Тема 7. Загальні основи ринку

Методична мета: студенти повинні знати суть, функції, умови функціонування ринку; структуру та інфраструктуру ринку; суть закону попиту і пропозиції; еластичність попиту і його види, суть конкуренції; монополії, її форми; вміти визначати вплив чинників на величину попиту і пропозиції; пояснювати небезпеку монополії на ринку; обгрунтовувати необхідність антимонопольного законодавства.

План

1. Ринок, його суть, ознаки, види, функції, структура. Умови функціонування ринку.

2. Інфраструктура ринку.

3. Закон попиту і пропозиції - основний закон ринку. Фактори переміни попиту і пропозиції. Ціна рівноваги. Еластичність попиту і його види.

Література

1. Мочерний С.В., Симоненко В.К. Основи економічної теорії. – К. : Знання, 2000.

2. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект. /За ред. Климка Г.Н., Нестеренка В.П., - К. : Вища школа, 1998.

3. Основи економічної теорії. В 2-х книгах / За ред. Ніколенка Ю.В. – К. : Либідь, 1998.

Питання 1

Ринок - це економічна категорія, яка виражає економічні відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Він являє собою сукупність товарного і грошового обігу. Історично термін “ринок” характеризував певне місце, де купувалися і продалися товари. Як правило, це була торгова площа в центрі міста, або спеціально обладнане приміщення, де зустрічалися продавці - власники товару і покупці - власники грошей. Сьогодні під терміном “ринок” розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є:

- самостійність учасників економічного процесу;

- комерційний характер їхньої взаємодії;

- суперництво господарюючих суб’єктів;

- ціни, що складаються на основі попиту і пропозиції;

- насиченість товарами масового споживання;

- свобода вибору дій;

- панування приватної власності на засоби виробництва;

- гнучкість виробництва;

- високий рівень підприємливості;

- значна роль малого і середнього бізнесу;

- розвиток невиробничої сфери послуг і інформаційної індустрії;

- обмежена роль держави.

Для ринку характерні недоліки:

- ринок не реагує на виробництво суспільних благ;

- ринок байдужий до монополізму;

- ринок не може подолати інфляцію, спад виробництва;

- банкрутство, бідність неминучі;

- не гарантуються повна зайнятість населення і стабільність цін;

- механізм захисту навколишнього середовища відсутній.

Функції ринку:

- регулююча: ринок забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, встановлює пропорції в економіці та забезпечує безперервність процесу відтворення;

- стимулююча: ринок заохочує виробників раціонально використовувати чинники виробництва, застосовувати найновіші досягнення науки і техніки;

- вимірювальна: ринок визначає кінцеву вартість товарів і послуг;

- відтворювальна: ринок забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення, формування якісної національної економічної системи;

- інформаційна: ринок надає учасникам виробництва інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно необхідну якість та асортимент тих товарів і послуг, які виробляються;

- розподільча: ринок встановлює необхідні пропорції, які забезпечують збалансування економіки;

- контролююча: ринок контролює виробництво товарів і послуг;

- сануюча: ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких нежиттєздатних підприємств і дає можливість розвиватися прибутковим підприємствам ;

- техніко – економічна: ринок забезпечує рух товарів від виробника до споживача.

Для ефективного функціонування ринку необхідні певні умови:

- різні форми власності і форми господарювання;

- здатність суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін;

- розвинуте антимонопольне законодавство і наявність механізмів його реалізації;

- система економічного, правового, адміністративного регулювання економіки державою;

- наявність і доступність інформації про ринок;

- конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності;

- наявність ринкової інфраструктури.

Структура ринку – це сукупність окремих ринків в рамках національної економіки та світового господарства, взаємозв’язок і взаємодія між ними.

Сучасне економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих ринків . Їх поділяють на різні види за такими ознаками:

За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин:

- ринок засобів виробництва;

- ринок предметів споживання;

- ринок послуг;

- ринок праці;

- ринок нерухомості;

- ринок науково-технічних розробок і інформації;

- фінансовий ринок.

Залежно від умов діяльності суб’єктів ринкових відносин:

- вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного;

- монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин;

- регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

За територією дії:

- місцевий - це ринок, що розташований на певній території;

- регіональний – це ринок, що поширюється на певний регіон;

- національний – це ринок конкретної країни;

- світовий – це сукупність національних ринків, пов’язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами.

За відповідністю чинному законодавству:

- легальний – це ринок, що відповідає чинному законодавству;

- нелегальний(тіньовий) – це ринок, що не відповідає чинному законодавству.

Залежно від того, хто є покупцем товару:

- споживчий ринок – це ринок окремих осіб і господарств, які купують товари для особистого споживання;

- ринок виробників – це ринок організацій, які купують товари для використання їх в процесі виробництва;

- ринок проміжних продавців - це ринок організацій, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе;

- ринок державних установ – це ринок державних організацій, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні;

- міжнародний ринок – це ринок покупців за межами країни, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців.

За ступенем зрілості ринкових відносин розрізняють:

- розвинений ринок - це система товарно-грошових відносин, які є визначальною формою зв’язку між суб’єктами господарської діяльності, що здійснюється на основі конкуренції і економічної самостійності;

- ринок, що формується – це ринок, що перебуває на стадії становлення;

- ринок з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Питання 2

Інфраструктура – це система державних, приватних і громадських інститутів (організацій, установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктуру ринку. До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать: товарні біржі, аукціони, торгові доми і торгові палати.

Аукціони - форма продажу у визначений час у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення.

Біржі – це такий інститут, завдяки якому оперативно з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія поведінки агентів цієї структури.

Розрізняють 4 типи бірж. Товарна біржа – це постійно діючі ринки, де купівля-продаж товарів здійснюється на основі зразків товарів і стандартів і відповідних форм документів, якими регламентуються номенклатура, обсяг цін, строки, види доставки, інші умови. Товарні біржі є міжнародні, національні, універсальні, спеціалізовані. На біржі здійснюються 2 види товарообороту: реальний і ф’ючерсний. Реальний оборот передбачає перехід товару від продавця до покупця, ф’ючерсний - реалізацію права на товар, тому рух товару не обов’язковий. В випадку можливих витрат, зумовлених зміною ціни на ринку в майбутньому, ф’ючерсні контракти передбачають страхування (хеджування) .

Фондова біржа – організаційний ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Ф’ючерси – це строкові угоди з приводу купівлі-продажу цінних паперів і валюти; опціони – угоди, які надають одному з агентів процесу купівлі-продажу право вибору альтернативних умов договору. Операції на фондових біржах здійснюються ділерами (посередниками). Валютна біржа – це установа, в якій на основі діючого законодавства здійснюється регулярна впорядкована торгівля іноземною валютою в відповідності з попитом і пропозицією. Біржа праці (служба зайнятості) – це установа, яка здійснює посередницькі функції між робітниками і підприємцями, надає інформацію про вакансії, сприяє підготовці кадрів, створенню нових робочих місць, регулює процес зайнятості.

Торгові палати – це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв’язків з партнерами зарубіжних країн; надання цільових інформаційних послуг.

Торгові доми – це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни, перепродують їх за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства.

Вони здійснюють операції за свій рахунок, проте можуть виконувати функції комісіонера.

Фінансово-кредитна інфраструктура ринку – це фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми. Інститути та організації, що утворюють цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку, складанням прогнозів для уряду і підприємств, моделюванням наслідків тих чи інших рішень, наданням консультацій і налагодженням конфліктів між партнерами, підготовкою економістів, менеджерів та фахівців з маркетингу.