Аналіз сучасних кадастрових систем

Світова практика щодо впровадження кадастрів землі та нерухомості. Моделі кадастрових систем. Системи захисту кадастрової інформації

Система земельного кадастру функціонує практично у всіх країнах світу. Але, земельно-кадастрові системи кожної країни відрізняються між собою власними національними рисами.

Перша відмінність – різниця у назвах. Наприклад, далеко не у всіх країнах світу орган, що здійснює облік земельних ділянок та їх землевласників, називається так як в Україні Земельним Кадастром. Зокрема, у багатьох державах світу застосовуються поняття „Реєстр”, „Регістр”, „Єдиний Реєстр” та інші.

Слід зазначити, що як правило, „Реєстр власності” містить основну інформацію про нерухомість у вигляді реєстру власності й індексних карт, які в українській термінології визначені як кадастрові. У свою чергу, „Земельний реєстр” містить вичерпну інформацію про власників, а також про всі юридичні права на відповідну земельну ділянку.

Друга важлива відмінність – міститься у статусі Кадастру. Мається на увазі правововий статус (обсяг прав, обов'язків і повноважень).

Третя відмінність – наявності контролю за кадастром. У деяких країнах існує контроль з боку органів, не пов'язаних з „землею”. Наприклад, контроль з боку Мін’юсту, Мінекономіки або Мінфіну.

Слід зазначити, що в світі не існує єдиної універсальної моделі земельного кадастру. Зокрема, немає універсальної земельно-кадастрової системи в Євросоюзі, до якого Україна проголосила стратегічний намір долучитися. Кожна держава світу та і Європи при створенні системи Кадастру керується передусім власними національними інтересами.Взагалі, іноземні країни нараховують майже два сторіччя історії розвитку кадастрових і реєстраційних систем.

Як ми вже зазначали, відповідно до правових груп, умовно можна виділити 5 основних блоків кадастрових світових систем :

• „наполеонівський” кадастр (Франція, Іспанія, Італія, інші південні європейські країни);

• німецький кадастр (Німеччина, Австрія, Швейцарія);

• скандинавський кадастр (Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія);

•англосаксонські системи кадастру (Великобританія, США, Канада);

• кадастрова система країн пост радянського простору

Система захисту інформації в Україні. Одним з етапів підготовки до впровадження АС ДЗК є створення надійних каналів зв’язку Центру ДЗК як зі своїми філіями, так і з реєстраційними офісами. Центр ДЗК створює корпоративну мережу передачі даних по технології MPLS на основі інфраструктури ВАТ Укртелеком на підставі договору від 27.12.2005 № 1-MPLS/513-333. За три роки створення мережі підключено 364 точки (регіональні філії Центру ДЗК та їх районні відділи) із запланованих 550. Повністю за 2009 рік підключено 2 області – Тернопільську та Чернівецьку. На жаль, технічні умови далеко не завжди дозволяють підключити офіси районних відділів філій Центру ДЗК, а інколи і самі філії через відсутність ліній Укртелекому чи відсутність вільних портів. На даний час проводиться ряд заходів щодо підвищення ефективності використання мережі, а саме: у корпоративній мережі розгорнуті внутрішні мережеві ресурси для обміну даними між структурними відокремленими підрозділами Центру ДЗК за допомогою віртуальної приватної мережі (форум, ftp-сервер, поштовий сервер), інші сервіси знаходяться у стадії аналізу доцільності використання або тестового випробування (Інтернет через ВПМ, IP-телефонія, Active Directory та інші). На кожну програмну та апаратну складову АС ДЗК повинна будуватись комплексна система захисту інформації (далі – КСЗІ), яка включає в себе побудову її технічного та криптографічного захисту. КСЗІ складається з комплексу організаційних заходів та апаратури захисту інформації та повинна затверджуватись державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації згідно з чинним законодавством України. В 2009 році розпочалися роботи зі створення КСЗІ. Ведуться роботи по залученню виконавців, які мають відповідні ліцензії, до побудови комплексної системи захисту інформації АС ДЗК та акредитації центру сертифікації ключів відповідно до законодавства України. На даний час ведуться консультації, вивчаються комерційні пропозиції, готується тендерна документація на закупівлю відповідних послуг.

В інформаційному суспільстві інформація стає товаром, необхідним та таким що потребує чіткої системи захисту, адже поряд з відкритою та публічною інформацією існує і інформація, що стосується особистих прав, а відповідно являється інформацією з обмеженим доступом. В 1994 році ВРУ ухвалила Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

• блокування інформації в системі - дії, внаслідок яких унеможливлюється доступ до інформації в системі;

• виток інформації - результат дій, внаслідок яких інформація в системі стає відомою чи доступною фізичним та/або юридичним особам, що не мають права доступу до неї;

• власник інформації - фізична або юридична особа, якій належить право власності на інформацію;

• власник системи - фізична або юридична особа, якій належить право власності на систему;

• доступ до інформації в системі - отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі;

• захист інформації в системі - діяльність, спрямована на запобігання несанкціонованим діям щодо інформації в системі;

• знищення інформації в системі - дії, внаслідок яких інформація в системі зникає;

• інформаційна (автоматизована) система - організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів;

• інформаційно-телекомунікаційна система - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле;

• комплексна система захисту інформації - взаємопов'язана сукупність організаційних та інженерно-технічних заходів, засобів і методів захисту інформації;

• користувач інформації в системі (далі - користувач) - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі;

• криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації,підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;

• несанкціоновані дії щодо інформації в системі - дії, що провадяться з порушенням порядку доступу до цієї інформації, установленого відповідно до законодавства;

• обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів;

• порушення цілісності інформації в системі - несанкціоновані дії щодо інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст;

• порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації;

• телекомунікаційна система - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обміну інформацією шляхом передавання, випромінювання або приймання її у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб;

• технічний захист інформації - вид захисту інформації, спрямований на забезпечення за допомогою інженерно-технічних заходів та/або програмних і технічних засобів унеможливлення витоку, знищення та блокування інформації, порушення цілісності та режиму доступу до інформації.

Отже, об'єктами захисту в системі є інформація, що обробляється в ній, та програмне забезпечення, яке призначено для обробки цієї інформації. Суб'єктами відносин, пов'язаних із захистом інформації в системах, є:

власники інформації;

власники системи;

користувачі;

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації і підпорядковані йому регіональні органи.

Порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються власником інформації. Порядок доступу до інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються законодавством. Інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинна оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством. Для створення комплексної системи захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи. Власник системи, в якій обробляється інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним. Про спроби та/або факти несанкціонованих дій у системі щодо інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, власник системи повідомляє відповідно спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкований йому регіональний орган.

Основні види інформації подані в Законі України «Про інформацію», вони поділяються на :

Статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Адміністративна інформація (дані) - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції.

Масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.

Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень.Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї.

Інформація довідково-енциклопедичного характеру - це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого і регіонального самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Вторинний документ - це документ, що являє собою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох документів.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.

До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі. Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист. Під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.

Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Отже, перед Україною постала проблема обрання власної моделі кадастрової системи, яка повинна забезпечуватися надійною та продуманою системою захисту.