8.3. Індивідуальна психологічна корекція

Психологічна корекція і психотерапія (поряд із психологічним консультуванням) є видами психологічної до­помоги. На відміну від психологічного консультування вони передбачають більш активний цілеспрямований вплив на осо-бистісний, поведінковий та інтелектуальний рівні функціону­вання людини і, як правило, потребують більшого часу для здійснення. Психологічна корекція являє собою тактовне втру­чання у процеси психічного і особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень у цих процесах і часто справляє вплив не лише, на особистість, а й на її оточення, організацію життєдіяльності. Психотерапія спрямована на глибинне про­никнення^ в особистість і здійснення прогресивних зрушень в її взаємодії зі світом через зміну само- і світосприймання. У зв язку з цим говорять про зміни радикалу чи екзистенціалу, Що визначає особистість, про інтеграцію (3. Фрейд), інди-ацію (К. Г. Юнг), компенсацію (А. Адлер), персоналіза- ^ос°бистісне зростання (К. Роджерс), самоактуалізацію • Маслоу), посилення "Я" (біхевіоральна орієнтація) і т. ін.

283

Розглядаючи терміни "психотерапія" і "психологічна ко­рекція", варто пам'ятати, що у психологічній та психо-логічно-педагогічній теорії і практиці вони часто вживаються як синоніми. Це пов'язане з тим, що поняття психотерапії у вітчизняній психологя з'явилося порівняно недавно. Довгий час психотерапія розвивалась як галузь суто медичної допо­моги. Щодо корекції, то, вийшовши з надр дефектології, зго­дом перейшовши у вікову й педагогічну психологію і активно використовуючись у роботі з дітьми (набувши оформлення як "психологічна корекція"), цей термін вийшов за рамки дитя­чої психології і став застосовуватись щодо дорослих при на­данні їм психологічної допомоги.

Проникнення досягнень зарубіжної психології та її понять у контекст нашої науки внесло певне непорозуміння в існую­чу термінологію. Так, стосовно психологічної допомоги в по-замедичному аспекті у вітчизняній психології частіше вживав­ся термін "корекція", тоді як у зарубіжній — "психотерапія". Отож, оскільки існують два терміни, спробуємо дослідити специфіку кожного з них і те спільне, що є між ними.

Там, де психолог працює не з аномальними особами, а з тими, чий онтогенетичний розвиток перебуває в межах норми і котрі потребують допомоги не в інтелектуальному, а в осо-би0тісному розвитку, розділення психотерапії та корекції значно ускладнюється. Розглянемо два принципових момен­ти: цілі та методи цих видів психологічної допомоги. Мета психотерапії — створення умов для повноцінного становлення особистості, мета психологічної корекції — усунення недоліків у розвитку особистості Як видно, завдання психологічної ко­рекції мають певну смислову відмінність, хоча можуть підпо­рядковуватися психотерапевтичній меті як більш загальній. Що ж до методів, то психологічна корекція на відміну від психо­терапії не має своїх спеціальних методик, а користується за­лежно від потреб методами психотерапії, педагогіки, медицини.

Таким чином, психологічна корекція наближається до психотерапії і навіть збігається з нею, коли здійснення ко-рекційного впливу допомагає реалізації психотерапевтичної мети, а також коли вона використовує виключно (або пере­важно) психотерапевтичні методи допомоги людині.

Важливими ознаками психологічної корекції є дис­кретність і орієнтація на вікові норми. Дискретність означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини. Вплив здійснюється на основі теоретичних уявлень про норми перебігу пізнавальних та емоційних процесів, про норми цілеутворення в тому 4^й

284

іншому віковому періоді. Орієнтація на вікові норми визначає «онтингеят корекційного впливу (переважно діти, підлітки, юяаіггво) та використання психодіагностичних методик.

Завдання психологічної корекції формулюються залежно від свого адресату — дитини з аномальним розвитком чи особис­тості, яка має певні відхилення і труднощі в межах психологічної норми. Вони також визначаються змістом корекційної роботи: корекція розумового розвитку; корекція емоційного розвитку; корекція та профілактика невротичних станів, неврозів.

Існують різні недоліки характеру, які підлягають психоко­рекції. Вони привертають увагу оточуючих і часто є предме­том їхньої турботи. Розглянемо типології вад особистішого ро­звитку людей, що перебувають у межах психологічної норми. Це підвищена збудливість, гнівливість; лякливість і хворобливі острахи; песимізм або перебільшена веселість; нестійкість, підвищена імпульсивність; конфліктність; упертість; бай­дужість; неохайність; брехливість; постійна жадоба насолод; надмірна активність чи пасивність; замкненість; хвороблива сором'язливість; схильність до крадіжки; негативізм; схиль­ність до блукання; неуважність; деспотизм; надмірна безпо­радність; жорстокість щодо тварин; зловтішність, знущання над оточуючими та ін. Названі вади можуть бути відносно дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери чи мати більш тотальний характер і бути пов'язаними зі становленням акцентуації, провідних пережи­вань, системи ставлень і ціннісних орієнтацій. Цей момент є важливим для діагностики і вибору видів психологічної допо­моги особистості — корекції чи психотерапії, або корекції у межах психотерапії.

Основними етапами психокорекційної роботи є діагноз, про­гноз, створення психологічно-педагогічної корекційної програми, її виконання та аналіз її ефективності. У діагнозі (на основі пси­хологічної діагностики з використанням тестів) фіксуються показники психічного розвитку, їхня відповідність нормам, Формулюється гіпотеза щодо причин відхилень.

Психологічний діагноз включає також формування про­гнозу. Прогноз є передбаченням подальшого розвитку осо-

истості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої. Особливостями програми корекції є наявність суто психо-

огічної та педагогічної частин. Психолог розробляє і Дійснює психологічну частину. Педагогічну частину психолог

оже розробляти як самостійно, так і разом з батьками, со-^льн працівниками, педагогами, родичами (залежно від буде працювати з дитиною).

285

Педагогічна частина виконується під постійним контролем психолога. Оскільки коригуючий вплив спрямований на певні конкретні характеристики, то показником ефективності ви­ступають виміри цієї характеристики до і після корекції.

Наведемо приклад короткого запису етапів можливої пси-хокорекційної роботи з важковиховуваним підлітком, що відстає у навчанні.

Діагноз: шкільна дезадаптація з вираженим відхиленшаї у розвитку мотиваційно-вольових процесів у навчанні та по­ведінці в цілому. Рівень самоконтролю, імпульсивність по­ведінки відповідають нормам старшого дошкільного віку Можливі причини — загострення індивідуальних особли­востей характеру та регрес у самоконтролі в зв'язку з кризою підліткового віку і психотравмуючими обставинами у сім "і.

Прогноз: без спеціального втручання й допомоги хло­пець через один—два роки вийде з-під впливу сім'ї та нав­чально-виховних закладів. За умови здійснення психоко-рекційної роботи підліток може відчутно підвищити рівень самоорганізації поведінки для нормалізації навчання про­тягом року.

Корекційна програма складається з урахуванням інди­відуальних і вікових особливостей клієнта, його соціально-психологічної ситуації вдома і в школі. Основна мета — виправлення такої вади характеру, як лінощі, посилення мотивації до навчання, допомога у соціальній адаптації в цілому. У програмі розробляються задачі трьох рівнів: за-дача-максимум — повернення хлопчика до школи, мінімум — продовження навчання в домашніх умовах, а також проміжний варіант — відвідування приватних нав­чальних закладів. Указуються етапи, відповідні їм терміни, завдання та напрямки роботи, ті, хто відповідає за ці види робіт (психолог, батьки, вчителі, соціальний працівник, гувернер тощо). Поетапно визначається ефективність пси-хокорекційної програми.

Запитання й завдання

1. Що таке психологічна корекція?

2. Яке співвідношення термінів "психологічна корекція" "психотерапія"?

3. У чому полягають завдання психологічної корекції?

4. Назвіть основні етапи психологічної корекції.

5. Опишіть, як складається психокорекційна програй* знайдіть у літературі зразки таких програм.

286

Література

Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. Брест, 1993.

Бондаренко А. Ф. Личность: аномалии и пх коррекция // Вопр. психологии. 1989. № 4.

Диагностическая и коррекционная работа школьного пси­холога / Под ред. И. В. Дубровиной. Москва, 1987.

Захаров А. И. Детские неврозьі (Психологическая помощь родителей детям). Санкт-Петербург, 1995.

Захаров А. И. Неврози у детей и подростков. Лешшград, 1988.

Кащенко В. П. Педагогическая коррекция. Москва, 1992.

Лзндрзт Л. Игровая психотерапия: искусство отношений. Москва, 1993.

Личко А. Е. Психопати и акцентуацин характера у под­ростков. Москва, 1983.

Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И. В. Дуб­ровиной. Москва, 1991.

Раттер М. Помощь трудніш детям. Москва, 1987.

Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренннг: игрьі и упраж-нения. Москва, 1988.