Самостійна робота

Міжнародна трудова міграція. Проблеми інтеграції економіки України в світову. Інтеграційні зв’язки України в межах СНД.

Міжнародна трудова міграція - це стихійне переміщення працездатного населення за кордон в пошуках роботи. Міжнародна міграція зумовлена такими економічними факторами:

1) дією законів капіталістичного нагромадження, нерівномірності економічного розвитку, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах і нестачу робочої сили в інших країнах;

2) суттєвою різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, в умовах підприємництва та інше;

3) циклічним характером економічного розвитку і безробіття;

4) нерівномірністю розвитку НТР, структурних криз і реформ;

5) демографічними факторами, різницею в природному прирості населення.

Розрізняють такі види міграції робочої сили:

1) безповоротна - зміна місця проживання назавжди;

2) тимчасова - зміна місця проживання на визначений, але тривалий строк;

3) сезонна - міграція, пов’язана з сільськогосподарськими роботами;

4) маятникова (човникова) - регулярні постійні поїздки для заробітку;

З розпадом СРСР не минула гірка участь міграції і населення України. Нині міграційному простору України притаманні нові тенденції міграційного руху робочої сили, які в умовах їх державної незалежності суттєво відрізняються від тих, що були в попередні роки. Це передусім полягає у значному збільшенні обсягів зовнішніх міждержавних міграційних переміщень населення країни, у зростанні чисельності вибулих іммігрантів і особливо стрімкому зростанні закордонних трудових поїздок українських громадян.

Що ж до нелегальної міграції, то за п’ять останніх років міграція населення України складала:

в Росію - 798 тис. чол.

Ізраїль - 101,6 тис. чол.

США - 69 тис. чол.

Німеччину - 49,7 тис. чол.

Польщу - 3,4 тис. чол.

Канаду - 6,7 тис. чол.

Молдову - 32 тис. чол.

Австралію - 2,2 тис. чол.

За останні 5 років з України на проживання до інших країн світу вибуло 99,1 тис. чол. з вищою освітою, що становить 16 % від числа всіх емігрантів. Серед вибулих за цей час на постійне проживання в інші країни - 201 доктор та 589 кандидатів наук. Отже, нині характерною для міграційних процесів в Україні є тенденція до еміграції інтелектуального потенціалу. Тому міграційна політика повинна бути регулюваною. Режим та заходи міграційної політики держави повинні забезпечувати досить ретельні відстеження міграційних процесів, їх сучасних тенденцій і явищ, оперативно реагувати на зміни та контролювати їх з метою підпорядкування національним і регіональним інтересам, особистим потребам мігрантів. Практика регулювання міграційного процесу в межах України і за її межами тепер вимагає нового бачення становища людини у сфері зайнятості, що пов’язана з конкуренцією, свободою і добровільністю вибору сфери суспільної діяльності та зміною місця проживання і праці, в тому числі і з виїздом за кордон.

Інтеграція економіки України в світову економіку є об’єктивно необхідною і можливою. Об’єктивна необхідність інтеграції України в світове господарство визначається використанням переваг міжнародного поділу праці в національній економіці для прискорення темпів економічного розвитку.

Дипломатичне визнання України як незалежної держави більшістю країн світу прискорює розвиток її зовнішньоекономічних відносин. Об’єктивними можливостями інтеграції України в світове господарство є:

- економічний потенціал, що дає підстави для належної участі в міжнародному поділі праці;

- механізм зовнішньоекономічних зв’язків на загальнодержавному рівні, на рівні підприємств, на глобальному макрорівні через участь в спеціалізованих і багатоцільових економічних організаціях ООН.

Поєднання об’єктивної нобхідності та можливості робить цей процес закономірним. Без інтеграції економіки України у світову економічну систему неможливо досягти високого рівня добробуту народу. Головним напрямком ЗЕД є співробітництво в межах СНД.

Початок утворенню СНД поклали в грудні 1991 р. Біловезькі домовленості: Угода про створення Співдружності незалежних держав і Заява глав держав Республіки Білорусь, Російської Федерації і України. В Угоді, що складалася з 14 статей, констатувалось припинення існування СРСР і поява на його просторі нового формування – СНД. 21 грудня 1991 року в Алма-Аті склад СНД було розширено: Казахстан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан, Туркменистан, Вірменія, Молдова, Азейбарджан разом з іншими учасниками СНД підписали Алма-Атинську Декларацію і прийняли угоду про координаційні інститути СНД. В результаті до СНД ввійшли 11 з 15 колишніх республік СРСР, поза рамками Співдружності залишилася Грузія і країни Балтії. Інтеграційні зв’язки України з країнами СНД є стратегічно важливими і пріоритетними. Торговельно-економічний обіг з країнами СНД складає приблизно 60% усього товарообігу нашої країни з світом.

Країни СНД постачають Україні значну кількість газу і нафти, зокрема, Росія – 55% газу, 80% нафти, Туркменистан – 30% газу. Україна є постійним постачальником кам’яного вугілля – 80%. Продукція українського машинобудування надходить до всіх країн СНД. У галузі машинобудування стоїть завдання подолати архаїчну сировинну спрямованність експорту: поки що в українському експорті переважає залізна і марганцева руда, прокат чорних металів. Країни СНД об’єднує і АПК. Україна постачає країнам СНД м’ясо, яйця, цукор, олію, технічні масла, картоплю, овочі. Крім енергоносіїв, українська економіка залежить від ввезення з країн СНД кольорових металів, автомобілів, інструментів, верстатів, хімічних волокон, бавовни, лісоматеріалів, устаткування для промисловості. Для інтеграційних зв’язків України з країнами СНД характерні такі тенденції:

- скорочення загального обсягу експортних поставок;

- збільшення в структурі експорту частки паливно-сировинної продукції й товарів народного споживання;

- зменшення в національному експорті частки продукції, яка виробляється на замовлення;

- збільшення в загальному обсязі експорту України бартерних операцій. Причинами зниження ефективності експортного потенціалу України є глибока економічна криза, яка має своїми наслідками:

• скорочення виробництва основних видів продукції чорної металургії;

• зменшення видобутку окремих видів палива;

• зниження видобутку залізної та марганцевої руди;

• зниження виробництва галузей машинобудування і металообробки, енергетичного й електротехнічного устаткування;

• падіння виробництва промислової продукції для сільського господарства;

• скорочення виробництва продуктів харчування й товарів широкого вжитку;

• недосконалість структури експорту та імпорту зовнішньої торгівлі України.

Для поліпшення ситуації необхідно:

• докорінно поліпшити загальну структуру промислового виробництва й народного господарства в цілому;

• збільшити в експортних поставках частку машин і устаткування, наукомістких видів продукції й технологій;

• збільшити вартісний обмін науково-технічною документацією, ліцензіями, патентами;

• удосконалити форми розвитку економічних, науково-технічних, валютно-фінансових відносин;

• створити сприятливі умови для надходження в Україну іноземних інвестицій.

Найбільшим торговим партнером є Росія. Відносини з Росією були започатковані 14 лютого 1992р. Нещодавно підписано Програму довгострокового економічного співробітництва до 2007 р., що є основою для торговельно-економічних відносин між Україною і Росією. Україна уклала з Росією понад 250 двосторонніх угод. Частка Росії у товарообігу України складає 37,1% (експорт – 29,1%, імпорт – 47,3%). В перспективі необхідно вжити заходів для створення стабільних умов для взаємної торгівлі, ввести режим вільної торгівлі.

Відносини з Білоруссю – пріоритетний напрям зовнішньоекономічної політики України. Дипломатичні відносини встановились 17.12.1991 р. Між Україною і Білоруссю підписано 100 правових документів. Важливим напрямком є взаємодія і координація зусиль у вивченні і ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Взаємовигідне економічне співробітництво налагоджено з Азербайджаном. Дипломатичні відносини встановлено 6.02.1992 р., правова база налічує 61 документ. Пріоритетним напрямком зв’язків є торговельно-економічна сфера. Стратегічного значення набула проблема транспортування енергоносіїв.

Відносини з Вірменією встановлені 15 грудня 1991р. Підписано 40 двосторонніх документів, серед яких головними є Договір про дружбу та співробітництво і спільна Декларація Президентів України і Вірменії. Економічне співробітництво розвивається на галузевому та міжрегіональному рівнях. В 1999р. вдалося подолати тенденцію до зниження обсягів торговельно-економічного співробітництва, створено комісію з питань економічного співробітництва. Перспективною є взаємодія у регіональних комунікаційних проектах, зокрема, в транспортному проекті – TRACECA.

Щодо Казахстану, то через недалекоглядність керівництва відбувся розрив традиційних економічних зв’язків. Об’єднуючу роль у поновленні розірваних зв’язків можуть відіграти торговельні місії Запорізького автомобільного, Дніпропетровського машинобудівного заводу, об’єднання “Мотор -Січ”.

Україна передбачає участь у проектах видобування покладів нафти і газу у шельфі Каспійського моря, будівництва нафтопереробних заводів. Цікавим є проект євроазійського транспортного коридору. Казахстан потребує поставок з України цукру, обладнання, електричних машин, залізничного транспорту, будівельних збірних конструкцій, спирту. З Казахстану імпортується азбест, слюда, бавовна, мідь, зерно.

Міждержавний Договір про дружбу і співробітництво укладено між Україною і Туркменистаном. Підписані Декларація про подальший розвиток співробітництва, міжурядові угоди про поставки природного газу, взаємне заохочення інвестицій, уникнення подвійного оподаткування. Укладено контракт між національною АК “Нафтогаз України” і Державною торговельною корпорацією “Туркменнафтогаз” про поставки природного газу в Україну. Визначено, що 60% вартості газу сплачуватиметься українськими товарами, а 40% - валютою. Зв’язки з Туркменистаном – один з перспективних напрямків для України.

Дипломатичні відносини з Узбекистаном започатковано в серпні 1992р. Підписані угоди про взаємні інвестиції та їх захист, неторгові платежі, співробітництво в галузях повітряного та залізничного транспортного зв’язку, торгівлі, банківської та митної діяльності, участь України в розробці нафтогазовидобувного комплексу та золоторудних родовищ Узбекистану. Відносини з Молдовою базуються на основі Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво від 23.10.1992р. Між Україною і Молдовою підписано 6 міждержавних договорів, 25 міжурядових і 23 міжвідомчі угоди і протоколи. В 1998р. підписано Договір про економічне співробітництво до 2007р. У власність України передані ділянки автомобільної дороги Одеса-Рені. Завершено процес врегулювання питання власності на об’єкти залізничного транспорту. Україна бере участь у врегулюванні придністровського конфлікту.

Україна вважає СНД міжнародним переговорним механізмом і виходить з економічної доцільності існування СНД.