37.Що таке звапнення, які види звапнення Ви знаєте?

Солi вуглекислого й фосфорнокислого кальцiю, якi поступають в органiзм тварин з кормом i водою, адсорбуються в тонкій кишці при участi вiтамiну Д. За допомогою бiлкових колоїдiв i вуглекислоти солi кальцiю утримуються в розчинному станi й просякають усi тканини. У виглядi щiльних мас солi кальцiю виявляються тільки в кiстках (депо кальцiю), де вони зв'язанi з органiчною основою кiсткової тканини. Рiвень кальцiю в кровii тканиннiй рiдинi характеризується великою постiйнiстю, оскiльки надходження його врiвноважується видiленням солей через слизову оболонку товстих кишок, частково нирками й деякими залозами.

Обмiн кальцiю регулюється центральною нервовою системою з участю гормонiв паращитовидних (паратгормон) i щитовидної (кальцитоцин) залоз та вiтамiну Д. Паратгормон стимулює вимивання кальцiю з кiсток, кальцитоцин сприяє переходу кальцiю з кровi в кiсткову тканину. Гiперпаратиреїдоз iі недостатнiсть кальцитоцину призводять до гiперкальцiємiї i, навпаки, гiперфункцiя щитовидної до гiпокальцiємiї.Поруш обмiну солей Са проявляєт. зменш вмiсту в кiстках i вiдкладанням солей Са в рiзних тк й органах.

Звапнення(петрифікація, кальциноз, вапняна дистрофія) – це патологiчне вiдкладання солей кальцiю в тканинах.Солі кальцiю вiдкладаються як у клiтинах (у мiтохондрiях та лiзосомах), так i вмiжклiтиннiй речовинi (у глiкозамiноглiканах основної речовини й волокнистих структурах). Вони мають вигляд дрiбних зерен, що виявляються тiльки пiдмiкроскопом, або набувають характеру макролiтiв (рiзної величини кам’янистої щiльностi сiруватi утвори).

Для гiстологiчного дослiдження солей кальцiю в тканинах, зафiксованi кусочки органiв декальцинують слабим розчином азотної кислоти або iншими декальцинуючими розчинами. Не зафарбовані гiстозрiзи обробляють розчином азотнокислого срiбла (реакцiя Коса). У результатi цього з фосфорнокислого кальцiю утворюється фосфорнокисле срiбло, яке на свiтлi вiдновлюється до металевого срiбла i має вигляд чорного осадка. Гематоксилiн зафарбовує петрифiкованi тканини в iнтенсивно синiй або синьо-фiолетовий колiр.

Розрiзняють три форми звапнення: дистрофiчне, метастатичне й метаболiчне.

Дистрофiчне звапнення – це мiсцевий процес, не зв'язаний iз загальним порушенням обмiну кальцiю й характеризується вiдкладанням вапна в органи зi зниженою життєдiяльнiстю, дистрофiчно змiненi тканини й некротичнi маси. Солi кальцiю не просто випадають з розчинного стану й вiдкладаються, а вони адсорбуються дистрофiчно змiненою тканиною й мертвими масами в результатi фiзико-хiмiчних змiн їх колоїдiв.

Важливе значення надають залуженню середовища й посиленню активностi фосфатаз, що вивiльняються з некротизованих тканин.

Дистрофiчного звапнення зазнають: гiалiнiзована сполучна тканина при рiзних запальних процесах i атрофiї органiв, атеросклеротичнi дiлянки стiнок артерiй, клапани серця, тромботичнi маси кровоносних судин. Часто солi кальцiю вiдкладаються в некротичнi вогнища при iнфекцiйних захворюваннях (туберкульоз, сап, актиномiкоз та iн.), в iнфаркти, iнкапсульованi мертвi паразити та їх личинки (халiкознi вузлики), мумiфiкованi плоди при позаматковiй вагiтностi (лiтопедiон) тощо.

Метастатичне звапнення (вапнянi метастази) виникає при загальному розладi обмiну солей кальцiю, що супроводжується гiперкальцiємiєю i характеризується вiдкладанням солей кальцiю одночасно в мертвi й нормальнi тканини. Гiперкальцiємiя може виникати в результатi руйнування кiсткової тканини пухлинами чи гранульоматозними процесами (туберкульоз, актиномiкоз, хронiчнi остеомiєлiти), при порушеннi ендокринної регуляцiї обмiну кальцiю (гiперпродукцiя паратгормону, недостаток кальцитоцину), гiпервiтамiнозi Д, а також при зниженнi видiлення солей кальцiю з органiзму, що зв'язане з ураженням товстих кишок (отруєння сулемою, хронiчна дизентерiя) i нирок (хронiчнi нефрити, полiкiстоз).

При метастатичному звапненнi солi кальцiю вiдкладаються перш за все в тi органи, що видiляють кислi продукти, а тканини їх набувають значної лужностi і не в змозi утримувати солi в розчинi: легенi, нирки, слизова оболонка шлунка, а також мiокард i стiнка артерiй (артерiальна кров бiдна вуглекислотою). При цьому, солi кальцiю iнкрустують як клiтини паренхiми, так i волокна й основну речовину сполучної тканини.

Механiзм метаболiчного звапнення остаточно не з'ясований, але важливого значення в його розвитку надають нестiйкостi буферних i колоїдних систем кровi й тканин, а також пiдвищенiй чутливостi тканин до вiдкладання солей кальцiю (кальцифiлаксiя або кальцергiя). При метаболiчному звапненнi, на вiдмiну вiд метастатичного i дистрофiчного, загальнi (гiперкальцiємiя) та мiсцевi (склероз, дистрофiя, некроз) передумови вiдсутнi. Процес може мати загальний характер i тодi солi кальцiю вiдкладаються в шкiрi, пiдшкiрнiй клiтковинi, сухожилках i фасцiях, у м'язах, нервах, судинах. При мiсцевому кальцинозi солi випадають переважно в шкiру пальцiв кiнцiвок (вапняна подагра).

При значних вiдкладаннях солей кальцiю органи й тканини мають щiльну консистенцiю, погано рiжуться ножем, при цьому вiдчутний скрип або хруст. На поверхнi розрiзу спостерiгають твердi бiлуватi крупинки рiзних розмiрiв; незначнi петрифiкати можна виявити тiльки мiкроскопiчно.

Солi кальцiю, що вiдклалися в тканинах звичайно не розсмоктуються або розсмоктуються частково ферментативним шляхом i за допомогою фагоцитiв та гiгантських клiтин типу остеокластiв (лакунарна резорбцiя). Значення кальцинозу залежить вiд характеру звапнення, його розповсюдження й локалiзацiї. Так, звапнення мертвих мас не впливає на функцiональний стан органа. Вiдкладання вапна в кровоноснi судини, мiокард i клапани серця призводять до функцiональних розладiв вiдповiдних органiв i можуть бути причиною важких ускладнень (напр., тромбоз, розрив судин).