21.Що таке речовий доказ? Об’єкт судово-ветеринарної експертизи.

Об'єкт дослідження – це хворі чи загиблі тварини, продуктитваринного походження, різні документи: протоколи (акти) розтину, актиепізоотологічного обстеження господарств та інші документи, щовідносяться до даної справи. Об'єктами судово-ветеринарної експертизиможуть бути об'єкти речового доказу (отрутохімікати, мотузка, блювотнімаси , послід і т. ін.).

Об'єкти дослідження, по можливості, слід зберігати для повторногодослідження, якщо в цьому виникає потреба.

Речовими доказами можуть бути:

• Предмети, якими була спричинена травма або смерть тварини;

• Трупи тварин, або окремі частини, органи, шкіра, волос;

• Речі, на яких збереглися краплі крові, сечі, отрута тощо;

• Корми з шкідливими речовинами, залишки медикаментів тощо;

Речові докази, як правило, є первинними, оригінальними і через те незмінними.

22.Експертиза речових доказів.

Судово-біологічна експертиза:

1. Дослідження крові:

• Наявність слідів крові:

• Мікроспектральний аналіз: об’єкт зі слідами крові обробляють сірчаною кислотою. Гемопорфірин крові поглинає певні зони спектру.

• Люмінісцентний гемотест.

• Видова специфічність:

• Р-я преципітації (АГ+АТ).

• Метод імуноелектрофорезу.

• Р-я імунофлюорисценції.

• У людей – групи крові;

• Давність плям крові:

• За вмістом у крові іонів хлору (у свіжих плямах – в центрі, у старих – на периферії).

• Визначення ферментів: лейцинамінопептидаза – до 2-х міс; окситоциназа – до 3-х міс; холінестераза – до 5 міс.

• Статева приналежність:

• Ж. – Х хромосоми можна виявляти у ядрі за допомогою люмінісцентного мікроскопа.

• Ч. – У хромосом у ядрі клітин при фарбуванні акрихіном та його аналогів.

• Геномна ідентифікація (генетичну інформацію ДНК несуть пуринові (аденін, гуанін) та піримідинові основи (цитозин, тимін). На основі пурину і піримідину чіпаються інші 20 амінокислот.

2. Визначення слідів поту:

• Колорова р-я на присутність амінокислоти сирину.

3. Визначення плям слини:

• Кольорова р-я на амілазу з використанням р-ну Люголя.

4. Визначення плям сечі:

• Хімічна р-я з отриманням берлінсько глазурі;

• Хроматографічний метод.

5. Визначення плям сперми:

• Р-я Барберіо (1905 р.) мікрокристалічна р-я (на предметне скло до 1 краплі витяжки із плям сперми капають 1-2 краплі водного р-ну пікринової к-ти). При наявності сперми випадають жовті кристали, які розглядають під мікроскопом.

6. Волос – кератинове епідермальне утворення, в якому зберігається інформація про метаболічні процеси в організмі та вміст окремих отрут, що вводились за життя індивідууму. Скл. з кутикули, кіркової та мозково речовин.

Судово-хімічна експертиза:

Для виявлення та ідентифікації хімічних або лікарських речовин проводять:

• Попередні методи дослідж. (кольорові р-ї, тонкошарову хроматографію, імуноферментне дослідження).

• Підтверджуючі методи – інструментальні (атомно-адсорбційна спекрофотометрія).

23.Акт судово-ветеринарної експертизи. Висновки експерта.

Судово-експертна діяльність може здійснюватися на підприємницькихзасадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами заразовими договорами. Судово-ветеринарну експертизу може здійснюватитільки особа, що має кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини. Експертомможе бути тільки фізична особа, а не установа. Суд може довірити вибірексперта керівнику установи. В Україні судово-ветеринарна експертизавільна, а не посадова, тому в якості судового експерта може бути будь-якийлікар ветеринарної медицини. Не можуть залучатися до виконання обов’язківсудового експерта особи, визнані у передбаченому законом порядкунедієздатними, а також особи, які мають судимість.

Судові і слідчі органи при порушенні кримінальної справипризначають експертизу відповідного об’єкта, результати якої оформляють увигляді “Висновку експерта”. Цей документ має вступну, описову(дослідницьку) і заключну (підсумкову) частину.

24.Експертиза за матеріалами справи. Судово-ветеринарну експертизу за матеріалами справи проводять у тих випадках, коли немає можливості для безпосереднього до­слідження трупа, живої тварини або речового доказу. Така ситу­ація може скластися після кремації трупа, знищення речового до­казу або, якщо злочинець, який підлягає обстеженню, зник, тощо.

Експертиза за матеріалами справи може бути первинною або повторною, її проводять одноосібно або комісійно і виконують згідно з загальними процесуальними вимогами до проведення всіх видів експертиз.

Найчастіше підлягають вивченню медичні документи, що на­лежать до справи: історія хвороби, амбулаторна карта, медичні довідки, протокол патологоанатомічного дослідження трупа, ви­сновок первинної судово-ветеринарної експертизи, рентгенограми. Джерелом судово-ветеринарної інформації також можуть бути: мате­ріали інших експертиз (криміналістичної, токсикологічної), про­токол огляду місця події і трупа на місці його знаходження, про­токол огляду транспортного засобу, протокол огляду і вилучення речового доказу, протоколи допиту свідків, потерпілих, обвину­вачених.

25.Судово-ветеринарна документація.

Основним документом експертизи є висновок експерта. Він складається з трьох частин: вступу, дослідження і висновку.

У вступі вказується де, коли, ким (посада, прізвище, ім'я та по батькові експерта), на якій підставі проведена експертиза (чия постанова або визначення) і в якій справі, які питання були поставлені для вирішення, які матеріали, об'єкти були представлені для дослідження, хто був присутнім при провадженні експертизи. Наприкінці відзначається, що експерту роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність відповідно до ст. 384, 385. Про ознайомлення з означеними статтями ККУ експерт ставить підпис.

Дослідницька частина за своїм складом і обсягом залежно від експертизи, характеру і кількості об'єктів може бути різною. Спочатку викладаються дані про обставини справи з постанови про призначення експертизи і дані з інших документів, що надаються експерту: протокол огляду тварини, що загинула, історія хвороби, якщо є, і т.п., оскільки з вивчення цих документів і починається експертне дослідження. З них експерт виписує усі фактичні дані, що мають безпосереднє відношення до предмету експертизи, тобто необхідні для вирішення питань, що з'ясовуються. Після цього викладається до подробиць усе, що знайдено експертом при дослідженні інших об'єктів експертизи (тварина, труп, частина тіла, органи, упряж тощо), вказуються методи, що застосовувалися при дослідженні.

В заключній частині викладаються висновки експерта, що містять відповіді на питання, що ставилися для вирішення. У випадках дослідження трупа перед висновками надається сформульований судово-ветеринарний діагноз. Кожний висновок повинен бути вмотивованим фактами, які наведені в досліджуваній частині. Згідно зі ст. 75 КПКУ у висновках можуть бути висвітлені і ті обставини, з приводу яких не були поставлені питання, але які, на думку експерта, мають значення для даної справи.

Висновок повинен бути підписаний експертом (експертами), а підписи завірені печаткою. Експерт не пов'язаний з попереднім висновком і може у зв'язку з виявленням нових обставин змінити його частково або повністю.

Висновок експерта стоїть в одному ряду з усіма іншими доказами і оцінюється слідчим , прокурором, судом критично у сукупності з усіма обставинами справи.

У випадку недостатньої з'ясованості, повноти, сумніву, протиріччя у даному висновку суд може призначити повторну, додаткову експертизу, доручивши її іншому (іншим) експерту (експертам) [ст.75 КПКУ]

26.Судова експертиза продуктів тваринного походження.Судовому експерту доводиться вирішувати ряд питань по забою тварин, оцінюванню харчових продуктів тваринного походження, а саме:

1Порушення правил забою, нагляду за забоєм продовольчих тварин.2.Встановлення м'яса від хворих або загиблих тварин.3.Визначення видової належності м'яса.4.Визначення фальсифікування харчових продуктів.5.В становлення причини токсикоінфекції внаслідок вживання в їжу продуктів тваринного походження.

На м'ясокомбінатах, бойнях, при подвірному забої з метою виявлення хворих тварин проводять їх передзабійний огляд.

Якщо при цьому будуть виявлені хворі тварини, їх ізолюють і не допускають до забою до встановлення діагнозу. Згідно ветеринарного законодавства забороняють забивати тварин хворих і підозрілих в захворюванні сибіркою, емкаром, злоякісним набряком, сказом, туляремією, брадзотом, інфекційною ентеротокспмією, сапом, інаном епізоотичним лімфангоїтом, меліоідозом, чумою птиці і хворобою Ньюкасла.

Забороняється забій тварин в стані агонії при всіх захворюваннях. М'ясо від загиблих або забитих в стані агонії тварин в їжу людям не допускається, воно відправляється на технічну утилізацію.

М'ясо при вимушеному забої тварин піддається бактеріологічному, а при підозрі на отруєння - хімічному дослідженню; випускається тільки доброякісне м'ясо, при упевненості, що його вживання не загрожує здоров'ю людини. Забій таких тварин проводиться на санітарній бойні, при відсутності такої - на загальному конвейєрі при ізоляції від місця забою здорових тварин і видаленні з приміщення їх туш.

М'ясо, затавроване не в лабораторії ринку, на ринку підлягає обов'язковій ветеринарно-санітарній експертизі, при необхідності - і лабораторному дослідженню. При більшості хвороб тварин, якщо їх забій проведений не під час агонії, знищують тільки уражені частини і органи, а м'ясо випускають з обмеженнями. Наприклад, при фінозі, лейкозі, ящурі м'ясо випускають після проварювання або використовують на варені вироби. При хворобах неконтагіозного характеру (актиномікоз, ехінококоз, фасціольоз і інш.) бракують уражені органи, частини туші, а решту випускають без обмежень.

При отруєннях тварин їх внутрішні органи відправляють на технічну утилізацію або знищують. Дозволяється використовувати таке м'ясо в їжу людям, якщо залишкова кількість отрути не перевищує норм, встановлених правилами Міністерства охорони здоров'я України.

Допускається в їжу м'ясо без обмеження при отруєнні тварин препаратами фтору, солями цинку, міді, хлористим натрієм, калієм, аміаком, карбамідом, кормами, ураженими грибами. Не допускається в їжу м'ясо при отруєнні тварин ціанідами, миш'яком, жовтим фосфором незалежно від кількості цих речовин.

Експерт повинен визначити, коли дорізана тварина, в якому стані, чи належить м'ясо здоровим тваринам або ж тим, що хворіли, а також забитим в стані агонії.Експертиза м'яса від хворих тварин полягає в огляді туш, органів після забою. В необхідних випадках проводиться лабораторне дослідження. При огляді туші звертають увагу на місце зарізу, на знекровлення туші або внутрішніх органів.

Прижиттєвий заріз: нерівний внаслідок нерівномірного скорочення окремих груп м'язів; кров глибоко проникає, просочує перерізані м'язи; нерідко забарвлені кров'ю регіонарні лімфатичні вузли.

Посмертний заріз: край рівний; у випадку фальсифікації може спостерігатися його ступінчастість. Кров з закривавлених місць змивається водою, регіонарні лімфовузли не просочуються кров'ю. В судинах, навіть близьких до місця зарізу, міститься кров. М'язи загиблих тварин від м'язів нормально забитих відрізняються недостатньою знекррв-леністю. Ступінь знекровлення туш різний залежно від часу розбирання. Якщо туша не розбирається після забою кілька годин, то м'ясо цілком не знекровлене. Коли кров зсілася, вона міститься не тільки .в дрібних, але і у великих судинах. На такій туші можуть бути' ґіпостазй.

М'ясо слабо знекровлених туш сильно забруднює руки кров'ю. М'язи тварин, розібраних відразу після смерті, можуть бути дещо знекровленими. Великі вени часто не містять крові, і може не бути трупних гіпостазів. Однак дрібні судини в таких м'язах містять кров, і тому вони червоного кольору, ніж м'ясо того ж виду тварин, забитих в здоровому стані.В м'ясі тварин, забитих в стані агонії, кров знаходиться лише в дрібних і відсутня у великих судинах. У зарізаних тварин на відміну від загиблих виявляють кров в легенях, яка потрапляє туди при перерізуванні шиї. У зарізаних тварин згустки крові виявляються в бронхах; легені - строкаті, ніби з крововиливами; відрізані і опущені в воду шматочки лег.ень легко плавають.У птиці, забитої шляхом руйнування головного мозку, знекровлення може бути гіршим, ніж при перерізанні шийних судин, тому про спосіб їх забою роблять висновок по просяканню кров'ю довгастого мозку.Знекровленість свіжого м'яса можна виявити шляхом укладання в його розріз на глибину 5-6 см смужки фільтрувального паперу, при цьому кінчик її повинен виходити на 2 см над поверхнею розрізу. Через 2 хвилини перевіряють: при доброму знекровленні туші папір просочується тільки на місці зіткнення його з м'язами, При поганому - забарвлюється не тільки папір, заглиблений в розріз, але і той, що виступає над м'язами.Лабораторні дослідження складаються з визначення рН м'яса, каталазного числа, кількості гемоглобіну, проведення реакції на пероксидазу, постановки формольної реакції, бактеріологічного дослідження.

В лабораторію відправляють м'язи з грудних і тазових кінцівок у вигляді шматочків 6*6Х8 см. Свіже м'ясо від здорових тварин має рН 5,7-6,2, від хворих або забитих в стані агонії - рН 6,3 і вище.

Суть формольної реакції складається в тому, що у тварин при тяжкому патологічному стані і тривалій агонії накопичуються продукти розпаду глобулінів - поліпептиди. В ході дослідження витяжка з м'яса тяжко хворої тварини, забитої в агональному стані, або від трупа перетворюється у щільний згусток; з м'яса хворої тварини - у пластівці, а витяжка з м'яса здорової тварини залишається прозорою.

Каталазне число у здорових тварин становить від 0,5 до З, а у вимушено забитих - від 3,5 до 12 одиниць.Кількість гемоглобіну в м'ясі знекровлених тварин - 30-40, у вимушено забитих - 60-80, а в м'язах загиблих 100 одиниць.Реакція на пероксидазу в м'язах здорових тварин завжди позитивна, а в м'язах вимушено забитих і загиблих пероксидаза не виявляється.При бактеріологічному дослідженні свіжого м'яса мікробів не знаходять. В м'язах туш хворих, загиблих, перевтомлених тварин мікрофлора в глибоких шарах виявляється відразу після забою.

Визначення м 'яси різних видів тварин. Визначати м'ясо різних тварин можна:за зовнішніми ознаками, кольором, запахом, анатомічними особливостями кісток і інш.;за анатомічною будовою органів (при їх наявності);за реакцією преципітації з сироватками.

Експертиза частіше проводиться при фальсифікації, крадіжках, браконьєрстві. При визначенні фальсифікації харчових продуктів експерту доводиться частіше перевіряти такі продукти як фарш, кулінарні, визначити їх ступінь свіжості.