Види та структура кадастрових систем

Види кадастрових систем в ракурсі правових груп. Структура кадастрової системи. Кадастрова система в Україні. 3.1.“Концепція автоматизованої системи державного земельного кадастру України (АС ДЗКУ)” 3.2. “Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру” 3.3. АС ДЗКУ, характеристика базового, регіонального та національного рівнів. 3.4. Основні об’єкти обліку кадастрових баз даних.

Як ми бачимо зараз, сміливий погляд вчених на майбутнє кадастрової системи все більше знаходить практичного відбиття у різноманітних країнах, таких як Швеція, Данія, Угорщина, Литва та ін. Незважаючи на розбіжності, усі існуючі на сьогодні кадастрові системи можна розглядати в ракурсі однієї з п’яти правових груп, що має місце у певній країні, а саме:

1)група загального права (більшість країн англомовного світу); 2) група цивільного права (Франція, Італія, Іспанія, Португалія та їхні колишні колонії); 3) група німецького права (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. німецькомовні країни); 4)група північноєвропейського права (скандинавські країни)  5) група соціалістичного права (соціалістичні країни, колишні республіки СРСР).

Структура кадастрової системи в значній мірі залежить від ментальності нації (яка, до речі, впливає на законодавчу інфраструктуру): R= f(J); J=f(M) де: R – реєстраційна система, J – законодавча інфраструктура, M – ментальність нації.

Наприклад, у США кадастрова система далека від досконалості за європейськими мірками, але вона влаштовує націю, і про це красномовно свідчить стан та динаміка ринку землі та інших об’єктів нерухомості, об’єми іпотечного кредитування тощо. Ще одним критерієм створення кадастрової системи є її соціальна спрямованість. Це полягає у зручності та доступності використання такої системи широкими верствами населення. У більшості розвинених країн, де за реєстраційні роботи береться платня від користувачів, вона не є великою і не направлена на отримання надприбутків, а тільки на покриття витрат, пов’язаних з роботою кадастрової системи. Кадастрова система в Україні. Україна має певний досвід у веденні системи земельних записів. Зараз ця система охоплює базовий державний земельний кадастр та цілу низку галузевих кадастрів (містобудівний кадастр, лісовий, водний, кадастр корисних копалин та ін.) Усі ці кадастри ведуться переважно за старою паперовою технологією та потребують докорінної зміни стосовно взаємозв’язків між ними та принципами роботи.

В той же час, в деяких регіонах досить успішно ведуться роботи по створенню автоматизованих кадастрових систем, які використовуються при вирішенні поточних задач, пов’язаних з обліком земельних ділянок, формуванням та виготовленням державних актів на право власності та інше. Але ці роботи, як правило носять безсистемний характер, виконуються без чіткої науково-технічної документації, не базуються на єдиних моделях та стандартах баз даних. На сьогоднішній день ведуться роботи по створенню багатоцільовою кадастрової системи відповідно до розробленої “Концепції автоматизованої системи державного земельного кадастру України (АС ДЗКУ)” та “Програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 року №    1355. Метою даної концепції є створення на основі застосування сучасних інформаційних та ГІС-технологій єдиного інформаційного середовища для ефективного управління земельними ресурсами, інформаційного забезпечення ринку землі, оподаткування, реєстрації прав власності та інформаційної взаємодії з іншими автоматизованими системами. Крім вищезазначеної Програми, дана концепція також відповідає положенням статей 193-204 нового Земельного Кодексу України, які регламентують склад та порядок ведення державного земельного кадастру та ведення державного реєстру земель. АС ДЗКУ відноситься до складу відомчих автоматизованих інформаційних систем і її архітектура відображає організаційну структуру Держкомзему України.

АС ДЗКУ має ієрархічну трьохрівневу територіально розподілену структуру, до складу якої входять: • АС ДЗК базового рівня ( на рівні міст Києва і Севастополя, міст обласного значення, адміністративних районів, крім районів у містах); • АС ДЗК регіонального рівня ( на рівні Автономної Республіки Крим, областей); • АС ДЗК національного рівня (Держкомзему України).

На базовому рівні в Державному земельному кадастрі формуються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, сільська рада, місто, район), про межі земельних ділянок, населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних одиниць в цілому, про розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів (у тому числі орендарів), про правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику та оцінку земель. Для виконання зазначених функцій на базовому рівні розробляються індексні карти відповідних адміністративно-територіальних утворень, ведуться бази даних АС ДЗК базового рівня, реєструються права власників та користувачів земельних ділянок, здійснюється інформаційно-аналітичне обслуговування юридичних осіб та громадян тощо.

На регіональному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, сільських рад, міст, районів, областей, Автономної Республіки Крим) та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На регіональному рівні передбачається ведення регіональних централізованих кадастрових БД, до складу яких входять бази даних базового рівня.

На національному рівні в Державному земельному кадастрі містяться відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя та статистичні дані про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель. На національному рівні передбачається ведення централізованої бази даних державного земельного кадастру України.

Основними об’єктами обліку кадастрових баз даних є земельні ділянки (парцели), інформація про які вноситься до Реєстру земельних ділянок АС ДЗКУ . Крім цього, в БД АС ДЗКУ ведуться також: Реєстр власників та користувачів земельних ділянок, Реєстр правових документів та Реєстр прав. Передбачається також ведення в складі БД АС ДЗКУ Реєстру будівель та споруд (та їх частин, в тому числі квартир). Крім атрибутивних даних в БД АС ДЗКУ містяться також електронні планово-картографічні матеріали, до яких відносяться індексні карти, чергові кадастрові плани та інші тематичні планово-картографічні матеріали. Чергові кадастрові плани ведуться в ГІС-середовищі з забезпеченням програмно-інформаційної взаємодії з атрибутивними БД. Чергові кадастрові плани ведуться для всіх адміністративно-територіальних одиниць України.

Проводячи паралель між багатоцільовою АС ДЗКУ та сучасними міжнародними поглядами на проблему створення багатоцільових кадастрових систем, можна зробити наступний висновок: запровадження єдиної АС ДЗКУ забезпечить можливість більш ефективного управління земельними ресурсами, створить всі передумови для вдосконалення системи оподаткування та запровадження в Україні системи реєстрації прав власності на землю та іншу нерухомість, забезпечить формування інформаційної інфраструктури ринку землі. Проте, з точки зору законодавчого забезпечення такої системи необхідно прийняти цілу низку нових законів та нормативних актів, які б юридично врегульовували її зміст та роботу. Отже, АСДЗКУ базується на ієрархічній трирівневій територіально розподіленій структурі і має розвинуту клієнт—серверну архітектуру. За функціональним розподілом компонентів АСДЗК має так звану three-tier архітектуру і включає:

• програмні та апаратні сервери семантичних і картографічних баз даних,

• програмні та апаратні сервери прикладних програм,

• клієнтські місця.

Особливість three-tier архітектури АСДЗК полягає в тому, що сервери будь-якого нижчого рівня (крім національного), водночас є клієнтами відносно серверів вищого рівня.

Залежно від функціонального призначення у структурі АСДЗК виділяють такі три види підсистем:

• основні,

• допоміжні,

• сервісні.

Основні підсистеми реалізують функції формування баз даних земельного кадастру, ведення індексних карт та кадастрових планів, Державного реєстру земель і Поземельної книги. До функцій допоміжних систем належать ін форма­цій­но-аналітичне обслуговування користувачів системи та формування даних статистичної звітності. Основним призначенням сервісних підсистем є адмі­ні­стрування кадастрових баз даних, забезпечення захисту баз даних і санкціонованого доступу до них, управління інформаційною взаємодією АСДЗК з іншими відомчими автоматизованими інформаційними системами та за без­пе­чення корпоративних і загальносистемних функцій АСДЗК. Програмне, інформаційне та картографічне забез­пе­чення АСДЗК наведених вище рівнів відрізняється складом і функціональним призначенням (рис. 1)

• формування, ак­туа­лізація, веден­ня та ад­мі­ні­стру­ван­ня БД АС ДЗК наці­о­наль­но­го рівня;

• ведення ін­декс­ної карти Ук­ра­їни;

• реалізація за­галь­носистемних функ­цій націо­наль­но­го рівня;

• підтримка кла­си­фікаторів, до­від­ни­ків, обмінних фор­матів;

• формування да­них стат­звіт­но­сті національного рів­ня;

• інформаційно-ана­літичне обслу­го­ву­вання під­роз­ділів Держ­ком­зе­му, орга­нів за­ко­но­давчої та ви­ко­нав­чої влади, ві­домств та ус­та­нов.

• формування, ак­туа­лізація, ве­ден­ня та аміні­стру­ван­ня БД АС ДЗК регі­о­нального рів­ня;

• ведення ін­декс­ної карти Ук­ра­їни;

• реалізація за­галь­носистемних функ­цій регіо­наль­но­го рівня;

• формування да­них стат­звіт­но­сті регіонального рів­ня;

• інформаційно-ана­літичне обслу­го­ву­вання регі­о­наль­них Рад, орга­нів ви­конавчої вла­ди, ус­та­нов та ін­ших юридичних осіб.

• наповнення, ве­ден­ня та адмі­ні­стру­ван­ня БД АС ДЗК базового рів­ня;

• ведення ін­декс­ної карти та ка­дастрових пла­нів;

• реєстрація прав та ведення По­земельної кни­ги;

• формування да­них стат­звіт­но­с­ті базового рівня;

• міжвідомча ін­фор­маційна взає­мо­дія;

• інформаційно-ана­літичне обслу­го­ву­вання юри­дич­них осіб та гро­ма­дян.

Рис. Програмне, інформаційне та картографічне забез­пе­чення АСДЗК

Відповідно до вимог державних стандартів по створенню автоматизованих інформаційних систем для АСДЗК різних рівнів розробляють компоненти наступних видів забезпечень системи:

• нормативно-методичного;

• лінгвістичного;

• інформаційного;

• програмного;

• технічного;

• організаційного.

Крім зазначених загальноприйнятих видів забезпе­чень, з урахуванням специфіки АСДЗКУ розробляються також:

• картографічне забезпечення,

• ГІС-забезпечення,

• загальносистемне програмно-апаратне забезпечення підтримки корпоративних комп'ютерних мереж, розподі­лених баз даних і застосування клієнт-серверних мережевих Internet/Intranet технологій.

Склад і архітектура програмно-технічного забезпе­чен­ня АСДЗК базового рівня насамперед залежать від обсягів бази даних, тобто від кількості земельних діля­нок та об'єктів іншої нерухомості в межах адміністра­тивно-територіальної одиниці, кількості землевласників і користувачів, а також від динаміки ринку землі й нерухомості у регіоні та інших факторів. Показником, який інтегровано враховує вказані фактори, є кількість населення в адміністративно-територіальній одиниці. Згідно з цим показником пропонують три варіанти архітектури програмного забезпечення АСДЗК базового рівня:

• для районів і міст обласного значення з населенням до 100 тис. чол. (перший варіант);

• для міст з населенням від 100 до 500 тис. чол. (другий варіант);

• для міст із населенням понад 500 тис. чол. (третій варіант).

В архітектурі програмно-технічного забезпечення АСДЗК базового рівня для районів та міст обласного значення з населенням до 100 тис. чол. (перший варіант) виділяють клієнтський і серверний комплекси (рис. 2).

Клієнтський комплекс АСДЗК базового рівня створюється з наступних програмних комплексів (ПК):

• ПК “Інтерфейс спеціаліста по кадастру (облік земельних ділянок)”;

• ПК “Підтримка чергового кадастрового плану“;

• ПК “Реєстрації прав“;

• ПК “Інформаційно-аналітичного обслуговування користувачів“;

• ПК “Обмін інформацією“ (шлюз);

• ПК “Адміністратор АСДЗК “.

• наповнення інформаційної БД семантичними та просторовими даними про земельні ділянки та інші об'єкти нерухомості;

• використання результатів цифрування паперових карт;

• використання результатів векторизації;

• використання результатів геоприв'язки та ректифі­ка­ції зображень;

  • введення просторових даних в електронному вигляді (дані GPS приймачів, електронних тахеометрів, таблиці в DBF форматі тощо);

  • редагування семантичної та просторової інформації БД та інші.

  • ПК “Інформаційно-аналітичне обслуговування користувачів” реалізує наступні функції:

• статистичні підрахунки, формування статистичних звітів, які складаються з семантичної та просторової інформації;

• підготовка тематичних індексних карт та їх фрагментів за запитами;

• генерація та видача звітів та довідок;

• встановлення тенденцій та закономірностей шляхом аналітичної обробки семантичної та просторової інформації, що міститься в БД.

ПК “Реєстрації прав” виконує наступні функції:

• реєстрація прав на земельні ділянки;

• ведення державного реєстру земель;

• ведення Поземельної книги.

ПК “Обмін інформацією (шлюз)” виконує наступні функції:

• вивантаження та пересилка даних до АСДЗК регіонального рівня;

• завантаження класифікаторів та мета даних, що надходять з АСДЗК регіонального рівня;

• завантаження інформації з інших галузевих та відомчих АІС;

• ведення журналу обміну.

ПК “Адміністратор АСДЗК базового рівня” реалізує наступні функції:

• управління системою в цілому;

• забезпечення захисту баз даних;

• регламентація доступу до БД різних груп користувачів, ведення версій БД та їх оновлення.

Так як програмне, інформаційне та картографічне забезпечення АСДЗК різних рівнів відрізняється за складом, функціональним призначенням та обсягами оброблюваної інформації, для реалізації проекту було вибрано найновішу геоінформаційну систему АгсGIS версії 8.x фірми ЕSRІ, як найбільш гнучку та універсальну, здатну працювати як автономно з локальною СУБД Ассеss (в АСДЗК базового рівня), так і в корпоративних мережах з більш потужними СУБД типу Огасlе (великі міста, регіональний та національний рівень). Крім того, ГІС від ЕSRІ може використовувати всю міць сучасних засобів візуальної розробки - основні модулі поставляються у вигляді спеціальних компонентів, а механізми взаємодії з базами даних реалізовано через ODBC та АDО DВ.

Розробка засобів АСДЗКУ в середовищі АrсGIS 8.x відповідає цілям створення автоматизованих кадастро­вих систем в складі АСДЗКУ як багатофункціональних муніципальних ГІС. В тому чи іншому регіоні, чи насе­ле­ному пункті кадастрова система повинна виконувати не тільки функції обліку земельних ділянок та ведення Реєстру земель, але і функції просторового аналізу, функції підтримки процесу прийняття управлінських рішень, формування та виготовлення планово-карто­графічних матеріалів тощо.

До складу картографічного забезпечення АСДЗКУ базового рівня входять такі планово-картографічні матеріали:

• індексні карти адміністративно-територіальних одиниць,

• чергові кадастрові плани,

• кадастрові плани,

• тематичні плани (ґрунтів, забруднень тощо)

• плани конкретних земельних ділянок.

Кадастрове зонування території та ідентифікація земельних ділянок. Для забезпечення створення і функціонування авто­номної державної системи ведення реєстрації землі та іншої нерухомості, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку із земельним та іншими галузевими кадастрами, інформаційними системами в Україні запроваджується єдина система кадастрової нуме­рації земельних ділянок. Ця система призначена для однозначної ідентифікації в базах даних АС ДЗК земельних ділянок та інших об'єктів нерухомості, пов'я­заних із земельними ділянками (будівлі, споруди, їх частини, в т. ч. квартири).

Ми вже знаємо, що кадастровий номер земельної ділянки - це унікальний на території України код, який присвоюється кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації і залишається незмінним на протязі всього часу фізичного і юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого. Слід пам’ятати, що при переході прав від одного власника до іншого та при зміні самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки залишається без змін.Система забезпечує унікальність кадастрового номе­ра кожної земельної ділянки протягом всього періоду її існування, підтримує механізм обігу земельних ділянок (таких, наприклад, як відчуження частини, об'єднання тощо), зручна та гнучка з точки зору процедур комп'ю­терної реалізації, а також несе в собі додаткову інформацію щодо географічного місцезнаходження зе­мель­ної ділянки в межах адміністративно-територіаль­ного устрою.

Передбачається також, що кадастровий номер буде виконувати функцію уніфікованого коду земельних діля­нок та іншої нерухомості і в інших державних, відом­чих чи галузевих кадастрах та інформаційних автоматизова­них системах, в яких використовується інформація про земельні ділянки та іншу нерухомість. Для забезпечення міжвідомчої уніфікації при викори­стан­ні кадастрових номерів у різних державних та галузевих автоматизова­них інформаційних системах в структурі кадастрового но­мера земельної ділянки вико­ристовується код об'єктів ад­мі­ністративно-терито­ріаль­ного устрою України (КОАТУУ), запроваджений Держкомстандартом України в 1997 році. Застосування такого уніфікованого коду дасть можливість уникнути дублювання інформації, а також слугуватиме основою для забезпечення ін форма­цій­ної сумісності вказаних систем та їх інтеграції в інформаційний простір України.

Застосування уніфікованого кадастрового номера має особливе значення при створенні та запровадженні в Україні системи реєстрації прав на землю та іншу неру­хомість. Якщо на законодавчому рівні буде перед­ба­чений міжвідомчий підхід до створення системи реєст­рації, то застосування уніфікованого кадастрового номера дасть можливість ефективної інформаційної взає­модії між відповідними відомствами ті установами з форму­вання необхідної для цілей реєстрації та обслуго­вування користувачів інформації.

Повторюю, що система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною як для сільської місцевості, так і для населених пунктів і діє на всій території України, а тому структура кадастрового номера земельної ділянки є однаковою на всій території України. Кадастрові номери присвоюють­ся всім земельним ділянкам, які знаходяться у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб.

Для забезпечення унікальності кадастрового номера застосовується підхід, який базується на ієрархічній фрагментації території України за схемою (рис. 1).

При встановленні розмежування районів міст (міст) на кадастрові квартали (зони) повинна бути забезпечена стабільність цих територіальних утворень. Розподіл тери­то­рії по кадастрових кварталах (зонах) і їх нумерація разом з відповідними індексними кадастровими картами затверджується відповідними органами державної вико­нав­чої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції.

Код об’єкта адміністративно-територіального устрою (КОАТУУ)
Номер кадастрової зони
Номер кадастрового кварталу
Номер земельної ділянки

Рис. Структура кадастрового номера земельної ділянки.

Відповідно наведеній схемі позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки (як ми вже говорили на другій лекції) складається з чотирьох частин і має вигляд:

ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ

Складові кадастрового номера відокремлюються одна від однієї знаком "двокрапка" (:).

Перша складова частина відповідає коду КОАТУУ і складається з десяти значущих цифр. З метою забез­печення одношарового (одноплощинного) покриття тери­то­рії України фрагментами територій об'єктів тери­торіально-адміністративного устрою України доцільно використовувати наступні типи одиниць адміністратив­но-територіального устрою України: для сільсько­господар­сь­ких регіонів - код сільських (селищних) рад; для несільськогосподарських регіонів - код населе­них пунктів. Особливість використання коду КОАТУУ полягає в тому, що він використовується тільки один раз для визначення зовнішніх меж земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради, після чого означена територія поділяється на кадастрові зони, кадастрові квартали і так далі. Це відноситься також до тих об'єктів адміністративно-територіального устрою, які мають в своїх межах інші об'єкти адміністративно-територіаль­ного устрою. Так, наприклад, після встановлення коду КОАТУУ для земель сільської ради, ті території насе­лених пунктів, які розташовані в межах сільської ради, розглядаються як кадастрові зони (одна чи декілька).

Якщо код КОАТУУ має менше десяти значущих цифр, то решта позицій заповнюється цифрою 0.

Друга складова частина кадастрового номера вказує на номер кадастрової зони в межах території, визначеної КОАТУУ. Номер кадастрової зони складається з двох значущих цифр. Якщо в межах населеного пункту чи в межах земель сільської (селищної) ради існують інші населені пункти чи адміністративно-територіальні утво­рення, то їх територія розглядається як кадастрова зона (одна чи декілька) відповідно їх зовнішнім межам.

Третя складова частина складається з трьох значу­щих цифр і вказує на номер кадастрового кварталу (фрагменту) в межах кадастрової зони. Термін “кадастро­вий квартал” тісно пов'язаний з терміном “містобудівний квартал” і як правило з ним і співвідноситься для земель населених пунктів. При встановленні меж кадастрових кварталів може бути використана структуризація терито­рії населеного пункту на оціночні райони, яка здій­снюється в процесі грошової оцінки. Що ж до земель сільсько­господарського призначення, то використання тер­мі­ну “кадастровий квартал” не є в повній мірі коректним, тому для цієї категорії земель може викори­стовуватись термін “кадастровий фрагмент”. Кадастрові фрагменти можуть співвідноситись з окремими полями (чи групою полів) сільськогосподарських підприємств чи підприємств іншого профілю на землях сільсько­господар­ського призначення. Актуальність поділу када­стро­вих зон на кадастрові фрагменти обумовлена суттєвою динамікою реформування аграрного сектора економіки та виникненням значної кількості земельних ділянок сільськогосподарського призначення в результаті виділення земельних часток (паїв) в натурі у вигляді окре­мих земельних ділянок та перспективою їх подаль­шого включення в земельний обіг. Такий підхід дає мож­ливість зарезервувати потенційно достатню кількість кадастрових номерів для первинного обліку земельних ділянок.

Якщо в об'єкті адміністративно-територіального устрою не виділяються кадастрові зони чи кадастрові квартали, то їх номерам присвоюються значення 00.

Четверта складова частина складається з чотирьох значущих цифр і вказує на номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (фрагменту).

Згідно з прийнятою структурою кадастрового номера допустима найбільша кількість кадастрових зон - 99, кадастрових кварталів - 999, земельних ділянок - 9999. Максимальна кількість земельних ділянок, яким може бути присвоєний кадастровий номер по запропонованій структурі в межах визначеного кодом КОАТУУ об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99 * 999 * 9999 = 98000199. Звичайно, це занадто велика кількість земельних ділянок для одного населеного пункту чи однієї сільської ради, але мова йде не лише про можливу кількість земельних ділянок, а головне про можливу кількість кадастрових номерів земельних діля­нок, які в умовах розвинутого земельного ринку можуть змінюватись внаслідок поділу чи консолідації земельних ділянок. Тому з метою виключення тупикової ситуації, коли всі можливі кадастрові номери будуть вичерпані, запропонована така структура кадастрового номера, за допомогою якої можна буде успішно вирішувати пробле­му присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам без змін схем поділу об'єкта адміністративно-територіаль­ного устрою на кадастрові зони і кадастрові квартали на протязі доступного для огляду часу. Враховуючи сучас­ний стан та перспективи розвитку комп'ютерної техніки та інформаційних технологій такий підхід не призведе до яких-небудь технічних труднощів.

Структура кадастрового номера іншої нерухомості, яка розташована в межах земельної ділянки, базується на кадастровому номері земельної ділянки і має наступний вигляд:

КОАТУУ	:	НКЗ	:	НКК	:	НЗД	:	НБС	:	НЧБС	, де
НБС	-	Номер будівлі або споруди на земельній ділянці з номером НЗД
НЧБС	-	Номер частини будівлі або споруди (в тому числі квартири, приміщення і т. д.), визначеної номером НБС

Позиційна структура кадастрового номера будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці, має наступний вигляд:

<ХХХХХХХХХХ>:<XX>:<XXX>:<ХХХХ>:<XX>:<XXX>, де

<Х...Х> - складова частина кадастрового номера;

X - одна позиція в структурі номера.

Кадастровий номер вперше присвоюється земельній ділянці на стадії кадастрових знімань. При цьому використовується індексна карта об'єкта адміністра­тив­но-територіального устрою з поділом на кадастрові зони і кадастрові квартали та їх нумерацією. При вста­новленні номера земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (фрагменту) необхідно дотримуватись тільки одно­го критерію - номер не повинен повторюватись. В про­цесі первинного обліку земельних ділянок в Реєстр зе­мель­них ділянок бази даних ДЗК заносяться тільки ті зе­мельні ділянки (з відповідними кадастровими номерами), які відведені в натурі і на які існують відпо­відні правові документи (державні акти, договори орен­ди, рішення місцевої ради і т. і.), що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою. Зрозуміло, що без заздалегідь присвоєного кадастрового номера земельна ділянка не може бути внесена до Реєст­ру земельних ділянок. Кадастровий номер земель­ної ділянки вказується також у Кадастровій справі на конкретну земельну ділянку і на кадастрових планах. Кадастровий номер земельної ділянки не змінюється на протязі всього періоду її існування у встановлених ме­жах. При зміні правового режиму земельної ділянки (включаючи передачу прав власності) кадастровий номер земельної ділянки не змінюється. При поділі земельної ділянки на декілька земельних ділянок попередній ка­даст­ровий номер набирає статусу архівного номера, а зно­ву створеним земельним ділянкам присвоюються нові кадастрові номери. При консолідації (об'єднанні) декількох земельних ділянок кадастрові номери цих земельних ділянок стають архівними, а знову створеній земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер. Аналогічним чином змінюються і кадастрові справи на земельні ділянки, деякі з них стають архів­ни­ми, а на знову створені земельні ділянки відкри­вають­ся нові кадастрові справи.

Вся інформація про земельні ділянки зосереджується в чотирьох реєстрах бази даних АС ДЗК базового рівня – реєст­рі земельних ділянок, реєстрі власників і кори­стувачів, реєстрі правових документів та реєстрі прав.

Процедура державного кадастрового обліку земель­ної ділянки включає перевірку повноти і правильності фор­мування кадастрової справи земельної ділянки (дер­жав­на землевпорядна експертиза), присвоєння їй унікаль­но­го кадастрового номера, нанесення меж земельної ді­лян­ки на черговий кадастровий план, занесення даних про земельну ділянку в Державну кадастрову книгу, за­пов­нення спеціальної реєстраційної карти земельної ді­лян­ки, яка передається разом із кадастровою справою у від­діл державної реєстрації для здійснення процедури реєстрації.

Облік земельних ділянок в графічному і цифровому вираженні ведеться на чергових кадастрових планах. При проведенні операцій із земельними ділянками попередні кадастрові номери земельних ділянок зберігаються на черговому кадастровому плані та в архіві.

Організація баз даних АСДЗКУ. Створення автоматизованої системи державного земельного кадастру України (АС ДЗКУ) в першу чергу зв'язане з прийняттям рішень щодо організації (архітек­тури) кадастрових баз даних. Від того як буде організо­вана кадастрова база даних відносно місця розташування системи управління (централізована, децентралізована чи комбінована), в значній мірі залежить архітектура АС ДЗКУ, її функціональні можливості, склад програмно-технічного забезпечення, засоби телекомунікаційного зв'яз­ку, забезпечення захисту даних, етапність запровад­жен­ня і, як наслідок, ефективність та вартість системи в цілому.

Організація кадастрових баз даних в першу чергу залежить від функцій по веденню державного земель­ного кадастру, які визначаються законодавчими та нор­ма­тивними актами. Такий розподіл функцій обумовлює в певній мірі розподілену трьохрівневу ієрархічну архітектуру баз даних, тобто на кожному рівні ієрархії база даних (її структура, склад) повинна бути адекватною функціям ведення державного земельного кадастру.

На організацію баз даних АС ДЗКУ впливає також трьохрівнева архітектура організаційної структури Держ­комзему, яка нараховує на базовому рівні 490 районних відділів та 170 міських управлінь / відділів по земельних ресурсах та на регіональному рівні: Рескомзем АРК, 24 обласних та м. Київ і Севастополь міських управлінь. Перераховані місцеві органи Держкомзему є потенційними користувачами баз даних АС ДЗКУ як по їх наповненню, так і по використанню. Тому ефектив­ність їх роботи буде в значній мірі за­лежати від організації кадастрових баз даних.

Щодо зарубіжного досвіду по створенню аналогічних систем, то слід відзначити застосування як централізо­ваних баз даних, так і децентралізованих. Архітектура централізованих баз даних знаходить застосування, як правило, в відносно невеликих (по показнику кількості населення) унітарних державах (наприклад, країни пів­ніч­ної Європи). Децентралізовані та комбіновані моде­лі баз даних знаходять застосування, з основному, в країнах з значною кількістю населення. Особливо харак­тер­ні такі моделі для країн з федеральним устроєм.

З точки зору сучасних інформаційних технологій зе­мель­ний кадастр являє собою сукупність баз даних про зе­мель­ні ділянки, які формуються на основі єдиної уніфі­ко­ваної інформаційної моделі земельної ділянки (стан­дар­ту структури кадастрових баз даних), та сукупність електронних планових та картографічних матеріалів.

До складу бази даних АС ДЗК базового рівня від­но­сить­ся інформація про місцезнаходження земель­них ділянок, їх геодезичні та геометричні характеристики, ці­льо­ве призначення, якісні характеристики ґрунтів та земельні поліпшення, грошову нормативну та експертну оцінку, а також дані про правовий режим земельних діля­нок, включаючи права власності, оренди, іпотеки, серві­ту­ти та інші обмеження та обтяження щодо викори­стання земельної ділянки та розпорядження нею. На основі індексних карт кожній земельній ділянці присвою­ється унікальний в межах України кадастровий номер, який використовується для ідентифікації земельної ділянки в АС ДЗКУ. Вся інформація про земельні ділянки зо­се­ред­жується в чотирьох реєстрах бази даних АС ДЗК базового рівня: реєстр земельних ділянок; реєстр власників та користувачів; реєстр правових документів та реєстр прав (рис.2).

Реєстр влас­ни­ків та ко­рис­ту­ва­чів

Реєстр право­вих до­ку­мен­тів

Реєстр прав

Реєстр земель­них ді­лянок

Рис. 2. Структура бази даних АС ДЗК базового рівня.

Крім того в базах даних АС ДЗК базового рівня зосереджена інформація про територіальні зони та про зовнішні межі адміністративних районів, міст обласного підпорядкування та сільських (селищних) рад. Стандар­том структури бази даних АС ДЗК базового рівня перед­бачена також можливість ведення реєстру будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.

Концепція створення АС ДЗКУ базується на трьох­рів­не­вій ієрархічній моделі системи, згідно якій запровад­жу­ються АС ДЗК базового рівня (всього 672), АС ДЗК ре­гіонального рівня (25) та АС ДЗК національного рівня (1). Між системами різних рівнів за допомогою засобів телекомунікацій встановлюється взаємодія: по обміну атрибутивними та графічними даними; по модернізації програмного забезпечення; по моніторингу функціо­нування системи тощо. Теорія і практика сучасних ін фор­маційних технологій допускає застосування різних моделей архітектури програмно-технічного забезпечен­ня автоматизованих систем та баз да­них, коли архітек­тура програмно-технічного забезпе­чен­ня АС ДЗКУ і архітектура баз даних АС ДЗКУ можуть не співпадати. Таким чином розподілена кор.­по­ра­тивна модель про­грамно-технічного забезпечення ДЗКУ може базуватись на різних моделях архітектури баз даних. Серед найбільш прийнятних моделей баз даних АС ДЗКУ розглянемо наступні: централізована модель, розподілена модель та комбінована модель, яка припускає в структурі розподі­лених баз даних наявність централізованих баз даних регіонального (локального) характеру.

При розгляді архітектури баз даних АС ДЗК слід вказати на особливий режим використання кадастрових баз даних на регіональному та національному рівнях, який полягає в тому, що вказані бази даних, на відміну від баз даних АС ДЗК базового рівня, пере­бувають у “статичному” стані і використовуються виключно як сховище даних. При цьому бази даних використовуються тільки в режимі читання. Слід відзначити, що напов­нення кадастрових баз даних, облік земельних ділянок, ре­єст­рація прав та ведення чергового кадастрового пла­ну здійснюється тільки засобами АС ДЗК базового рівня, а на регіональному та національному рівнях реалі­зуються задачі аналізу даних, встановлення тенденцій та за­кономірностей використання земель, формування зві­тів та матеріалів статзвітності, надання інформаційних по­слуг тощо. Все це дає змогу організації баз даних на регіональному та національному рівнях як об'єднання окремих баз даних нижчого рівня та формування на їх основі агрегованих даних та метаданих. При цьому централізовані бази даних являють собою не декартовий добуток баз даних нижчого рівня, а сукупність їх копій, тобто

n

БД ₁^{регіонального рівня} = Y БД ₁^{базового рівня}

i=1

m

БД ₁^{національного рівня} = Y БД ₁^{регіонального рівня} , де:

i=1

п - загальна кількість адміністративних районів та міст обласного підпорядкування в j-й області;

m - загальна кількість областей та АРК (m=25).

Такий підхід до організації централізованих баз даних регіонального та національного рівнів спрощує проце­ду­ру їх формування та адміністрування, а також пошуку та об­роб­ки даних для інформаційно-аналітичного обслу­го­ву­ван­ня користувачів системи. Актуалізація таких баз даних може здійснюватись як в он-лайновому режимі і в дискретному режимі часу, коли експорт даних нижчого рів­ня в бази даних вищого рівня відбувається в зазна­че­ні терміни (наприклад, через кожні десять днів). Така ак­ту­альність баз даних практично задовольняє ви­мо­ги користувачів АС ДЗК регіонального та націо­наль­ного рівнів, але при цьому суттєво зменшується ступінь вико­ристання телекомунікацій та інших засобів мереже­вих технологій.

Порівняльний аналіз моделей архітектури баз даних АС ДЗКУ

Централізована модель архітектури БД передбачає на­яв­ність одного серверу (одного комплексу серверів) БД, з яким взаємодіють всі вузли АС ДЗКУ (загальна їх кіль­кість становить 698) та зовнішніх користувачів сис­те­ми. Така модель є надзвичайно привабливою і має ці­лий ряд відомих переваг. Теоретично на сучасному етапі роз­витку інформаційних технологій є можливість запро­ва­дити таку “супербазу” даних АС ДЗКУ (по обсягу да­них, по кількості користувачів та режиму взаємодії) - це під силу сучасним програмно-технічним засобам, але на прак­ти­ці існує цілий ряд реальних обставин, в силу яких цей варіант моделі БД не може бути реалізованим в повній мірі.

Централізована модель архітектури баз даних АС ДЗКУ має наступні основні переваги:

• економія фінансових ресурсів за рахунок центра­лі­за­ції технічних засобів (серверів, мережевого устаткуван­ня тощо), серверного ліцензійного програмного забезпе­чен­ня (ОС, СУБД, ГІС) та прикладного програмного забез­пе­чення в вигляді відповідних додатків;

• концентрація фахівців високої кваліфікації в ме­жах одного підприємства, яке забезпечує ведення цент­ра­лі­зо­ваної БД, і зменшення кваліфікаційних вимог до персоналу регіональних центрів;

• зменшення витрат на забезпечення безпеки, цілісно­сті та непротирічівості даних, їх адміністрування, регла­мен­тації доступу користувачів та забезпечення секрет­ного режиму використання певних даних;

• можливість запровадження єдиних ефективних тех­но­логій надання інформаційних послуг користувачам системи з використанням моделі “одного вікна”;

• забезпечення коректності та ефективності карто­гра­фіч­ного забезпечення системи за рахунок його зосе­ред­ження тільки на центральному вузлі системи; постійна під­тримка даних в актуальному стані; зосередження відповідальності за БД в одному місці.

До недоліків централізованої моделі архітектури БД АС ДЗКУ можна віднести наступне:

• надзвичайно високі вимоги до продуктивності, надійності та відмовостійкості центрального вузла збері­ган­ня та обробки даних;

• необхідність постійної підтримки продуктивності цент­раль­ного вузла на рівні “пікового стану” та забез­пе­чення постійного функціонування конкурентного сере­довища в режимі “внесення даних – запит”;

• відсутність надійних засобів телекомунікацій по території України та висока вартість послуг з передачі інформації;

• перенавантаження WEB-сервера центрального вузла БД;

• відсутність механізму локалізації трафіку даних та підвищені вимоги до якості каналів передачі даних, що призведе до збільшення експлуатаційних витрат;

• високий ступінь ризику, пов'язаного із втратою даних (всі дані географічне знаходяться в одній точці);

• практична втрата прав власності на регіональний інформаційний ресурс;

• стримування процесу запровадження АС ДЗК базо­вого рівня внаслідок залежності від центрального вузла, телекомунікацій та директив “зверху”.

АС ДЗКУ розробляється не з “нуля” і повинна інте­гру­вати вже функціонуючі системи та БД в деяких регіо­нах, тому запровадження централізованої БД буде пов'яза­не з певними організаційно-технічними та іншими проблемами.

Коефіцієнт готовності системи до роботи з централізо­ваною моделлю БД (визначається коефіцієнтом Р) нижчий, ніж в децентралізованій моделі, і залежить від декількох факторів, а саме

Р=Р₁ Р₂ Р_З, де:

Р_І - імовірність знаходження у працездатному стані системи, що підтримує централізовану БД;

Р₂ - імовірність знаходження у працездатному стані локальної системи базового рівня;

Р_З - імовірність знаходження у працездатному стані телекомунікаційної складової.

У випадку децентралізованої моделі:

Р=Р₂.

Розподілена (децентралізована) модель архітектури баз даних ДЗКУ має ряд відомих переваг і дає можливість:

• підвищити рівень паралелізму виконання транс­акції;

• наблизити інформацію до місця її використання;

• локалізувати графік обміну даними;

• підвищити показники надійності системи;

• зменшити затрати на створення системи.

Крім того, децентралізація баз даних за своїми принципами створення легко дозволяє виконувати по­етап­не нарощування ресурсів системи.