Тема 12. Суспільний продукт і його форми. Національний дохід

Методична мета: студенти повинні знати суть суспільного продукту, його форми; суть національного доходу, особливості його використання; суть відтворення та його види; вміти пояснювати моделі реалізації суспільного продукту Ф. Кене, К. Маркса.

План

1. Суспільний продукт як результат виробництва, його структура.

2. Натурально-речові та вартісні форми суспільного продукту.

3. Національний дохід, структура використання національного доходу.

Література

1. Башнянин Г.І. Політична економія. – К.: Ніка – Центр, 2000.

2. Економічна теорія / За ред. Базилевича В.Д. – К.: Вища школа, 2001.

3. Економічна теорія / За ред. Воробйова Є.М. – Харьків – Київ, 2001.

4. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Чухна А.А. - К.: Вища школа, 2001.

Сукупний суспільний продукт розглядається в політекономії з різних позицій, в зв’язку з чим виділяються різні категорії – сукупний суспільний продукт, валовий суспільний продукт, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт. ССП – це маса матеріальних благ, вироблених в країні за рік. Сукупний продукт складається з продуктів, отриманих на різних підприємствах. За своєю натурально-речовою формою сукупний суспільний продукт поділяється на засоби виробництва і предмети споживання. В вартісному вираженні ССП – це валовий суспільний продукт. Але ця категорія не характеризує кінцевий результат виробництва, тому що включає повторний рахунок, тобто проміжний продукт. Проміжний продукт – це товари і послуги, які піддаються подальшій обробці або перепродуються кілька разів. Уникнути повторного рахунку можна за допомогою додаткової вартості – ринкова ціна товарів за оцінкою вартості спожитих предметів праці.

Якщо враховувати роль окремих складових сукупного суспільного продукту, то в ньому розрізняють:

- фонд заміщення – частина сукупного продукту, яка використовується на оновлення зношених засобів виробництва;

- фонд споживання – частина сукупного продукту, яка використовується на придбання товарів і послуг;

- фонд нагромадження – частина сукупного продукту, яка використовується на збільшення речових факторів виробництва.

ССП = c+v+m

Якщо із сукупного суспільного продукту виключити повторний рахунок, отримаємо категорію кінцевого продукту.

В системі національних рахунків кінцевий продукт виступає в формі ВВП(валовий внутрішній продукт), ВНП (валовий національний продукт), НД (національний дохід). ВНП – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом року на основі використання національного капіталу. ВВП – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, виробленних протягом року з ресурсів даної країни. При вимірюванні цих показників враховується тільки кінцевий продукт. До кінцевого продукту не включається вартість продуктів, які виробляються на присадибних ділянках, всередині домашніх господарств для власного споживання, вартість продукції, що вироблена в тіньовій економіці. При вимірюванні ВВП враховуються результати виробництва підприємств, організацій незалежно від того, чи є ці підприємства вітчизняними чи контролюються вони іноземним капіталом. ВНП створюється тільки за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам даної країни. Фізична особа чи організація вважаються резидентом тієї економіки, з якою вони пов’язані тісніше, ніж з будь–якою іншою економікою. До резидентів не належать: іноземні туристи, сезонні робітники, іноземні дипломати, іноземці, що прибули у відрядження, іноземні філіали підприємств. Щоб отримати ВНП, треба до ВВП додати надходження на фактори виробництва з–за кордону і відняти платежі на фактори виробництва, зароблені іноземцями в даній країні. Якщо платежі, отримані з-за кордону, будуть перевищувати платежі за кордон, то ВНП більше ніж ВВП і, навпаки, якщо перевищують платежі за кордон, то ВВП більше, ніж ВНП. Якщо ці платежі однакові, то ВВП = ВНП. ВВП обчислюють трьома методами:

1. як суму видатків (методом кінцевого споживання): при цьому підсумовуються всі видатки на кінцеві товари і послуги – споживчі видатки населення, інвестиційні видатки підприємств, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт;

2. як суму грошових доходів (розподільчим методом): при цьому підсумовуються всі доходи – заробітна плата найманих працівників, рента, тобто доходи від нерухомого майна, процент – виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу, прибуток. Не є доходами, але включаються в ВВП як доходи непрямі податки та амортизаційні відрахування;

3. як суму доданих вартостей (виробничим методом). Усі методи дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту, є доходом для тих, хто вклав ресурси у виробництво цього продукту.

Підсумкова оцінка результатів економічного розвитку у вартісній формі породжує певні проблеми. Їх можна розділити на дві групи:

1. прямі проблеми:

- частина кінцевих товарів і послуг не приймає товарної форми, тобто не обмінюється на гроші;

- частина грошових виплат, які зовні можуть бути прийняті за отримані прибутки, по суті ними не являються;

- перепродаж багатьох товарів.

2. непрямі проблеми:

- у величині ВВП не відображається характер його розподілу у суспільстві;

- у величині ВВП не відбиваються вигоди, які суспільство отримує від збільшення вільного часу;

- у величині ВВП не отримує належного відображення поліпшення якості продукції, що виробляється;

- при вартісній оцінці немає можливості порівнювати користь одного товару з іншим;

- у ВВП не відбиваються витрати, які потерпає навколишнє середовище від виробничої діяльності людей та їхньої споживчої поведінки;

- у ВВП не враховуються результати функціонування тіньової економіки. До тіньової економіки належать злочинні види бізнесу. Мотивом виходу підприємництва в тінь є прагнення уникнути оподаткування або побоювання витратити деякі види виплат, що отримуються від держави. Тіньова економіка диктує владі, в якому напрямку рухатися, виходячи з потреб самої тіні, а не з інтересів суспільства.

ВВП залежить не тільки від динаміки обсягу виробництва, а й від динаміки цін. ВВП у поточних ринкових цінах називається номінальним. ВВП у постійних цінах називається реальним. Відношення номінального ВВП до реального називається дефлятором ВВП (індекс цін). Дефлятор відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги.

Якщо від ВНП відняти амортизацію, тобто вартість витраченого основного капіталу, то отримаємо національний дохід. Національний дохід – це чистий продукт, тобто весь дохід, зароблений власниками ресурсів, що є резидентами даної країни, незалежно від того, де ці ресурси використовуються. НД – реальний дохід, який використовується в суспільстві для особистого споживання і розширенного відтворення виробництва. Національний дохід складається з двох частин:

1) необхідний продукт – це частина національного доходу, що поступає працівникам матеріальної сфери в формі оплати по праці. Необхідний продукт створює фонд споживання: фонд оплати праці працівникам матеріальної сфери, фонд соціального забезпечення, фонд матеріального стимулювання, фонд державного управління, фонд оборони країни, фонд науки, освіти, культури;

2) додатковий продукт – це частина національного доходу, яка використовується для розширення виробництва, функціонування невиробничої сфери. Додатковий продукт створює фонд нагромадження: фонд розширеного відтворення виробництва, фонд капітального будівництва, фонд суспільних резервів, страховий фонд.

Національний дохід як економічна категорія виражає виробничі відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну необхідного і додаткового продукту.

Національне багатство – це сукупність створених і нагромаджених в країні матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, що використовується для розширеного відтворення.

Складовою національного багатства є:

- виробничі фонди (основні і оборотні);

- невиробничі фонди (школи, лікарні, житлові будинки);

- домашнє майно населення;

- товарні запаси.