Питання 2

Потреби в економічних благах називаються економічними потребами. Економічні потреби класифікуються за такими ознаками:

За характером виникнення:

• первинні – це потреби, пов’язані з самим існуванням людини;

• вторинні – це потреби, виникнення яких зумовлене розвитком цивілізації.

За засобами задоволення:

• матеріальні – це потреби в матеріальних благах;

• нематеріальні – це потреби в духовних благах.

За нагальністю задоволення:

• першочергові – це потреби, які задовольняються в першу чергу;

• другорядні – це потреби в предметах розкоші;

За можливостями задоволення:

• насичені – це потреби, які мають чітку межу і можливість повного задоволення;

• ненасичені – це потреби, які не можуть бути задоволені повністю.

За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі – це потреби у засобах виробництва;

• невиробничі – це потреби у споживчих благах;

За суб’єктами вияву:

• особисті – це потреби, які виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності індивіда;

• колективні – це потреби групи людей;

• суспільні – це потреби розвитку суспільства в цілому.

За мірою реалізації:

• абсолютні – потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку;

• дійсні – це потреби, які формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду;

• платоспроможні – це потреби, які визначаються платоспроможним попитом;

• фактичні – це потреби, які задовольняються наявними товарами і послугами.

Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб безперервно змінюється. Продуктивні сили, розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, а й стають грунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що потреби безмежні. Рушійною силою розвитку потреб є протиріччя між попитом і пропозицією, між виробництвом і споживанням, між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів.

Обмеженість виникає внаслідок незбалансованості між відносно необмеженими потребами й відносно обмеженими ресурсами, які використовуються для задоволення потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів та послуг, якого бажають його члени. Обмеженість зумовлює вибір. Якщо ми не можемо мати все, що бажаємо, то нам доводиться вибирати те, чого потребуємо найбільше. Отже, і окрема особа, і суспільство повинні безперервно здійснювати вибір стосовно того, як використовувати доступні для них обмежені ресурси. Потреби людини в деякому конкретному товарі або послузі можна повністю задовольнити. За короткий проміжок часу можна, наприклад, отримати достатню кількість хліба, олівців чи зубної пасти. Але суспільство не отримує й не може отримати товарів і послуг у достатній кількості. Якщо уявити собі список потреб населення країни в автомобілях, відео, квартирах, то він буде вражаючим. До того ж з перебігом часу під впливом реклами, телебачення, радіо потреби невпинно примножуються. У своїй сукупності матеріальні потреби є невдоволенними, або безмежними. Це означає, що матеріальні потреби повністю задовольнити неможливо.

А що було б, якби людські потреби можна було повністю задовольняти? Це означало б, що:

1) будь-який товар чи послугу виробляють у необмеженій кількості;

2) втратило б сенс багато проблем, зокрема, проблема розподілу товарів і доходів;

3) не було б економічних благ, тобто товарів, які є відносно обмежені, — всі продукти були б безкоштовними.

Однак ця гіпотетична ситуація нереальна. І це зумовлено другою обставиною — обмеженістю або рідкістю, нестачею ресурсів.