Модель інтуїтивного прийняття рішень

4.3. Стилі й моделі прийняття рішень Індивідуальні стилі прийняття рішень

Характеристика індивідуальних стилів прийняття рішень

Стилі й моделі прийняття рішень .

Модель прийняття рішень Врума-Дисаго

Модель прийняття рішень Врума-Дисаго дозволяє менеджеру оцінити ступінь участі підлеглих в прийнятті конкретного рішення.

Основні елементи моделі

• Стилі керівництва.

• Набір діагностичних питань для аналізу ситуації, в якій приймається рішення.

• Набір правил прийняття рішень.

П'ять стилів прийняття рішень Врума-Дисаго

• Самостійне рішення (автократичний стиль керівництва). Менеджер приймає рішення самостійно і об'являє його групі. Він може отримати необхідну йому інформацію у членів групи або з інших джерел.

• Індивідуальні консультації (консультативний стиль керівництва). Менеджер подає проблему членам групи в індивідуальному порядку, з'ясовує їх пропозиції, а потім приймає рішення.

• Групова консультація (консультативний стиль керівництва). Менеджер подає проблему членам групи на загальних зборах. Він діє як координатор, який визначає проблему і встановлює межі прийняття рішення. Завдання менеджера - прийняття узгодженого рішення.

• Делегування (демократичний стиль керівництва). Менеджер дозволяє групі прийняти рішення з урахуванням заданих обмежень. Група ідентифікує і аналізує проблему, розробляє альтернативні варіанти й вибирає одну або кілька альтернатив. Менеджер приймає участь в дискусії. Головне завдання менеджера - надати групі необхідні ресурси.

Стилі й моделі прийняття рішень .

Модель прийняття рішень Врума-Дисаго Діагностичні питання

1. Важливість рішення. Яке значення має це рішення для проекту або організації? Якщо якість рішення має велике значення для досягнення бажаних результатів, ступінь залучення лідера у процес прийняття рішення повинен бути високим.

2. Вимоги до участі. Наскільки важлива участь підлеглих у реалізації рішення? Якщо реалізація вимагає високого ступеня участі, керівник повинен залучати підлеглих у процес прийняття рішення.

3. Досвід керівника. Який досвід лідера стосовно до даної проблеми? Якщо лідер не володіє необхідними інформацією, знаннями або досвідом, для їх отримання він повинен залучати підлеглих до вирішення проблеми.

4. Імовірність підтримки: якщо менеджер прийме рішення в поодинці, чи підтримають його працівники? Якщо підлеглі беззаперечно виконують будь-які розпорядження керівника, їх участь у процесі прийняття рішення не має великого значення.

5. Узгодженість цілей. Чи поділяють співробітники цілі команди або організації, на досягнення яких направлено усунення проблеми? Якщо підлеглі не поділяють спільні цілі організації, лідер не повинен дозволяти групі приймати рішення самостійно.

6. Досвід групи: якими знаннями і досвідом, що мають відношення до даної проблеми, володіють члени групи? Якщо підлеглі володіють необхідними знаннями та досвідом, їм можна делегувати більше прав для прийняття рішення.

7. Якість командної роботи: наскільки вміло і злагоджено підлеглі вирішують проблеми у складі групи? Якщо працівники хочуть і вміють вирішувати проблеми спільно, на них може бути покладено більше відповідальності за прийняття рішень.

Стилі й моделі прийняття рішень .