59.Етіологія, класифікація та патоморфологія меланом.

Пухлини меланіноутворюючої тканинирозвиваються з клітин нейроектодермального походження – меланоцитів, які містяться в базальному шарі епідермісу, волосяних фолікулах, м’яких мозкових оболонках, сітківці та рогівці ока. Меланоцити можуть бути джерелом пухлиноподібних утворів – невусів та злоякісних пухлин – меланом. Меланоми(меланобластоми) зустрічаються на шкірі, пігментній оболонці ока, мозковому шарі надниркових залоз, мозкових оболонках. Ростуть у вигляді вузла або з поверхневим поширенням. Меланома, як правило, має вигляд бурої (коричневої) плями з рожевими або чорними вкрапленнями, синьо-чорного мякого вузла або бляшки. В цитоплазмі клітин часто виявляється меланін жовто-бурого кольору, хоча іноді зустрічаються безпігментні меланоми. Меланома рано дає гематогенні та лімфогенні метастази. Розвиток меланом часто повязаний з підвищеною сонячною інсоляцією. Інколи меланоми виникають на місці пігментних утворів.

60.Особливості росту та значення для організму добро та злояк новоут.

Залежно від ступеня диференціації розрізняють експансивну, апозиційну та інфільтративну (інвазивну) форми росту пухлин. Перша форма притаманна доброякісним пухлинам, друга і третя – злоякісним.

Пухлина, що росте експансивно, збільшується у вигляді вузла, відсуваючи навколишні тканини. Клітини, які оточують її, атрофуються, а строма зазнає колапсу, що зумовлює утворення псевдокапсули і чіткість меж пухлини.

Апозиційний ріст – проміжний між експансивним та інфільтративним. Пухлина росте із множинних точок росту – вогнищевих проліфератів, які складають “пухлинне поле”. Пухлинна трансформація (малігнізація) здійснюється послідовно з центра до периферії і завершується злиттям вогнищ малігнізації у єдиний вузол. Інфільтративний ріст хар-ся тим, що пухлинні елементи поширюються у напрямках найменшого опору і вростають у навколишні тканини, руйнуючи їх. Межі пухлини в такому випадку не чіткі, стерті.

За відношенням до порожнини органа виділяють ендофітний і екзофітний ріст. Як своєрідну форму розглядають передінвазивний, або інтраепітеліальний, рак. Гістологічно виявляється дисплазія епітелію, атипізм, зникає нормальна його пошаровість, базальна мембрана не пошкоджується.

Пухлини, які ростуть експансивно, не поширюються за межі органа. В разі інфільтративного росту пухлина поширюється не тільки в органі, але й за його межами. Розрізняють безперервне контактне поширення пухлини і метастазування.

Безперервне поширення – це проростання пухлини в сусідні органи. При інфільтративному рості пухлинні клітини можуть досягати серозної оболонки, де виникає реактивне запалення, а організація ексудату завершується утворенням злук із сусідніми органами.

Метастазування – це перенесення пухлинних клітин із первинного вогнища у віддалені ділянки з наступним приживленням їх і утворенням вторинних вогнищ. Існує декілька шляхів :гематог, лімфог, імплантаційний, змішаний.

Гематогенні метастази виникають тоді, коли кліт злоякісної пухлини потрапляють у кровоносне русло і рухаються за течією венозної або артеріальної крові. Поширення через вени – найбільш частий шлях метастазування. При цьому існують два можливих напрямки: перший – через систему порожнистої вени, коли пухлинні клітини з первинного вогнища (матки, нирки, кісток скелета) переносяться у легені; другий – через систему портальної вени, коли пухлини шлунка, кишечника, підшлункової залози метастазують у печінку. Іноді можливі парадоксальні і ретроградні метастази. Артеріальний шлях метастазування стосується, перш за все, первинного вогнища, локалізованого у легенях. При цьому виникають метастази в головний мозок, кістковий мозок, печінку та інші органи. Гематогенний шлях метастазування найбільш притаманний саркомам.

Лімфогенне метастазування –перенесення пухлинних клітин у регіонарні, а пізніше – у віддалені лімфатичні вузли. Згодом пухлинні клітини через грудну лімфатичну протоку проникають у кровоносну систему.

Імплантаційним метастазуванням називають поширення пухлин через серозні порожнини або природні канали. Коли серозна оболонка проростає пухлинними клітинами, вони можуть відриватися і розсіюватися у серозній порожнині. За сприятливих умов вони приживаються і виникають нові вогнища – імплантаційні метастази. Макроскопічно такі метастази мають вигляд білих бляшок або горбиків. При цьому виникає геморагічне запалення. Імплантаційні метастази необхідно відрізняти від лімфогенних метастазів (карциноматоз плеври, очеревини), коли подібні горбики утво за ходом лімф судин. Досить рідко спостерігається інтраканалікулярне поширення.

61.Види пухлинного атипізму та його характеристика. 1.Морфологічний атипізм. Представлений тканинним і клітинним. Тканинний - зміна між паренхімою і стромою, частіше з переважанням паренхіми. Без клітинного атипізму характернийтільки для доброяк пухлин.Клітинний атипізм проявляється клітинним та ядерним поліморфізмом: зміна форми, розмірів, будови, забарвлення, числа, розмірів, форми хромосом (Ph-хромосоми при СМL). Клітинний і тканинної атипізм характернийдля злоякісних пухлин. На ультраструктурному рівні чітко виражена ступінь втрати специфічної диференціювання пухлинної клітини.2.Антигенний атипізм. Виділяють 5 типів АГ, асоційованих з пухлиною: - АГ вірусних пухлин - АГ індуковані канцерогенами - АГ ембріональні (онкофетальні), ® a1, 2 - фетопротеїн, РЕА, CD10-OLL - З-АГ трансплантаційного типу - Гетероорганние АГ.

3.Функціональний атипізм. Це втрата, посилення, збочення функцій, невідповідність функціонування пухлинної тканини регуляторним впливом. Перекручення проявляється в придбанні пухлинної тканиноюнехарактерноюдля них функцій (синтез кальцитоніну раковими клітинами молочної залози, синтез клітинами пухлини легень-гормонів гіпофіза АКТГ або АДГ). Це називається ектопічні ендокринним синдромом.4.Метаболічний атипізм. Виявляється в метаболічних зміни в пухлинної тканини: всі ці перебудови спрямовані на забезпечення зростання, пристосування до відносного дефіциту кисню:

- Посилений синтез онкобелков, які зумовлюють появу у пухлинних клітин характерних біологічних властивостей: безконтрольність поділу, втрата ліміту Гейфліка, імморталізаціі. Синтез онкобелков програмується активними клітинними онкогенами (які виявляються тільки в пухлинних клітинах) і в дуже малих кількостях - їх неактивними попередниками - протоонкогенах (тобто у всіх нормальних клітинах) - Зниження синтезу і зміст гістонів - Синтез ембріональних білків і ізоензимів деяких ферментів (альдолази, піруваткінази). 5.Енергетичний атипізм. Реєструється розвитокгіпоксії через недостатню васкуляризації пухлинної тканини. Клітина є часткою глюкози: ключовіферментигліколізу в пухлинній клітині фіксовані на цитоплазматичній мембрані (в нормальній клітині - в цитоплазмі). Спостерігається висока активність специфічного ізоферменту гексокінази. Зниження цАМФ (гальмує поділ клітини), підвищення цГМФ (стимулятор проліферації). Зниження вмісту кейлонов у пухлинній клітині і збіл в відтікає крові від пухлини.6.Атипізм розмноження. Розмноження клітин при пухлинному рості нерегульоване, безладне відсутня контактне гальмування, клітини втратили верхній ліміт поділу - виникає імморталізаціі - (безсмертя даного виду клітин). Відбувається часткове або повне інгібування процесу дозрівання клітин (особливо злоякісних) в результаті втрати пухлиною стимуляторів диференціювання.