42. За якими морфол ознаками на розтині оцінюють патологію легень.

Поверхня розрізу волога при надавлювані виділяється червонувата рідина. Також на легенях можуть бути безповітряні ділянки та світлі зони емфізематозної тканини. У просвітів бронхів катаральний ексудат, капіляри розширені. Проліфреративних процесів і розростання сполучної тканини. Макро-горбисті щільні сірі. Мікро-альвеоли заповнені десквамованим епітелієм, у стінці альвеол навкруги бронхів розростання сполуч тканини.

43.Порівняти морфологію органів дихання свійських тварин.

У дихальних шляхах можуть спостерігатись найрізноманітніші патологічні процеси (пору­ шення прохідності, розлади крово- і лімфообігу, некрози, дистрофічні зміни, опухи тощо). Однак найбільше розповсюдження серед хвороб органів дихання мають запальні процеси дихальних шляхів і легень.

Причиною ринітів найчастіше є дія механічних, тер­ мічних і хімічних подразників, часто у поєднанні з патогенною мікрофлорою, застудними чинниками. Має значення й алергічний стан організму. Вторинні риніти виникають, як ускладнення, при інфекційних, паразитарних та незаразних хворобах. Запалення слизової оболонки носа суп­ роводжується її набряком і нагромадженням ексудату в носових ходах, що зат- руднює акт дихання. Ателектаз або спадання легень — стан легень, при якому в якихось ділянках чи в усіх легенях відсутнє повітря або знижена його кількість. Емфізема легень— переповнення легень повітрям. Роз­ різняють альвеолярну та інтерстиціальну емфіземи легень. Набряк легень характеризується нагромадженням в альвео­ лах і бронхах транссудату.

44.Дайте морфологічну х-ку ексудативним і продуктивним плевритам.

Гнійний плеврит характеризується гнійним запаленням плеври. Може бути вогнищевим і дифузним. Вогнищевий гнійний плеврит характеризується утворенням на плеврі інкапсульваних абсцесів. На окремих ділянках між легеневою й костальною плеврою утворюються спайки. При дифузному гнійному плевриті в грудній порожнині виявляється гній (емпієма плеври). Плевра тьмяна, набрякла, шорсткувата, з крововиливами, її кровоносні судини розширені, переповнені кров’ю.

Продуктивний дифузний плеврит - характеризується розростанням у запаленій плеврі та в грудній порожнині волокнистої сполучної тканини. Розвивається при переході гострого серозно-фібринозного чи фібринозного плевриту в хронічний внаслідок організації фібринозних мас, які відділяються від плеври важко чи не відділяються взагалі. Плевра нерівномірно потовщена, шорсткувата, білуватого чи білувато-сірого кольору. Місцями виявляються вогнищеві розростання сполучної тканини в вигляді бляшок та ворсинок. На окремих ділянках між костальною й легеневою плеврою утворюються спайки та синехії, що з часом може призводити до вогнищевого заростання грудної порожнини (вогнищева облітерація грудної порожнини). Іноді реєструється повне заростання грудної порожнини (фіброторакс або повна облітерація грудної порожнини), внаслідок чого розвивається колапс легень.

45.Порівняти морфологію серцево-судинної системи свійських тварин.

Під мікроскопом м'язові волокна дещо набухлі, їх саркоплазма містить дріб­ ну ацидофільну зернистість білкової природи. Поперечна і поздовжня смугас­ тість слабо виражена. Саркоплазма і ядра збережені але із прогресуванням про­ цесу їх обриси втрачають чіткість. У таких випадках до цих змін часто приєдну­ ються ознаки гідропічної дистрофії. При дифузному процесі, і залежно від його інтенсивності, серцевий м'яз сі­ ро-жовтуватого чи глинистого кольору, в'ялий і мутний на розрізі, легко розри­ вається. При вогнищевій жировій дистрофії уражені ділянки просвічуються че­ рез ендокард і мають вигляд жовтуватого чи глинистого кольору смужок, добре виражених на папілярних м'язах. Під мікроскопом в м'язових волокнах виявляють дрібні краплинки жиру, що розміщені рядками між міофібрилами саркоплазми. Рідше вони зливаються у більші краплини. При вогнищевій жировій дистрофії пучки дистрофічно зміне­ них м'язових волокон чергуються з нормальними.

Некрози міокарда можуть траплятись і при деяких інфекційних (напр., при туберкульозі і ящурі худоби, лістеріозі курей і кролів, фузобактеріозі тварин) та незаразних (напр., білом'язова хвороба) хворобах.

За морфологічними ознаками розрізняють альтеративний та інтерстиціальний міокардити. Альтеративний (паренхіматозний) міокардит характеризу­ ється переважанням у запальній реакції альтеративних змін м'язових волокон над ексудативними та проліферативними змінами в інтерстиції. Інтерстиціальний міокардит характеризується переважанням запальних змін в інтерстиції і менш вираженими змінами кардіоміоцитів