7.2.1. Володіння педагогом-організатором різними способами взаєморозуміння.

В практичній діяльності педагогу-організатору, налагоджуючи процес спілкування з дітьми різного віку, потрібно вміти переконувати партнерів по спілкуванню. Ефективність взаємодії залежить від того, наскільки педагог володіє способами взаєморозуміння, до яких належать: переконання, заражування. наслідування, навіювання.

Переконання — це процес логічного обгрунтування якогось твердження, спосіб впливу на особистість або групу людей з метою в ході діалогу досягнути єдності розуміння та переживання.

Навіювання — це емоційний неаргументований вплив однієї людини на іншу або на групу людей. Педагог-організатор повинен враховувати, що діти піддаються навіюванню краще, ніж дорослі; втомлені краще, ніж ті, що почуваються добре. Головною умовою успішного навіювання є: авторитет джерела інформації та повага, довіра до його носія.

Наслідування — це не лише прийняття, а й демонстрація рис і якостей поведінки іншої людини. Хоча наслідування буває зовнішнє і внутрішнє (В.Леві), педагог-організатор повинен пам'ятати, що саме його поведінкові аспекти будуть лежати в основі того образу, який школярі інтуїтивно або спеціально копіюватимуть.

Заражування — несвідоме, безвольове підпорядкування людей певним психологічним станам (паніка, аплодисменти).

Педагог-організатор, вихователь повинні звертати особливу увагу на психологічні закони формулювання усних розпоряджень, які повинні будуватися:

— чітко;

— передбачати повну картину дій;

— форма подання напряму свідчить про рівень і якість стосунків та ступінь мотивації;

— не персоніфікуйте розпорядження (“Я сказала”, “Я вимагаю”), оскільки від цього залежать результати виконання, в основі яких міжособистісні стосунки, а вони не завжди є позитивними);

— не нехтуйте питальною формою подання розпоряджень, це утруднює відмову, задовольняючи в такий спосіб потребу школяра в самоповазі (“Таня, як думаєш, тобі це під силу?”);

— безперечно, намагайтеся з огляду на можливу конфліктну ситуацію, уникати директивності.

Таким чином, даючи розпорядження, педагог-організатор, вихователь повинен пам'ятати, що це психологічна єдність форми і змісту, яка реалізовується за допомогою чіткої програми дій та відображає характер міжособистісних стосунків, ступінь мотивації.

7.2.2. Використання прийомів ефективного слухання у роботі педагога-організатора.

Педагог-організатор при налагодженні процесу спілкування з дітьми різного віку повинен вміти користуватися прийомами ефективного слухання, оскільки це прямо пов'язане з його майстерністю. Іствуд Атватер (відомий спеціаліст з даної проблеми) радить:

— з'ясувати сильні, слабкі сторони звички слухати. Чи надто швидко судите про людей? Часто перебиваєте співрозмовника? Які завади спілкування характерні для ваших відповідей? Знання своїх звичок — перший шлях до удосконалення;

— будьте відповідальними за спілкування, адже воно завжди є двостороннім процесом. Вмійте довести співбесіднику, що ви його дійсно слухаєте і розумієте за допомогою активних емоцій, уточнюючих запитань;

— вмійте без настирливості та прискіпливого погляду підтримувати візуальний контакт;

— вмійте зосередитись на тому, про що говорить співбесідник, виключивши сторонні перешкоди (телефон, музика...);

— намагайтеся не лише зі слів, а й з “закодованих”норм зрозуміти зміст переживаного вашим співрозмовником почуття;

— спостерігайте за невербальними сигналами, оскільки емоційна передача інформації — більша частина спілкування;

— дотримуйтесь схвальної реакції щодо співбесідника, тому що негативна реакція викликає захисну реакцію, почуття невпевненості, насторожує;

— прислухайтеся до самого себе, бо ваша заклопотаність та емоційне збудження заважають слухати співбесідника;

— пам'ятайте, що часто мета співбесідника — отримати від вас схвалення, якусь відповідь, надію на зміну.