Сучасний Китай

На сучасному етапі у житті Китаю є як позитивні, так і негативні тенденції. До перших належить той факт, що сучасне керівництво країни, остаточно відійшовши від маоістської концепції будівництва нового Китаю, заснованій на «колективістських» і «антиринкових засадах», успішно виконує програму перетворення КНР на багату і міцну державу. ВНП країни становить 1 трлн 100 млрд дол., тобто з цього показника він посідає 7-ме місце у світі. Тільки у 2000 р. у країні налічувалось 29,26 млн науково-технічних кадрів, було здійснено експериментальне виробництво 280 нових видів продукції і упроваджено 1 329 нових технологій. КНР упевнено розвиває космічні технології: лише за 2000 р. було успішно запущено 6 супутників, а у 2003 р. космонавт Ян Лівей здійснив перший політ на кораблі «Шеньчжоу-5». Загін китайських космонавтів налічує 14 осіб і наступним кроком на шляху освоєння космосу КНР вважає побудову космічної станції на Місяці. Водночас країна має значну кількість проблем. Високі темпи економічного розвитку (майже 10% приросту ВВП на рік) призвели до дефіциту деяких природних ресурсів: води, нафти, залізної руди, добрива тощо. З 800 млн осіб, які проживають на селі, у сільському господарстві зайнято лише 700 млн, у міста щорічно мігрує близько 10 млн осіб, що сприяє росту офіційного (3%) та прихованого (15‑20%) безробіття. За прогнозами у перший половині ХХІ ст. населення країни збільшиться до 1,3 млрд осіб, що поставить на порядку денному проблему виробництва достатньої кількості продуктів харчування. Дуже серйозною є проблема навколишнього середовища: підвищення середньорічної температури, яке спостерігається з початку ХХІ ст., викличе підвищення рівня світового океану і до середини століття значна частина території Китаю може бути повністю затоплена.

Вирішення цих та інших проблем китайські урядовці вбачають у створенні на базі економічної, геополітичної інтеграції країн, що входять до Азіатсько-тихоокеанського регіону, так званого «Великого Китаю» (КНР, Тайвань, Сянган та інші країни АТР). За прогнозом Світового банку на початку ХХІ ст. імпорт Китаю разом із Сянганом і Тайванем досягне близько 650 млрд дол. проти 530 млрд Японії. ВВП «Великого Китаю» становитиме майже 10 трлн доларів ( США – 9,7 трлн). Виконання так званого «плану Пудун», який передбачає створення у районі Шанхаю одного з найкрупніших у світі (у 100 млн осіб) міжнародного промислового, фінансового, транспортного та культурного центру, сприяє економічному посиленню Китаю, виконанню його намагання зайняти провідну роль у АТР. У разі об’єднання КНР і Тайваню новий Китай перетвориться на наймогутнішу фінансово-економічну імперію.

Аналізуючи перспективи розвитку від КНР до «Великого Китаю», слід зазначити, що економіка Китаю, Тайваню, Малайзії, Філіппін, Таїланду в 90‑х рр. ХХ ст. зростала найбільшими темпами у світі. Значну роль у цьому відіграло створення Азіатсько-тихоокеанського економічного товариства. Сьогодні є багато ознак, які свідчать про створення своєрідної основи «Великого Китаю», або Китайського загального ринку, до якого за прогнозами увійдуть Китай, Тайвань, Сянган, Аоминь (Макао), Сінгапур. За макроекономічними показниками це об’єднання вже зараз значною мірою перевищує разом узяті Німеччину, Францію, Велику Британію та Італію.