи вчите­леві та батькам успішно адаптувати її до нового життя з його ви-огами й складнощами. Психолог стежить і за іншими віковими ^лами у житті школяра, заздалегідь знайомлячи педагогів і ^^їв з особливостями кожного з них, акцентуючи увагу на

облив© важливих аспектах навчання й виховання; _вД^и<реренціація та індивідуалізація навчання, спрямовані на ^явлення інтересів і схильностей кожної дитини, розвиток її

261

здібностей, творчих можливостей. Ця робота передбачає та­кож виявлення, з одного боку, обдарованих дітей, з іншою -І дітей із затримками психічного розвитку та іншими ано­маліями. Психолог допомагає педагогам визначити для кож­ної дитини тип школи, класу, навчання; дає поради щодо створення оптимальних умов для роботи з кожною групою учнів; бере участь у складанні програм для обдарованих дітей-визначає характер допомоги дітям із затримками психічноіо розвитку та іншими аномаліями;

рання профілактика педагогічної занедбаності дітей і підлітків. Психолог допомагає вчителям розпізнавати ранні прояви педагогічної занедбаності учнів, встановлювати її при­чини, розробляти і здійснювати попереджувальні заходи. До цієї роботи психолог і вчитель залучають батьків, допомагаю­чи їм зрозуміти зміст профілактичної роботи, усвідомити свої функції в її здійсненні;

сприятливий психологічний клімат у школі взагалі і в кожному із класів зокрема. Психолог надзвичайно уважно ставиться до проблеми взаємостосунків у школі, оптимізуючи форми спілкування у педагогічному середовищі, колективі класу, педагогів з учнями, батьків із дітьми. Він допомагає розв'язувати конфлікти і суперечки, сприяє адаптації педа­гогів і учнів, котрі з якихось причин перебувають в ізоляції у своїх колективах.

Отже, психопрофілактична робота у школі охоплює як дітей (окремих учнів, цілі класи, групи), так і дорослих (учителів, вихователів, батьків). Шляхи здійснення цієї робо­ти включають як добре відомі заходи: лекції, бесіди, семіна­ри, психодіагностику, консультації і т. д., так і ще не зовсім звичні для нашої школи форми: соціально-психологічні трс-нінги різного профілю для дітей, педагогів, батьків, "телефон довіри", арттерапію, сімейну терапію та ін.

Однією з важливих форм психопрофілактичної Р°б°^т^У школі є психологічно-педагогічний консиліум — колективний метод вивчення учнів, основними завданнями якого є вияв­лення характеру і причин відхилень у навчанні й поведінШ учнів (як негативного, так і позитивного плану); розробка програми виховних заходів, спрямованих на корекцію відхи­лень чи на подальший розвиток здібностей, талантів; обгово­рення і прийняття рішень з приводу конфліктних ситуацій.

Залежно від мети консиліуму його склад може буг різним, але, як правило, до нього входять педагоги, психоло , шкільний лікар, члени батьківського комітету. Як зазнач»*

262

і Лубровіна, завдання психолога у ході консиліуму — допо-

іти вчителям з різних сторін підійти до оцінки інтелекту-!льного розвитку учня, основних якостей його особистості, оказати складність і неоднозначність проявів його поведін­ки ставлень, розкрити проблеми самооцінки, мотивації, особливостей пізнавальних та інших інтересів, емоційного настрою, а головне — забезпечити підхід до дитини з оп­тимістичною гіпотезою відносно перспектив її подальшого розвитку і намітити реальну програму роботи з нею.

Психопрофілактична робота служби сім'ї спрямована на попередження причин, які ведуть до розпаду сімей, глибоких сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання та порушень у розвитку й поведінці дітей. Конкретними адре­сатами цієї роботи є самотні люди, які відчувають труднощі у створенні сім'ї; особи, які збираються взяти шлюб або, нав­паки, мають намір його розірвати; батьки дошкільників, учнів шкіл та інших навчальних закладів; вихователі дитячих садків, учителі, викладачі; діти різного віку.

Загальна мета профілактичної діяльності служби сім'ї реалізується за допомогою таких заходів:

проведення роботи з самотніми людьми з метою виявлен­ня та усунення психологічних причин, які перешкоджають створенню сім'ї, або попередження дисгармонійного шлюбу шляхом прогнозування вибору партнера. Робота проводиться при службах і клубах знайомств, а також у сімейних консуль­таціях різного профілю. Форми роботи — індивідуальні кон­сультації, соціально-психологічні тренінги;

просвіта молодих людей, що збираються брати шлюб, сто­совно психологічних причин, які можуть викликати сімейні труднощі і конфлікти. Місце проведення — загси, сімейні консультації. Форми роботи — індивідуальні та групові кон­сультації, лекції;

просвіта молодих батьків стосовно специфіки взаємосто­сунків з маленькими дітьми. Місце проведення — загси, ди­тячі садки, сімейні консультації. Форми роботи — лекції, ЯїДивідуальні та групові консультації;

обговорення з педагогами й батьками питань специфіки сімейного виховання, спілкування в сім'ї, вікових особли­востей дітей, відхилень у їхньому розвитку, які є наслідком орушень у сімейному вихованні чи сімейних взаємостосун-^х- Місце проведення — дитячі садки, школи, інші навчальні клади, сімейні консультації. Форми роботи — лекції, бесіди, Иіна тренінги, індивідуальні та групові консультації;

263

психологічна допомога сімейним парам, які збиракугьс розлучитися, з метою як збереження сім'ї, так і (у випадку коли це неможливо) полегшення психічного стану кожного з членів сім'ї. Місце проведення — загси, сімейні консультації Форми роботи — індивідуальні та групові консультації тренінги. '

Профілактична робота служби профорієнтації та працевла­штування населення націлена на створення умов, які б за­побігали масовому безробіттю, полегшували людям процес працевлаштування, пошук додаткового заробітку, сприяли б мінімізації психологічної напруги, пов'язаної зі станом тимчасової соціальної невлаштованості. У цій роботі служба орієнтується на старшокласників, випускників навчальних закладів, громадян, які вивільнилися з роботи у зв'язку зі скороченням штатів, конверсією виробництва, реформуван­ням Збройних Сил, на пенсіонерів, людей, які мають відхи­лення у стані здоров'я, та на інші категорії незайнятого насе­лення.

Загальна мета профілактичної роботи служби реалізується через здійснення таких заходів:

систематичне інформування, з одного боку, населення про стан ринку праці, попит на робочу силу, можливості здобуття професії, перенавчання та підвищення кваліфікації, з іншо­го — відповідних державних структур, роботодавців про ре­зерви робочої сили, чисельність бажаючих перенавчатись, підвищити кваліфікацію і т. д. Форми здійснення — періо­дичне видання інформаційних бюлетенів про наявність робо­чих місць і вакантних посад; публікація у пресі об'яв про по­шук та пропозиції роботи, можливості навчання, перенавчан­ня та підвищення кваліфікації; проведення ярмарків вакансій, днів відкритих дверей та ін.;

проведення профорієнтаційної роботи з учнями старших класів, іншими категоріями молоді з метою виявлення та ко­ригування їхніх планів професійного самовизначення відповідно до потреб суспільства, доведення до них інфор­мації про можливості продовження навчання і отримання професії у СПТУ, навчальних комбінатах, інших закладах. Форми роботи — широке анкетування молодих людей, ви­пуск різного роду інформаційних бюлетенів, довідників для молоді, публікації у пресі, виступи по радіо, ТБ, проведення лекцій, бесід, консультацій;

надання допомоги у виборі професії та працевлаштуванні окремим категоріям громадян: людям, які мають відхилення У

264

здоров'я, пенсіонерам, домогосподаркам та ін. Форми

оти — індивідуальні та групові консультації; ргайізація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які вивільнились у зв'язку зі скоро-^КВд_НЯМ штатів, та інших категорій населення. Форми здій­снення — виконання посередницьких функцій між громадя­нами і навчальними закладами, а також створення при самій службі відповідного навчального центру;

надання психологічної допомоги людям, які опинились у складних життєвих ситуаціях у зв'язку з вибором або зміною професії, адаптацією до умов ринкової економіки. Форми роботи — індивідуальні та групові консультації, психотерапія, сопіально-психологічніїреншги.

Таким чином, можна зробити висновок, що конкретна психопрофілактична робота СПС у тій чи іншій сфері бу­дується на:

прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи розвитку пев­ного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби;

визначенні соціально-психологічних умов, за яких ці усклад­нення можуть бути попереджені або їх переживання пом'якшене;

розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із за­лученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін.

Запитання й завдання

1. Якими є загальні завдання просвітницької роботи СПС?

2. У чому проявляються широке й вузьке значення просвіт­ ницької роботи?

3. Назвіть основні умови ефективності просвітницької діяль­ ності психолога.

4. Перелічіть основні аспекти просвітницької роботи у тій чи іншій сфері діяльності СПС. Наведіть приклад розгортання такої роботи у якійсь із сфер.

5. Що являє собою соціально-психологічна профілактика?

6. Які напрями профілактичної роботи СПС є найбільш важ­ ливими в умовах нашого суспільства? Як забезпечується їх реалізація?

7. Назвіть основні аспекти конкретної психопрофілактичної роботи у тій чи іншій сфері діяльності СПС.

8. Наведіть приклад профілактичної роботи психолога у якійсь із сфер діяльності СПС.

265

266

Література

Дубровина И. В.Школьная психологическая служба: Во-просьі теорип и практики. Москва, 1991.

Захаров А. И. Как предупредить отклонения в поведений ребенка. Москва, 1986.

Мастюкова Е. і/., Трибанова Г. В., Московкина А. Г. Про-филактика и коррскция нарушений психического развитня детей при семейном алкоголизме. Москва, 1989.

Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. Москва, 1993.

Семья в психологической консультации: Опьіт и проблеми психологаческого консультирования. Москва, 1989.

Мдемиллер 3. Г._у Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. Ленинтрад, 1990.

Актуальньїе проблеми психологической служби: теория и практика: Сб. материалов международной конферешцш 8—9 сентября 1992 г. Одасса, 1992. Т. 2.

Діти, молодь і закон: 36. документів. Київ, 1994. Ч. 1.

Концепція соціально-психологічної служби Збройних Сил України // Народна армія. 1993. 22 січ.

Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. Київ, 1993.

Психологическая наука и практика: Тезисн докладов и со-общений к научно-практической конференции 17—19 ию-ня 1987 г. Новосибирск, 1987. Ч. 2.

Психологическая служба в вузе. Казань, 1981.

Психологическая служба в педагогическом институте. Ки-ровоград, 1993.

Практическая психология образования / Под ред-

Й. В. Дубровиной. Москва, 1997.

Психологическая служба школи: Уч. пособие. Москва,

1995.

Пряжников Н. С, Пряжникова Е. Ю. Принципи организа-

ции и перспективи школьной психологической службн в

России // Вопр. психологии. 1994. № 2.