Курс «трьох червоних знамен»

Вдале виконання першого п’ятирічного плану, у ході якого в Китаї був створений цілий ряд базових галузей промисловості, сприяло утвердженню особистої влади Мао Цзедуна, який дійшов до висновку, що комунізм в КНР можна побудувати за дві – три п’ятирічки.

У травні 1958 р. КПК проголосила так званий курс «трьох червоних знамен»: «генеральна лінія», «великий стрибок», «народні комуни».

«Генеральна лінія» передбачала поступове та планомірне здійснення соціалістичних перетворень у країні. Але Мао Цзедун вже у жовтні 1957 р. на VІ Пленумі ЦК КПК сьомого скликання висунув вимогу різко прискорити темпи соціалістичних перетворень. «Великий стрибок» передбачав перетворення КНР на світового економічного лідера (протягом 20 років). Його реалізація повинна була відбуватися з розрахунку виконання 10-річного плану за 3 роки («три роки наполегливої праці – десять тисяч років щастя!»). Оскільки країна мусила досягнути вже до 1962 р. (кінець ІІ п’ятирічки) високих промислових показників, а індустріалізація не встигала за планами Мао, почалось масове будівництво маленьких підприємств, місцевих фабрик, дворових доменних печей з виплавки чавуну і сталі. Зрозуміло, що вироблений таким чином метал не відповідав стандартам і не міг бути використаний у промисловості. «Битва за сталь», як офіціально назвали цей процес, завдала великої шкоди економіці країни. Промисловості не вистачало сировини і палива, які були дарма витрачені на виробництво некондиційного металу, виникли проблеми з транспортом, знизилися якість продукції і продуктивність праці. Загальні втрати становили близько 70 млрд дол.

Не кращими були справи і у сільському господарстві. Починаючи з серпня 1958 р. 740 тис. сільгоспкооперативів було об’єднано у 26 425 «народних комун», характерною ознакою яких були одержавлення власності і мілітаризація праці, що призвело до падіння виробництва продуктів харчування. Врожай зернових, наприклад, скоротився з 190 млн т у 1958 р. до 155 млн т у 1960 р. Незабаром розпочалися селянські заворушення, масові втечі з «комун», особливо у районах, де проживали національні меншини і створення «народних комун» відбувалось без урахування місцевих умов. З весни 1959 р. країна знаходилася в умовах гострої продовольчої кризи. Незадоволення урядовою політикою стало масовим: спалахнуло збройне повстання у Тибеті, у ході придушення якого загинули тисячі людей; відбулися заколоти у провінціях Південно-Західного Китаю; у 1961 р. майже 60 тис. жителів провінції Сіньцзян перейшли кордон і залишилися на радянській території.

Серед вищого керівництва КПК знайшлися противники політики «Великого стрибка». Головним опонентом Мао Цзедуна став міністр оборони Пен Дехуей, який поставив питання про відповідальність партійного керівництва за ситуацію, що склалася в країні. Незважаючи на те, що виступ Пен Дехуея був засуджений як «правоопортуністичний», керівництво КПК було змушене визнати, що політика «трьох червоних знамен» завершилась повним провалом. У грудні того ж року Мао Цзедун був усунутий з посади голови КНР, а у квітні 1959 р. державу очолив Лю Шаоці.

Черговий пленум ЦК КПК (січень 1961) проголосив курс на «урегулювання економіки». На основі його рішень відбулася реорганізація комун, селянам повернули присадибні ділянки, худобу, майно; з міст у села примусово переселили 20 млн осіб; відновлювалися кооперативи; оплата праці здійснювалася за її результатами; значна кількість підприємств почала випуск сільськогосподарського реманенту; були знов відкриті сільські та міські ринки. Ці заходи дозволили у 1962 р. припинити спад виробництва.