- •Розділ ііі. Китай у хvііі – на початку хх ст.……………………………………49
- •Передмова
- •Розділ і. Стародавній китай
- •Історичні умови виникнення та розвитку цивілізації Стародавнього Китаю. Періодизація
- •Джерела
- •Географічне розташування і природні умови
- •Найдавніші китайські держави: Ся, Шань-Інь, Жоу
- •Східне (Пізнє) Чжоу (VII – III ст. До н. Е.)
- •Поява філософських учень та шкіл
- •Перша централізована держава в Китаї – імперія Цінь
- •Імперія Хань
- •Загальне й особливе в історії Стародавнього Китаю
- •Питання та завдання для узагальнюючого контролю
- •Доба Троєцарства й спроба об’єднання держави у Західній Цзінь.
- •Початковий етап піднесення Китаю за династії Суй
- •Розквіт середньовічного Китаю: від династії Тан до династії Сун
- •Монгольське завоювання і правління династії Юань
- •Остання китайська імперія Мін і її падіння
- •Релігійна ситуація у середньовічному Китаї.
- •Питання та завдання узагальнювального контролю:
- •Розділ ііі
- •Соціально-економічний розвиток Китаю за часів маньчжурської династії
- •Проникнення іноземного капіталу в країну
- •Перша опіумна війна (1840-1842)
- •Тайпінське повстання
- •Друга опіумна війна (1856–1860). Початок перетворення Китаю на напівколонію
- •Китай у системі міжнародних відносин кінця хіх ст.
- •Етапи реформування Китаю і їх результати
- •Повстання іхетуанів
- •Криза маньчжурського режиму на початку хх ст. Виникнення лівої ліберальної опозиції
- •Сіньхайська революція
- •Китай у роки Першої світової війни
- •Питання та завдання для узагальнювального контролю
- •Розділ іv китай у новітній час
- •Китай у міжвоєнний період
- •Проголошення кнр
- •Початок будівництва соціалізму
- •Курс «трьох червоних знамен»
- •Внутрішня боротьба у Комуністичній партії Китаю. «Велика культурна революція» (1965–1976)
- •Економічні реформи
- •Зовнішня політика
- •Сучасний Китай
- •Питання та завдання для узагальнювального контролю
- •Список рекомендованих джерел та літератури Джерела
- •Література
Проникнення іноземного капіталу в країну
До кінця XVІІІ ст. європейська колонізація фактично не вплинула на життя країни. Перше покоління місіонерів, яке освоювало Китай наприкінці правління династії Мін, уже в XVІІІ ст. було змушене покинути країну. Така ж доля спіткала й іноземних торгівців. У середині XVІІІ ст. торгових відносин із європейцями фактично не існувало (окрім порту в Кантоні), але наприкінці століття з Китаю в Європу все ж таки надходили чай, шовк, порцеляна.
Китай здавна приваблював європейців як можливий ринок збуту. В умовах династичної кризи посилився тиск іноземного капіталу на країну. Першою проявила активність Англія. В 1793 р. посольство лорда Макартнея прибуло в Китай з вимогами: встановити дипломатичні відносини, відкрити для торгівлі ще три порти, відмінити монополію Гунхан на торгівлю, дозволити англійцям селитися та рухатися в межах Китаю. Вимоги англійців були відкинуті. Свої претензії на територію Китаю виявляли і американці. Торгівля зі США займала друге місце після Англії. На обидві країни припадало 10-20 % усього китайського імпорту.
У 1805 р. Росія спрямувала посольство графа Головкіна до Пекіну із завданням встановити дипломатичні відносини, отримати дозвіл на торгівлю російських купців у країні, відправити каравани в центральні райони Китаю. Посольство не допустили далі Монголії. Того ж року судно «Надія» під командуванням Крузенштерна з аналогічною місією прибуло в Кантон, але і цього разу пробити «китайську броню» не вдалось.
Усе ж таки Англія винайшла спосіб і мотив, щоб втрутитись в економіку Китаю. З Індії у південно-західні провінції Китаю почалося постачання опіуму, до вживання якого призвичаїлась значна частина населення країни. Кількість опіуму постійно зростала. У кінці ХVІІІ ст. було завезено 2 000 ящиків, а в 1837 р. - 39 000 ящиків (по - 60 кг кожен). За опій щорічно віддавали 10 млн срібних лянів (1 лян -37,3 г). Зростання вартості срібла в 5 разів спричинило інфляцію. Цинський уряд тричі забороняв торгівлю (1729, 1796, 1822), але даремно: діяв механізм хабарів, за рахунок контрабанди збагачувались місцеві чиновники і навіть особи з оточення імператора. У 1834 р. стосунки між країнами стали вкрай напруженими. Англія відправила у Китай комісара для керівництва англо-китайською торгівлею, і коли його зупинили у Кантоні, англійські судна обстріляли китайські фортеці.
Всі розуміли необхідність вирішення питання щодо опіумної торгівлі. В урядових колах склалися два угрупування. Перше виступало за легалізацію торгівлі опієм, друге наполягало на її припиненні. Перемогло друге (лідер - Лін Цесюй, намісник південних провінцій). У 1839 р. імператорським декретом знов заборонялась торгівля опіумом, але англійці продовжували торгувати наркотиком. Тоді Лін Цесюй вирушив до Кантону, конфіскував 20 тис. ящиків опію та провів заходи, спрямовані на припинення завезення наркотику та торгівлі ним. Англійці використали заходи Лін Цесюя як привід для війни, біля берегів Китаю з’явився англійський флот. Перше зіткнення на морі відбулося вже в 1839 р.