7.3.2. Конфліктна ситуація та конфлікт. Способи врегулювання конфліктів.

Конфлікт — це, на жаль, одна з характерних прикмет сьогодення, коли в силу об'єктивних причин порушується психологічна рівновага, витрачається певний відсоток здоров'я.

Педагогу-організатору потрібно знати типологію конфлікту, щоб вірно вибрати стратегію поведінки. Конфліктна ситуація — це ще не конфлікт, це лише його база.

Конфліктна ситуація може бути реальною і уявною. Перша, коли ображаються честь, гідність, особи, друга — є найнебезпечнішою, тому що є ніби завуальованою, породжуючи ворожість, злобу.

Нагадаємо слова з “Дєтки” П.К.Іванова (вважаємо, що вони стануть у пригоді багатьом педагогам-організаторам): “Подолай у собі жадібність, лінощі, самовдоволення, користолюбство, страх, лицемір­ство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо і не бери близько до серця недобрих думок про них”.

Раціональна і емоційна конфліктна ситуація — виникає у випадку, коли розпорядження виконане невчасно. Раціональний підхід потребує намагання створити оптимальні умови для виконання. Зауваження подається в коректній, шанобливій формі, але часто у педагогів “вмикається” емоційно-словесний “душ”, який може призвести до реального конфлікту.

7.3.3. Класифікація людей за характером сприймання події та реакції на неї.

Особистісні й міжособистісні конфліктні ситуації залежать від того, як людина сприймає події, яким психологічним чином і за яким типом реагує. За характером сприймання події та реакції на неї люди поділяються на:

а) екстрапунітивних — неврівноважений психологічний стан; обвинувачують усіх навколо, окрім себе; власну злість зганяють на інших;

б) інтрапунітивних — самообвинувачувачі; на оточуючих діють своїми зовнішніми проявами — похмурістю, злістю, незадоволенням, напруженістю, сердитістю;

в) імпунітивних — живуть за принципом: ніхто не винний, що сталося — те сталося; не вживають ніяких заходів при конфліктній ситуації.

Заувага. Для з'ясування особистісної тенденції щодо відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях рекомендуємо запропонувати школярам тест, адаптований до умов нашого суспільства Н.В.Грішиною (див. додаток).

7.3.4. Основні типи реакцій дітей на різні ситуації.

Доцільно скористатися й тими порадами, котрі допоможуть у вирішенні педагогічних ситуацій, а також знанням основних типів реакцій дітей на різні ситуації. В разі відмови від контактів, ігор, їжі ( виникає в дітей, яких вперше “відірвали” від звичного сімейного кола, друзів, матерів) педагог-організатор повинен проявити максимальну доброту, чуйність, увагу, розуміння, турботу про дитину, щоб допомогти перебороти бар'єр відчуження, що склався в даній ситуації.

Основні типи реакцій дітей на різні ситуації:

1. Реакція опозиції. Може виникнути в дитини через надзвичайні (незвичні та надмірні) претензії до неї, непосильне для неї навантаження і доручення. В такому випадку дитина прикидається хворою, щоб привернути увагу, намагається нашкодити супернику. Педагог-організатор повинен в такому випадку частіше звертати увагу на таку дитину, змінювати доручення, авансувати, “емоційно погладжувати” навіть за незначні вчинки.

2. Реакція компенсації — бажання дитини свою слабкість та невдачу в одній сфері заповнити успіхами в іншій. Педагог-організатор повинен намагатися підтримувати дитину, розуміти її поведінку та вчинки. Ні в якому разі не докоряти дитині за невдачі.

3. Реакція емансипації. Проявляється в бажанні звільнитися з-під опіки та контролю. Одним з крайніх проявів цієї реакції може бути втеча з табору. Щоб не трапилося такого випадку, необхідно якнайшвидше формувати об'єднання дітей для того, щоб передати деякі функції керівництва та управління органам тимчасово створених мікрогруп, представникам “ради справи” в ході спільного творчого життя і діяльності.

4. Реакція захоплення є однією з найважливіших рис підліткового віку. Вона визначає подальший розвиток особистості дитини. Педагог-організатор повинен розуміти особливості будь-якого захоплення дітей для того, щоб у випадку небажаних відхилень спрямувати їх у позитивне русло.

Якщо все ж таки ви не змогли протистояти виникненню конфліктної ситуації, стала явною реакція протистояння, тоді в такому випадку намагайтеся перш за все зберегти тактовність та шанобливе ставлення до дитини, а потім скористайтеся порадами Д.Г.Скотт (автора книги “Конфликты и пути их преодоления”):

— з'ясуйте причину конфлікту;

— застосуйте правильну техніку вирішення конфлікту. Для цього скористайтеся:

1. Методом творчої візуалізації.

2. Методом мозкового штурму, мозкової атаки, що корисно при пошуках альтернативного рішення.

3. Методом автоматичного запису для з'ясування власної позиції, реакції на певні можливості.

4. Методом мисленнєвої уяви (отримати відповідь внутрішнього голосу стосовно вибору правильного рішення).

5. Допомогою стороннього радника-консультанта, щоб з'ясувати ситуацію і шлях пошуку можливого рішення.

Отже, спілкування — це багатогранний процес, в результаті якого відбувається становлення особистості, формується і закладається власна позиція в громадянському суспільстві. Пошук шляхів, методів формування культури спілкування — в прилученні до кращих світових надбань культури та кращих психолого-педагогічних надбань науки і практики.

Додаток