7.1.1. Знання класифікації школярів за ставленням до навчання, характером сподівань, відповідністю результатів докладеним зусиллям.

Обираючи певні педагогічні дії, слід пам'ятати про поділ школярів за ставленням до навчання, характером сподівань, відповідністю результатів до затрачених зусиль на: надійних, впевнених, сумнівних, зневірених.

Надійні — школярі різного віку, мають хороші здібності, сумлінно ставляться до обов'язків, активні, самостійні, впевнені у власних силах. У них висока успішність.

Впевнені — це школярі, які не мають системності в роботі, хоча можуть мати міцні знання, сумлінність може “застрягати”, завищена емоційна активність. Впевненість у силах не відповідає можливостям.

Сумнівні — це школярі, котрі мають добрі здібності, сумлінні; але вони не впевнені у власних силах, властиві перепади настрою, боляче переносять несправедливість. Педагогові-організатору обов'язково слід звернути особливу увагу на таких дітей, оскільки психологічно-педагогічна глухість може призвести до їх інтелектуального та емоційного “заціплення”.

Зневірені — група дітей, в основному молодшого та підліткового віку, які мають не погану підготовку, здібності, успіхи, але вони втратили інтерес, віру в сили, радість, надію. Причини криються у неблагодійних умовах життя, хворобі, розумовій відсталості, серії невдач, безтактності педагога. При спілкуванні з такими дітьми педагогу-організатору передусім слід створити перспективу надії на успіх; переконати їх у позитивних результатах. На допомогу в роботі з такими дітьми приходить “емоційне погладжування” та авансування.

7.1.2. Знання рівнів емоційної виразності дітей.

У практичній роботі з школярами педагогові-організаторові необхідно опиратися на знання рівнів емоційної виразності: гіпертрофовано-експресивний, “артистичний”, адекватно-експресивний, неадекватно-експресивний, понижено-експресивний.

1. Гіпертрофовано-експресивний тип — це діти з максимальним ступенем виразності своїх почуттів: рухливе обличчя, жестикуляція, різкі зміни настрою, надмірна балакучість. Намагаються ввести в коло своїх переживань якомога більше людей, “знімаючи” таким чином незадоволення, тривогу, розділяючи радість, добрий настрій.

2. “Артистичний” тип — емоційний стан чітко (яскраво, виразно) підкреслюється зовнішнім виглядом (проявами). Вони завжди в центрі уваги, домагаються виконання своїх примх, егоїстичні, розбещені.

3. Адекватно-експресивний тип — емоційний стан повністю відповідає внутрішньому стану; вміють керувати своїми емоціями. Особливо в підлітковому чи старшому шкільному віці в таких дітей проявляється прагнення до самовизнання, самовдосконалення (активніше помітно у хлопчаків).

4. Неадекватно-експресивний тип — діти вміло керують собою, приховуючи справжні почуття; педагог-організатор повинен уміти відрізнити самовладання від “моральної мімікрії”.

5. Понижено-експресивний тип — школярі малорухливі, флегматичні, повільні; не в змозі адекватно виразити свій стан за допомогою зовнішніх проявів.

7.2. Розуміння закономірностей розвитку дітей; процесу формування суспільної спрямованості особистості дитини в таборі.