Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Патоморфологія екзамен 1 курс магістри 2018р.docx
Скачиваний:
157
Добавлен:
21.01.2018
Размер:
254.85 Кб
Скачать

16.Видова порівняльна морфологічна характеристика залоз шлунку.

Слизова оболонка шлунка — має залози на всьому протязі (собака) або лише в залозистій частині (кінь, свиня). Саме в цій частині слизової оболонки розрізняють кардіальні залози,шлункові, або власні, або донні (gll. gastrícae, s. própriae), і пілоричні залози (gll. pilóricae). Слизова оболонка у ділянці залоз дна шлунка дещо відрізняється від інших ділянок. Вона товща і має більш червонувате забарвлення, борозни і шлункові ямки куди відкриваються залози. У коня шлунок однокамерний, стравохідно-кишкового типу, відносно невеликої місткості (6–15 л). На лівій частині шлунка виділяється сліпий мішок .Слизова оболонка стравохідного типу відділяється від залозистої частини складчастим краєм вздовж якого розміщена незначна ділянка кардіальних залоз. Ділянка власних залоз шлунка на слизовій обо- лонці чітко виділяється темним забарвленням і наявністю ямок. Діл пілоричних залоз жовтуватим кольором. У свині стравохідно-кишкового типу, великий. Ділянка кардіальних залоз велика, займає ділянку дивертикулу і лівої частини шлунка. Ділянка власних залоз шлунка заходить у пілоричну частину, пілоричні залози займають невелику ділянку.

У собаки шлунок відносно об’ємний і належить до шлунків кишкового типу. Ділянка кардіальних залоз проходить вузькою стрічкою біля кардії. Ділянка власних залоз дна шлунка займає велику площу, розділяючись на світлу й темну частини; ділянка пілоричних залоз займає праву половину шлунка. Поздовжній шар м’язів, крім більшої й меншої кривин, займає всю пілоричну частину шлунка.

17.Гістологічна будова печінки та її видові особливості. Печінка— надзвичайно великий своєрідний паренхіматозний орган буро-червоного кольору. Печінка виробляє і виділяє жовч, яка сприяє перетравленню жирів. У м’ясоїдних вона розвинута сильніше, ніж у травоїдних.

Печінка побудована за типом паренхіматозного органа. Зовні вона вкри- та нутрощевим листком очеревини. Під мезотелієм очеревини знаходиться її сполучнотканинна основа, яка являє собою єдине ціле з дуже тонкою капсу- лою печінки. Від капсули, особливо в ділянці воріт, сполучна тканина про- никає з судинами в товщу печінки і тут формує її сполучнотканинний каркас, заповнений паренхімою. Паренхіма складається з печінкових клітин, що формують печінкові часточки, головним елементом яких є печінкові клі- тини й печінкові капіляри. Печінкові клітини багатогранні і однією своєю поверхнею дотикаються до синусоїдних капілярів, другою прилягають до сусідніх парехніматозних клітин, а третьою утворюють жовчні щілини між стінками клітин. Жовч, яка виділяється печінковими клітинами, надходить у щілини (капіляри), що об’єднуються в більші праву й ліву печінкові протоки —Останні зливаються в загальну печінкову протоку, яка виходить з воріт печінки і спрямовується до дванадцятипалої кишки або за наявності жовчного міху ра сполучається з міхуровою протокою і продовжується вже як жовчна протока.

Кінцеві гілки ворітної вени проходять між печінковими часточками і називаються міжчасточковими венами . На внутрішній сті-нці кровоносних капілярів містяться зірчасті (купферові) клітини, які вико- нують фагоцитарну функцію. Через ці капіляри проходить змішана кров. Саме тут кров, протікаючи між печінковими клітинами, розміщеними рядами (балками), взаємодіє з ними. Кров, пройшовши капіляри, збирається в центрі кожної часточки в загальну (центральну) вену. Центральні вени всіх печінкових часточок зливаються між собою в печінкові вени, які відводять кров з печінки в задню порожнисту вену.