Забезпечення функціонування національних кадастрових систем. Специфіка архітектур баз даних.

Класифікація законодавчого забезпечення кадастрових систем за Європейською економічною комісією при ООН. Логічні блоки національної законодавчої класифікації щодо кадасртових систем. Принципові питання національних кадастрових систем. Центр ДЗК у формуванні АСДЗКУ. Специфіка розподіленої (децентралізованої) та централізованої архітектури баз даних

Кожен з юридичних аспектів, що має певний вплив на кадастрову систему, належить до певної області законодавства, яке безпосередньо торкається роботи системи управління нерухомістю в цілому.

Європейська економічна комісія при ООН відносить до таких областей наступне: 1) комплекс законів про права на нерухоме майно, які впливають на операції з нерухомістю; 2) закони по земельній реформі, такі, що стосуються приватизації землі, реституції приватної власності на землю, земельної консолідації; 3) закони, що регулюють становлення та роботу кадастрової системи; 4) закони про “інтелектуальну” власність, що регулюють питання власності на інформацію та ідеї, захист даних . Інші області права, такі, як наприклад, закони про успадкування, банкрутство та шлюб також впливають на операції з нерухомістю, а отже і на структуру кадастрової системи. В якості параметрів системи ми беремо відому “четвірку” моделі реєстрації, де J – це юридичні аспекти, Т – технічні аспекти, F – фінансові аспекти, О – організаційні аспекти.

Законодавчу базу розбито на наступні блоки: • Конституція – основний закон країни, який серед інших питань регулює її адміністративний устрій. Цей блок найбільшого впливу здійснює на юридичні аспекти кадастрової системи. • Закони про нерухомість. Цей блок поєднує в всі закони, що регулюють права власності на нерухомість, такі як земельний кодекс, закони про іпотеку землі та нерухомого майна, будівельні норми і правила, закони про успадкування, банкрутство і т. ін. Він також найбільшого впливу має на юридичну компоненту кадастрової системи. • Закони про кадастрову систему. До них відносяться всі закони, що регламентують зміст кадастрової системи, її організацію, фінансування, технічне рішення. Цей блок впливає на всі параметри. • Закони про картографічну діяльність визначають вимоги до картографічного матеріалу, який використовується у кадастровій системі, і тому найбільшого впливу здійснюють на технічні аспекти. • Закони про захист інформації та ідей – це низка законів, що визначають ступінь захищеності інформації, яка міститься в кадастрових базах даних, а також права на інтелектуальну власність, таку як, наприклад, програмне забезпечення, картографічний матеріал. Даний блок впливає на організаційні, технічні та фінансові аспекти системи. Отже,між законодавчою базою та параметрами кадастрової системи існує двосторонній зв’язок. Це пов’язано з тим, що розвиток науково-технічної думки з часом вимагає зміни або вдосконалення старих законів. Таким чином, “четвірка” параметрів кадастрової системи здійснює зворотній вплив на законодавство.

До принципових питань національних кадастрових систем, що є найбільш чутливими до змін у законодавчій базі можна віднести:

• архітектуру системи,

• організацію баз даних,

• склад та кількість параметрів, які визначають нерухомість та її правовий стан, порядок та ступінь доступу до баз даних ( в Канаді, наприклад, всі без виключення атрибути БД доступні для ознайомлення, в той час як у Німеччині існують певні обмеження щодо відкритості певних атрибутів),

• вимоги щодо рентабельності системи,

• статут системи (державний або приватний),

• засоби доступу.

Важливо розглянути питання структури бази даних сучасної кадастрової системи в Україні. В даному контексті потребують уваги залежності між певними блоками параметрів та законами, що їм відповідають. Доцільним є також виявлення та описання блоку особливо залежного від законодавчих аспектів та блоку, інваріантного до цього. Архітектура бази даних є важливим питанням у контексті структури кадастрової системи та її юридичного врегулювання. Теорія і практика сучасних інформаційних технологій допускає застосування різних моделей архітектури програмно-технічного забезпечення автоматизованих систем та баз даних. Таким чином, наприклад, розподілена корпоративна модель програмно-технічного забезпечення АС ДЗКУ може базуватись на різних моделях архітектури баз даних. Серед найбільш прийнятних моделей баз даних є наступні: централізована модель, децентралізована модель та комбінована модель, яка припускає в структурі розподілених баз даних наявність централізованих баз даних регіонального (локального) характеру. Кожна з цих моделей має як власні недоліки так і переваги. Так, наприклад, централізована модель дозволяє економити фінансові ресурси за рахунок централізації технічних засобів, сконцентрувати фахівців високої кваліфікації в межах одного підприємства, запровадити єдині ефективні технології надання інформаційних послуг, але разом з тим має надзвичайно високі вимоги до продуктивності, надійності та відмовостійкості центрального вузла зберігання та обробки даних, високий ступінь ризику, пов’язаного із втратою даних (всі дані географічно знаходяться в одній точці), практичну втрату прав власності на регіональний інформаційний ресурс та ін.

Єдина кадастрово-реєстраційна система України може бути побудована

та впроваджена за однією з трьох наступних моделей архітектури

інформаційних систем:

– централізована;

– регіональна;

– розподілена.

Централізована модель (рис. 1) побудови ЄКРСУ передбачає, що:

– технічні засоби, серверне системне та прикладне програмне забезпечення, база даних державного земельного кадастру та реєстр прав територіально будуть сконцентровані в одному місці – у центральному апараті Держкомзему України чи в ЦДЗК;

– система повинна забезпечити доступ до даних для всіх категорій користувачів на всіх рівнях (включаючи ведення даних, облік об’єктів та реєстрацію прав, формування аналітичних звітів, перегляд картографічних даних, отримання довідок, оформлення документів на земельну ділянку або нерухоме майно, тощо);

– доступ до даних може бути як в online (безпосередньо до серверу застосувань), так і offline (отримання інформації по електронній пошті, яка оброблюється по мірі надходження) режимах;

– online-доступ до даних може здійснюватися як по закритих виділених каналах зв’язку, так і по загальнодоступних каналах Internet;

– необхідно забезпечити постійне оновлення та збереження в актуальному стані досить великого об’єму геоінформаційних даних, включаючи індексні та кадастрові карти всіх земельних ділянок та кадастрові плани на всі населені пункти України (більше 30000) та на землі за їх межами;

– необхідно впровадити цілий ряд організаційних заходів та програмно- технічних засобів, які б забезпечили підвищену надійність системи та засобів телекомунікацій, стійкість її до збоїв, а при наявності збоїв – коректне збереження даних та швидке відновлення працездатності;

– така модель потребує створення підвищеної системи безпеки, оскільки надзвичайна велика кількість запитів зацікавлених осіб та організацій обумовлює потенційну загрозу несанкціонованого доступу до даних або вірусної атаки.

Регіональна модель архітектури ЄКРСУ (рис. 2) передбачає, що:

– технічні засоби, серверне системне та прикладне програмне забезпечення, кадастрові бази даних та реєстр прав будуть сконцентровані на регіональному рівні (в обласних управліннях земельних ресурсів чи регіональних філіях ЦДЗК);

– на регіональному рівні в базах даних зберігається інформація про всі земельні ділянки, інші об’єкти нерухомого майна та права на них в межах області;

– на національному рівні інформація зберігається в генералізованому

вигляді;

– облік земельних ділянок та інших об’єктів нерухомого майна, реєстрація прав на них, введення первинних даних, видача та перевірка документів на земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, надання довідок та відповіді на запитання користувачів здійснюється фахівцями кадастрово-реєстраційного офісу відповідного кадастрового округу в online режимі доступу до регіональних баз даних;

– безпосередньо в кадастрово-реєстраційному офісі бази даних не створюються;

– як і при використанні централізованої моделі, необхідно забезпечити відповідний рівень працездатності, надійності та безпеки системи та засобів телекомунікацій на регіональному та національному рівнях, що забезпечить найбільш ефективне її використання. Розподілена модель архітектури ЄКРСУ передбачає, що:

– технічні засоби, серверне системне та прикладне програмне забезпечення, а також кадастрові бази даних та реєстр прав будуть розташовані в кожному кадастровому окрузі (адміністративні райони, міста обласного значення, м.Київ та м.Севастополь) відповідно до організаційної (територіальної) структури Держкомзему України та його територіальних органів (чи ЦДЗК та його філій);

– збір, ведення та обробка первинних даних, облік об’єктів нерухомого майна та прав на них, ведення індексних карт та кадастрових планів, видача та перевірка документів на земельні ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, надання довідок та відповіді на запитання користувачів здійснюються у кадастрово-реєстраційних офісах кожного кадастрового округу;

– на регіональному та національному рівнях оброблюють агреговані

дані, що надходять з нижчих рівнів;

– система безпеки такої системи будується за єдиними принципами, Але кожен з вузлів системи працює автономно, що підвищує її надійність у цілому;

– додаткових заходів по забезпеченню безпеки потребує процес імпорту

даних, що надходять з інших установ та відомств, а також процес

обміну даними між різними рівнями системи.

Найбільш ефективною та працездатною з фінансової, технічної та

організаційної точки зору є розподілена модель побудови ЄКРСУ. Насамперед, це пов’язано з тим, що розподілена (децентралізована) модель дає можливість:

• наблизити інформацію до місця її використання;

• локалізувати трафік обміну даними;

• підвищити рівень паралелізму виконання транзакцій;

• підвищити показники надійності системи;

• зменшити витрати часу на створення системи.

Крім того, децентралізація баз даних за своїми принципами створення

легко дозволяє виконувати поетапне нарощування ресурсів системи.

Архітектура кадастрово-реєстраційної системи базового рівня при

розподіленій моделі побудови повинна ґрунтуватися на наступних принципах:

- багаторівневість, що припускає виділення рівнів даних, бізнес-логіки

та графічного інтерфейсу користувача;

- можливість використання поширених реляційних СУБД для збереження даних;

- масштабованість, тобто підвищення продуктивності системи тільки за рахунок модернізації обладнання (без необхідності доробки програмного забезпечення);

- забезпечення багатокористувачевого режиму роботи;

- живучість системи, тобто її стійкість до збоїв і коректне збереження даних у випадку позаштатних ситуацій;

- можливість доповнення та оновлення функцій і складу системи без порушення її функціонування;

- модернізація системи не повинна змінювати принципів її побудови та системно-технічних рішень;

- захист збереженої і переданої інформації від несанкціонованого доступу шляхом шифрування, обмеження прав доступу для різних категорій користувачів, перевірки електронного підпису тощо;

- використання відкритих стандартів для можливості об'єднання в єдину інфраструктуру інформаційних систем різного призначення;

- максимальна зручність для користувача (інтерфейс - у вигляді меню, діалогових вікон, повідомлень-підказок, піктограм із зручною системою навігації по інформаційним даним тощо).

На клієнтських машинах (перший рівень) розміщуються елементи графічного інтерфейсу користувача, функції локального редагування та логіка для первинної перевірки даних, а також система взаємодії з мережею;

- основне призначення серверу застосувань (другий рівень) –збереження та виконання правил прикладної логіки проблемної області;

- сервер баз даних (третій рівень) забезпечує збереження та підтримку даних, включаючи їх узгоджене перетворення, попередження несанкціонованих чи некоректних змін бази даних, створення резервних копій, забезпечення змістовності інформації, яка зберігається в базі даних, тощо. Для ефективної роботи системи необхідно передбачити два види інтерфейсу користувача: розширений та Web-інтерфейс.

Розширений інтерфейс розробляється для безпосередньої експлуатації

фахівцями кадастрово-реєстраційних офісів в локальних обчислювальних

мережах. Такий інтерфейс повинен містити повний набір функцій та

можливостей з введення, редагування та пошуку даних, побудови статистичних та аналітичних звітів, відображення геоінформаційних даних, обліку звернень (заяв) громадян або установ та наданню облікових, реєстраційних та інформаційно-консультативних послуг.

Web-інтерфейс забезпечить цілодобовий доступ авторизованих користувачів системи до необхідної інформації, а саме:

- перегляд та друк нормативних документів;

- пошук інформації за різними критеріями;

- перегляд дозволених даних щодо земельних ділянок та інших об’єктів

нерухомого майна, їх правового режиму з описом кількісних та

якісних характеристик;

- формування запитів та отримання відповідей на них електронною поштою або шляхом безпосереднього розміщення на Web-сервері;

- ведення бази даних типових питань та відповідей на них.

В базах даних ЄКРСУ базового рівня зберігаються дані про земельні

ділянки та інші об’єкти нерухомого майна, які територіально розташовані у

межах кадастрового округу. Якщо клієнт (фізична або юридична особа) звертається із запитом на отримання даних про земельну ділянку, що розташована в іншому районі, то фахівець кадастрово-реєстраційного офісу за допомогою клієнтського програмного забезпечення може звернутися до

системи іншого кадастрового округу, отримати необхідні дані та надати їх

клієнту в уніфікованому вигляді. Для формування баз даних ЄКРСУ базового рівня передбачаються наступні способи первинного введення даних:

– імпорт даних, що зберігаються в електронному вигляді в існуючих інформаційних середовищах різних організацій, пов’язаних з обліком земельних ділянок та іншого нерухомого майна та реєстрацією прав, а також імпорту даних з обмінних файлів, із приймачів GPS, електронних тахеометрів тощо;

– ручне введення користувачами системи інформації з кадастрових справ та інших джерел в процесі промислового функціонування системи;

– сканування, розпізнавання та збереження в базі даних атрибутивних даних документів щодо реєстрації земельних ділянок та нерухомого майна.

Імпорт даних, що зберігаються в електронному вигляді, потребує організації та виконання наступних заходів:

– узгодження структур даних наслідуваної та кадастрово- реєстраційної системи;

– розробка функцій конвертації (перетворення) даних;

– розробка функцій контролю процесу конвертації, виправлення помилок (в тому числі шляхом автокоригування) та фіксації невиправлених помилок.

Ручне введення даних здійснюється користувачами під час роботи з

документами на земельну ділянку та нерухоме майно і включає введення та

редагування атрибутивних даних та сканування паперових копій правовстановлюючих документів.

Для прискорення внесення даних, що зберігаються на паперових носіях, необхідно забезпечити автоматизацію процесу сканування та розпізнавання (виділення атрибутивних даних) великих об’ємів паперових документів.

Для цього необхідно:

– з’ясувати перелік документів, які необхідно сканувати та розпізнавати;

– затвердити перелік форм документів, якщо вони зазнали змін з моменту затвердження до поточного часу;

– розробити відповідні модулі програмного забезпечення чи скористатися існуючими, що дозволять розпізнавати дані в формах,

забезпечать перевірку та виправлення помилок і збереження даних у базі даних.

Програмно-технічний комплекс сканування призначений для:

– сканерного введення документів;

– їх автоматичного (комп’ютерного) розпізнавання;

– перевірки автоматичного розпізнавання та забезпечення первинного контролю атрибутивних даних просканованих документів;

– формування текстового файлу з інформацією, що підлягає обробці на подальших етапах;

– запису графічних образів документів, отриманих у результаті сканування.

Роботу з програмно-технічним комплексом сканування здійснюють, як

правило, дві категорії операторів: сканування та верифікації. Оператор

сканування виконує власне сканування документів, запуск модулів розпізнавання, перенесення даних та запису графічних образів просканованих документів. Оператор верифікації виконує запуск модулю

верифікації та перевірку за його допомогою правильності розпізнавання

текстових символів та міток. Взаємодія цих модулів та операторів показана

на рис. 5.

Перша стадія обробки даних – контроль правильності введення

первинних даних. А оскільки законодавчо передбачається відшкодування збитків (за рахунок компенсаційного фонду ЄКРСУ), заподіяних у результаті надання неправильних даних із кадастрово-реєстраційної системи, то дане питання набуває безпосереднього матеріального змісту.

Контроль правильності введення первинних даних можна розділити на дві категорії:

1) контроль, що здійснюється, під час введення і редагування даних:

- наявність даних, що вводяться (наприклад, підстава виникнення права власності на земельну ділянку, тип територіальної зони, громадянство власника/користувача нерухомого майна і т.п.) у відповідних довідниках;

- перевірка введених геоінформаційних даних (координат земельної

ділянки або територіальної зони) безпосередньо засобами ГІС (відсутність розривів, перетинів земельних ділянок, перевірка балансу площ тощо);

- узгодженість формату та синтаксису даних;

- обмеження на значення атрибутивних показників, тощо.

2) контроль узгодженості введених даних, наприклад:

- узгодженість дати видачі державного акту з датою його реєстрації;

- тотожність (з визначеною точністю) площі земельної ділянки (в гектарах або в квадратних метрах), тощо.