3. Етичний кодекс психолога

Прийнятий на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 р.

1. Відповідальність

1.1. Психолога несуть особисту відповідальність за свою роботу. гумяя™ ^СИЖТ^{га зо6ов язані} ™*™*° запобігати і не допускати антя-гуманних наслідків у своїй професійній діяльності

І^^{СИХ0Л0ГИ повинні} Утримуватись від будь-яких дій чи заяв, шо недоторканності особи; не мають права використовувати * ' ?^{ановищс 3 метою} приниження людської гідності, при­уня особистості або маніпулювання нею; несуть відаГвідальність за додержання пріоритету інтересів людини.

1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність ви­користовуваних методів та їх програмного забезпечення, валідність об-с™^™*™* ^{Д0СЛ1джень}> У ^ТОМУ числі тих, які проводяться з викори­станням комп'ютерних технологій.

вілповІ™п^Ип^ХОЛОГИ-^{3аСТОСОВуЮ1Ь ЛНІШ>} * ^знання> «а^и вони володію™ відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу 504

2. Компетентність

11 Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові ' _енНЯ в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки "°^С іявлань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосиль-егі завдання психологи передають його іншому досвідченому фахів-^в° . _а0_О допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагоди-^ЯЄ контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу. ¹⁸ 2 2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих ентральними органами Товариства психологів України. У тих випад­ках коли психологічні методики лише проходять випробування (з до­зволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експе­римент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.

2.3. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недо­ статньо підготовлених праць, невалідизоваипх методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.

2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можли­ востей. Особистіші психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись психологом.

3. Захист інтересів клієнта

3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхи­лення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов'язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітниц-т⁸⁰- Психолога утримуються від непотрібних лікувань клієнта, об ' ^^{сихологи}> вступаючи у контакт з особами, для яких він є язково-цримусовим (наприклад, у разі проведення психологічної поз ^Є*^ТИЗИ^' ^{ве ма}ють права змушувати клієнта повідомляти відомості ня °^{Г0 Волею}' ^не можуть вживати примусових заходів для о держав-_И!т^^!5^Х' .^окрім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці

з з п ^ ^аб°^{самого клієнта}-

винні _В^^ОФ|^Ю. політичні, р

34 п ^{8ТИ ВІДМовитися} від х.

кваліфіковане⁰^™ ^{6еруп> на себе} професійну відповідальність за ються про те • ^{Стеження}> консультування, лікування. Вони домовля-РМіни завершення своєї діяльності або доцільність направ-

чи етичні переконання, не по-

них.

17 9-63

особи В ^{СНХОЛОГИ не} беруть участі в діях, спрямованих проти свободи життєву (Ь^ ^{ИЄ !}ї^!аіоть права змушувати клієнта розцовідати про свою винні _В^*^ШОСОФ|^Ю. політичні, релігійні ^{8ТИ ВІ}

505

лення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальвісп, психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст V. ³ відповідальність за клієнта на себе. **

3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставле'нн⁶ і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках ко* послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь- встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з 'тю кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт мож' отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом ^Є іншого фахівпя, то психолог інформує про це клієнта.

3.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведення діагностичної консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.

7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у ви­ падках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.

8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікуван­ ня робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психо­ лог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб йог* можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на ко­ ристь клієнта.

9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи до­ стовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достат­ ня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для розв'язання поставленого завдання, мають вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний чи тимчасовий.

3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваного про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зо­ бов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених па- тологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про тих, хто і для чого може використати ці дані; він не може прихову­ вати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати неке- ректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.