Самостійна робота

Відтворення суспільного продукту. Види відтворення. Моделі реалізації суспільного продукту Ф. Кене, К. Маркса. Міжгалузевий баланс Леонтьєва.

На всіх етапах економічного розвитку необхідність відтворення зумовлюється процесом виробництва матеріальних благ – економічної основи життя суспільства. Для того, щоб жити, треба споживати матеріальні блага, а щоб їх споживати, треба виробляти суспільний продукт. Отже, якщо споживання є безперервним, то і виробництво повинно бути безперервним. Безперервність, повторюваність виробництва називається відтворенням.

Процес відтворення передбачає:

• відтворення сукупного суспільного продукту;

• відтворення робочої сили;

• відтворення виробничих відносин;

• відтворення народонаселення;

• відтворення природних умов.

Відтворення можливе при таких умовах:

- наявність у відповідних кількісних співвідношеннях засобів виробництва і робочої сили;

- наявність в економіці двох підрозділів – I підрозділ (виробництво засобів виробництва – товари групи "А”), II підрозділ – виробництво предметів споживання (товари групи "Б”).

В ринкових умовах відтворення характеризується такими ознаками:

• засноване на різних формах власності;

• визначається дією економічних законів, в тому числі законів ринкової

економіки;

• підпорядковане економічним інтересам товаровиробників;

• діє на основі поєднання ринкових відносин і планомірного розвитку господарства.

Відтворення завжди має суспільний характер.

Види відтворення:

просте відтворення – це відтворення, при якому масштаби виробництва не змінюються. Це означає, що I підрозділ забезпечує засобами виробництва себе і II підрозділ в незмінному масштабі. Засобів виробництва створюється стільки, скільки використано. II підрозділ забезпечує себе і I підрозділ предметами споживання в тому ж самому розмірі, який використано. Об’єми виробництва залишаються незмінними. Додаткова вартість використовується на особисте споживання;

розширене відтворення – це таке відтворення, при якому масштаби виробництва зростають. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається також поліпшення якості його складових. Для розширеного відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші фактори виробництва. При такому відтворенні фактори виробництва не залишаються незмінними: основним джерелом їх розширення або якісного поліпшення є додатковий продукт, який у такому процесі вже не може бути повністю використаний на особисте споживання. Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок раціоналізації їх використання, розвитку науково-технічного прогресу. Такий вид відтворення типовий для розвинутого ринкового суспільства.

Існує два типи розширеного відтворення:

- екстенсивне – це відтворення, яке передбачає зростання за рахунок залучення у виробництво додаткових ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових). Це зростання веде до швидкого освоєння природних ресурсів, створює передумови для високої зайнятості. Воно має такі недоліки:

- технічний застій, залежність економіки від витрат;

- кількісні значення економічних показників залишаються незмінними;

- перспектива деградації, що виникає по мірі вичерпності природних ресурсів. Сьогодні екстенсивний шлях розвитку вичерпав себе;

- інтенсивне – це відтворення, яке передбачає зростання виробництва за рахунок підвищення його ефективності. Це означає поліпшення якості виробництва продукції та послуг, тобто збільшення економічних результатів на кожну одиницю витрат. Інтенсифікація виробництва передбачає використання прогресивної техніки, передових технологій, досягнень науки, підвищення кваліфікації кадрів.

Є такі види інтенсифікації:

- працезберігаюча – має місце тоді, коли нова техніка витісняє з виробництва робочу силу і весь приріст випуску продукції досягається шляхом підвищення продуктивності праці.

- капіталозберігаюча – має місце тоді, коли завдяки використанню більш ефективних машин і обладнання, сировини і матеріалів досягається економне використання засобів виробництва.

- всестороння – такий вид економічного росту, в умовах якого в повному об’ємі забезпечуються всі форми ресурсозбереження.

Матеріальною основою розвитку виробництва є відтворення валового національного продукту. Відтворення сукупного суспільного продукту означає його зростання за обсягом, поліпшення структури та якості. Суть відтворення ССП полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і за натуральною формою. При використанні сукупного продукту ринок регулює пропорції його складових частин, забезпечує оптимальне поєднання нагромадження і споживання.

Для відтворення ССП його необхідно реалізувати. Є такі моделі реалізації ССП:

- модель Ф. Кене. Фізіократ Кене (1694 – 1774) вперше в “Економічній таблиці” зробив спробу проаналізувати процес відтворення суспільного капіталу, доказав необхідність дотримання та прогнозування певних народногосподарських пропорцій у структурі економіки. Ним виявлений взаємозв’язок: “Відтворення постійно відновлює витрати, а витрати відновлюються відтворенням”. Розглядаючи процес відтворення, Кене аналізував походження доходів, обмін між капіталом і доходом, відношення між виробничим і кінцевим споживанням, намагався показати обіг між двома великими підрозділами виробництва – між виробництвом сировини і промисловістю. В “Економічній таблиці” показано, як річний суспільний продукт в процесі обігу розподіляється між трьома класами і як формуються передумови відтворення. За вихідний момент відтворення Кене бере кінець сільськогосподарського року і виходить з того, що землею володіють власники, які отримують ренту, а господарство ведуть фермери, які орендують землю і володіють капіталом. Капітал фермерів складається з 2-х частин:

1. первісні аванси ( основний капітал) в сумі 10 млрд. ліврів, які служать протягом 10 років, щорічно 1/10 входить до вартості річного продукту;

2. щорічні аванси ( оборотний капітал) – 2 млрд. ліврів, за рахунок яких покриваються витрати на сировину, зарплату сільськогосподарських працівників. Ця частина капіталу служить протягом року, вона повністю підлягає відшкодуванню. Вартість річного продукту фермерів, крім перенесеної капітальної вартості (3 млрд.) включає вартість чистого продукту в сумі 2 млрд.

За натуральною формою сільськогосподарський продукт включає:

- насіння і продовольство, необхідні для відшкодування оборотного капіталу;

- продовольство для обміну;

- сировина для промисловості.

До вартості сукупного суспільного продукту входить вартість промислових виробів ( 2 млрд. ліврів).

Весь річний обіг сукупного продукту складається з 5 актів:

1 акт – одержавши ренту в сумі 2 млрд. ліврів, земельні власники купують на 1 млрд. сільськогосподарських продуктів для харчування (1/5 сільськогосподарського продукту вибуває з обігу);

2 акт – 1 млрд. ліврів земельні власники витрачають на промислові товари (½ промислового продукту вибуває з обігу);

3 акт – на 1 млрд. ліврів промисловці купують у фермерів продукти харчування, внаслідок чого до фермерів повертається другий млрд. ліврів (вибуває з обігу 2/5 сільськогосподарського продукту;

4 акт – фермери купують у промисловців на 1 млрд. ліврів промислові товари на відновлення сільськогосподарського реманенту;

5 акт – одержаний млрд. ліврів від продажу фермерам сільськогос-подарського реманенту промисловці витрачають на придбання сировини у фермерів (вибуває 3/5 сільськогосподарського продукту);

Внаслідок процесу реалізації суспільного продукту було реалізовано с/г продукції на 3 млрд. (витрати при обробітку землі). В фермерів лишився продукт вартістю в 2 млрд. для відтворення “щорічних авансів”, крім того, в них залишилось 2 млрд. готівкою, які вони виплатять землевласникам як орендну плату. Непродуктивний клас продав свою продукцію на 2 млрд. і придбав засоби існування і сировину. Суспільний продукт реалізовано повністю, може розпочинатись нове виробництво. Головна заслуга Кене в тому, що він започаткував науковий метод суспільного відтворення. Недоліком є те, що Кене розглядав лише просте відтворення, відкидав проблему нагромадження. Помилковим є поділ суспільства на класи. У Кене промисловці позбавлені засобів виробництва, вони повністю продають свою продукцію. Але, не дивлячись на недоліки, це перший досвід макроекономічного аналізу, в якому центральне місце займає сукупний суспільний продукт.

Друга модель К. Маркса. Маркс створив теорію реалізації ССП. Реалізація – це головна умова відтворення. Для забезпечення цієї умови необхідно, щоб ринок пропозиції точно відповідав ринкові попиту та щоб було витримано необхідні пропорції в суспільному виробництві. Маркс створив основоположну схему, що показує взаємозв’язок між галузями, які випускають засоби виробництва і предмети споживання і проаналізував умови реалізації ССП за простого, а потім за розширеного відтворення.

На схемі простого і розширеного відтворення по горизонталі наведена пропозиція засобів виробництва (I підрозділ = 6000) і предметів споживання (II підрозділ = 3000). Вертикальні колонки відбивають попит на засоби виробництва і предмети споживання.

ПРОСТЕ ВІДТВОРЕННЯ

I	4000c	+	1000v+1000m	=	6000
II	2000c	+	500v+500m	=	3000