11. Основні види діяльності шкільного психолога

11.1. Моніторинг умов та особливостей розвитку особистості учнів

Під моніторингом ми розуміємо регулярне спосте­реження за показниками розвитку особистості та його умовами з метою запобігання відхилення від норм. Оскільки розвиток особистості відбувається внаслідок соціалізації індивіда, при розробці основних принципів моніторингу слід ураховувати те, що в дитинстві домінують соціальна ситуація розвитку та провідна діяльність. У зрілому ж віці домінують особистісні новоутворення (світогляд, воля, життєва активність). Від­повідно мають мінятися й акценти моніторингу — з умов ро­звитку на якості та новоутворення особистості.

Розвиток психіки індивіда — це її послідовні, переважно прогресуючі, в цілому незворотні кількісні та якісні зміни. Не зупиняючись докладно на цьому питанні, наразі зауважимо, що розвиток психіки відбувається нерівномірно:- в ньому чергуються фази прискорення й уповільнення. Крім того, різні психічні функції поводять себе асинхронно: в той час як розвиток одних прискорюється, розвиток інших уповіль­нюється. Ці особливості також необхідно враховувати при проведенні моніторингу.

Окремого розгляду потребує питання про співвідношення

р ^^И^^ЧНОМУ розвитку зовнішніх та внутрішніх чинників.

• Рубшштейн сформулював тепер уже загальновизнане по-

осок™^ ^Лр° ^{Те> що л}*^{ш поясненн}і будь-яких психічних явищ истість виступає як сукупність внутрішніх умов, через які ^еломлюються зовнішні впливи. На наш погляд, одним з ^Р показників, що поєднує діалектичну взаємодію

умов та зовнішніх впливів, є рівень соціального щ^ особистості як міра її соціалізованості. Тому со-систе^ Р°^звиток у подальшому ми будемо розглядати як утворюючий Фактор розвитку особистості.

455

Моніторинг розвитку особистості учня та його умов має базуватися на вікових нормах, які тісно пов'язані з періодами психічного розвитку дитини. Вони визначаються за критерій ми, які включають характерні для кожного періоду соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й вихо­вання, провідну діяльність в її співвідношенні з іншими ви­дами діяльності та відповідний їй рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості.

Оскільки основна мета моніторингу — спостереження за відповідністю психічного розвитку його віковим нормам, а в якості системоутворюючого фактора ми взяли рівень соціаль­ного розвитку, те моніторинг розвитку особистості учня доцільно розпочинати з визначення готовності дитини до нав­чання в школі. Психологічна готовність дитини до навчання — це комплексна характеристика, в якій розкриваються рівні розвитку тих якостей, що найбільш сприяють нормальному входженню в шкільне життя і формуванню навчальної діяль­ності Основні її складові вже були висвітлені в підрозділі 10.3.

Отож мотиваційну готовність до навчання можна встано­вити за допомогою індивідуальної бесіди, яка покаже бажан­ня дитини стати школярем і допоможе виявити адекватність її уявлень про школу. Запитуючи дитину, чи хоче вона йти до школи, чим їй цікавіше займатися: тим, що в садку, чи тим, що в школі, психолог може отримати уявлення про рівень її підготовленості до школи.

Основними показниками емоційної та вольової готовності є певний рівень сформованості довільних психічних процесів; уміння долати посильні труднощі; навички самостійності; во­лодіння доступними навичками поведінки; уміння правильно реагувати на оцінку дорослими правильності виконання зав­дання; уміння дитини правильно оцінювати свою роботу.

Інтелектуальну готовність дитини до школи доцільно про­стежувати у трьох напрямках: загальна обізнаність із зовнішнім світом; рівень розвитку пізнавальної діяльності (увага, пам'ять, мислення, мовлення); володіння деякими навчальними навичками (здійснення елементарного звукового аналізу слова, читання по літерах, складах або словами, лічба, підготовленість руки до письма).

Про особистісну (соціальну) готовність дитини можна ро­бити висновки на підставі спостережень за її поведінкою в дитсадку, а також під час бесід із дорослими.

Важливою складовою моніторингу є діагностування дітей з затримкою психічного розвитку (ЗПР). Термін "затримка

456

слює тимчасовий характер відставання, котрий з часом ^_ьсЯ — і тим успішніше, чим раніше виявляється при-^д Відповідно до цього розробляються способи корекції, ^чЯЯ8«ібвзпвчуватиме нормальні умови навчання й виховання ^категорії дітей.

Затримка психічного розвитку виявляється переважно з тком навчання у школі і виражається в недостатності за-¹¹⁰ _ого запасу знань, в обмеженості уявлень, незрілості !!ислення, недостатній інтелектуальній спрямованості.

розрізняють два види ЗПР: затримка розвитку емоційно-вольової сфери, коли порушення в інтелектуальній сфері ви-оажені не яскраво або взагалі відсутні; затримка розвитку інтелектуальної сфери.

Залежно від причин виділяють такі види ЗПР: конститу­ційного походження, соматичного походження, психогенного походження, церебрально-органічного походження.

ЗПР конституційного походження: вага, зріст, гострота зо­ру і слуху дитини, ріст зубів відстають від норми на один— три роки. Візуально таку дитину можна прийняти за дошкільника, чому відповідає і її поведінка та психічна діяльність. Емоційна сфера таких дітей ніби також перебуває на більш ранніх ступенях розвитку: жвава міміка, швидкі, ме­тушливі рухи, піднесеність настрою, дитяча вередливість, не­самостійність і т. ін. Причини виникнення такої затримки — алкоголізм батьків, їхній ранній або пізній вік, дитячий рахіт, порушення обміну речовин, діатез у перші роки життя.

ЗПР соматичного походження виражається у відставанні емоційної та пізнавальної сфер при збереженні інтелекту. Да­ний вид затримки зумовлюється тривалими, часто хронічними захворюваннями — пороком серця, діабетом, розладами нирок тощо. Ослаблення організму гальмує розвиток активних форм Діяльності, сприяє формуванню таких рис характеру, як не­впевненість у своїх силах, тривожність, боязливість.

ЗПР психогенного походження пов'язана з несприятливи­ми умовами життя й виховання дитини. Чим є молодшою ди-^тина, яка піддається травмуючому впливові (особливо до шести років), тим довше триває її реабілітація. Серед психо­генних причин можна назвати такі: травма, викликана свар-*°^ю> Розлученням батьків, різкий переляк, сильне горе, без-глядність, надмірна опіка дорослих, авторитарний стиль ^{88111 В сім} *' ^нове» особливо іншомовне, середовище, я ліворукості після шести років, тривале перебу-Дитини в лікувальних закладах.

457

ЗПР церебрально-органічного походження дуже близька олігофренії та найбільш складна у подоланні. Вона внаслідок патології вагітності й пологів, штрксикаїш/^п нервової системи. Ознаки ЗПР цього виду проявляються фізичному розвитку (32 % від норми), моторних функція! (69 %), рухові, мові ^63 %), навичках охайності (36 %) і, пе^Г річ, в емоційній та пізнавальній сферах. '

Для моніторингу дітей із затримкою психічного розвитку доцільно використовувати такі методи та прийоми:

аналіз особливостей читання. Темп читання у дітей із ЗПР дуже повільний — 15 слів за хвилину замість 30—40. При цьому робиться десь 40 помилок: заміна й перестановка літер цілих складів, неправильні наголоси. Значно відстають вони й щодо розуміння прочитаного;

дослідження рівня розумового розвитку за допомогою спрощеного варіанта матриць Равена (див. працю Н. Голо­вань у списку літератури).

При проведенні моніторингу розвитку нормальних дітей мо­лодшого шкільного віку необхідно виходити з того, що у цьому віці розвиваються здатність до саморегуляції поведінки та діяльності, а також уміння будувати свої стосунки з оточую­чими. Тому в якості основних показників моніторингу слід брати соціально-психологічну адаптованість, здатність усвідом­лювати свої почуття та розуміти їх виявлення в інших людей, а також вольові риси характеру (самостійність, упевненість у своїх силах, витримка, наполегливість). У цьому віці діти за­своюють і основні норми та правила поведінки в школі От­же, знання цих норм і правил, їх усвідомлення та виквнання є також показником соціального розвитку дітей.

Соціальні новоутворення дошкільного віку можуть діагносту­ватися за допомогою:

карти спостережень Скотта, яка дає змогу виявити деякі можливі відхилення від норм психосоціального та фізичного розвитку;

тесту фрустраційних реакцій Розенцвейга (дитячий варі­ант), який показує рівень адаптованості дитини з досить ви­сокою надійністю (0,60—0,80) та валідністю (0,75);

традиційних методик дослідження уваги (дитячі варіанти): тесту Бурдона, тесту з кільцями Ландольта, таблиці відшуку­вання чисел та ін.

Виходячи із особливостей підліткового віку, вже детально розглянутих у попередніх розділах, можна визначити такі со­ціальні новоутворення цього віку, які необхідно діагностувати при проведенні моніторингу: 458

• льний досвід підлітка (вміння співпереживати, вміння ^С0Шет~ати, готовність до сприйняття інформації);

ролі, са-

^в0СЛУХ'альна регуляція поведінки підлітка (соціальні ^С°^яка рівень домагань, соціальна адаптованість);

альні вд

^спілкуванні, мотиваційна сфера), і (

схильності, по-

!£^спілкув,

ч атність до співпереживання (емпатія) розвивається у • бідності з комплексом соціальних ролей, освоєних інди-^9іР^:а_и у підлітковому віці особистість уже має певний репер-^ВХЯ° іюлей, ситуацій та можливих позицій як учасник між-^ТУ_обистісної взаємодії. Чим більший соціальний досвід, тим ^й репертуар ролей, а з ним і можливостей розвитку

*^№°^Дпіальні відношення підлітка (інтереси та схильн !£^іуванні мотиваційна сфера)

емпатії-

Рівень розвитку емпатії доцільно визначати за допомогою методики І- Юсупова. Вона дає змогу діагностувати цей рівень у широкому діапазоні — від низького, що утруднює взаємодію з оточуючими, до надто високого, пов'язаного з комплексом особистої провини та хворобливим співпережи­ванням.

За даними психологів, близько 90 % підлітків та юнаків не вміють слухати інших або є поганими слухачами. У слуханні розрізняють такі елементи, як уважність, щирість намірів слу­хача, активність чи пасивність. Моніторинг цих якостей мож­ливо проводити за допомогою опитувальника "Вміння вислу­ховувати людину" (І. Юсупов).

Вміння сприймати та осмислювати соціально значущу інформацію необхідно сформувати до кінця підліткового віку, оскільки це необхідно для професійного самовизначення. Чим вищий рівень орієнтації на майбутнє в його економічно­му, культурному, технічному аспектах, тим вищий рівень го­товності до сприйняття й осмислення соціально значущої інформації. Для моніторингу вказаного вміння радимо вико­ристовувати опитувальник "Готовність до сприйняття нової соціально значущої інформації" (І. Юсупов).

Нагадаємо, що соціальна регуляція поведінки підлітка включає його соціальні ролі, самооцінку та рівень домагань, соціальну адаптованість. Моніторинг усвідомлення соціальних Ролей пропонуємо проводити за допомогою методики

Основне соціальне включення" (А. Бровскі). На перший погляд, вона занадто громіздка, але її використання дає змогу

горати багату та цікаву інформацію. Для моніторингу само­оцінки підлітка та рівня його домагань можливе використан-™* шкали самооцінки, розробленої Г. Прихожан (модифікація

^Щомої методики Дембо—Рубінштейн). Слід звертати увагу на

459

і,,,

завищені або занижеш показники самооцінки та рівня д_Ои гань і проводити їх своєчасну корекцію. Визначення р^д' соціальної адаптованості підлітка доречно здійснювати за доп могою спеціального опитувальника, який дає уявлення не ° про рівень адаптованості, а й про наявність у підлітка: та зовнішніх конфліктів, невпевненості в собі тощо.

Соціальні відношення щдлітка — це його зв'язок із навко­лишнім світом речей та людей, що виникає у процесі діяль­ності. Ми виходимо з того, що однією з провідних у підлігк₀. вому віці є потреба в спілкуванні. Для моніторингу рівня її розвитку можна використовувати оіштувальник "Потреба в спілкуванні" (Ю. Орлов). Коло інтересів щдлітка визначаєть­ся, зокрема, за допомогою анкети "Що мені подобається?" (Л. Йоваш). Вивчення мотиваційної сфери можливе за допо­могою шкали мотивації схвалення Д. Крауна та Д. Марлоу адаптованої Д. Богдановою.

У старшому шкільному віці основним психологічним новоутво­ренням є готовність до особистісного та професійного самовиз­начення. В основу моніторингу рівня соціального розвитку учнів цього віку ми поклали ціннісні орієнтації, готовність до професійного самовизначення та вміння визначати перспек­тиви свого розвитку. Тут можна рекомендувати методику ціннісних орієнтацій М. Рокича, ряд існуючих опитувальників готовності до вибору професії, а також тест для визначення психологічного віку (Є. Головаха, Н. Паніна), за допомогою якого можна визначити вміння старшокласника будувати певну життєву перспективу.

Ми розглянули основні принципи моніторингу розвитку особистості школяра та її умов, визначили його критерії та деякі показники. Останні, безумовно, потребують уточнення, що стане можливим із розширенням емпіричної бази даних моніторингу. Тож психологи, які працюють у школах, мають активно включатись у створення такої бази.

Запитання й завдання

і Які психологічні новоутворення слід брати за основу при проведенні моніторингу розвитку дітей молодшого шкіль­ного віку?

4 Назвіть основні психологічні новоутворення підліткового віку.

5 Які психодіагностичні методи доцільно використовувати ' при проведенні моніторингу розвитку старших школярів?

Література

Божович Л. И., Благонадежина Л. В. Изучение мотивации детей и подростков. Москва, 1972. Возрастная и педагогическая психология. Москва, 1973. Возрастньїе особенности старшеклассников. Москва, 1989.

Вьіготский Л. С. Развитие вьісших психических функций. Москва, 1960.

Головань И. О. Ми готові до школи? Кіровоград, 1993. Головаха Е. И., Панта Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. Киев, 1989.

Кон И. С. Психология старшеклассника. Москва, 1982. Кулагин Б. В. Основн профессиональной психодиагности-ки. Москва, 1983.

Лучшие психологические тесш для профотбора и проф-ориентации / Ота. ред. А. Ф. Кудряшов. Петрозаводск, 1992.

Особенности обучения и психического развития школьни-ков. Москва, 1988.

Панок В. Г. Мониторинг социально-психологической си-туации в зоне Чернобьільской катастрофи. Киев, 1997. Практична психологія. Вил. 1: Методи вивчення особис­тості. Суми, 1992.

Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. Казань, 1991.

1. Що таке моніторинг розвитку особистості та його умов» яка його мета?

2. Перелічіть складові психологічної готовності дитини Д° навчання.

460

461