2. Створення умов для продовження цілеспрямованого розвитку людини як суб’єкта діяльності, як непересічної особистості — основна мета педагогічної діяльності влітку.

Завдання педагогів-організаторів та вихователів полягає в тому, щоб за час літнього відпочинку надати школярам можливостей, котрі максимально сприяли б реалізації ідеї розвитку й саморозвитку особистості.

Використовуючи екстенсивно-кільцеву модель особистості (М.С.Бургін), поглянемо на процес формування життєвої позиції особистості, основу якого складають цінності, ідеали, норми, а саме: поведінка та різноманітна діяльність; спілкування, ставлення до людини, світу; довільно організоване дозвілля та змістовний відпочинок, що забезпечується спільними з учнями зусиллями керівництва літнього табору, педагогів-організаторів, вихователів.

Діяльність, поведінка, спілкування.

Ставлення до навколишнього світу, до праці, до інших людей, до себе.

Система знань, досвід.

Цінності, ідеали, норми.

Тому метою педагогічної діяльності влітку є створення умов для продовження цілеспрямованого розвитку людини як суб'єкта діяльності, як особистості, індивідуальності.

Ставлячи проблему самовизначення, самовираження особистості, в умовах табірного літа, педагог-організатор, вихователь повинні перш за все усвідомлювати, що ефективність виховної роботи буде залежати від особи самого педагога, тобто в якій мірі вони відчувають себе особистостями, вступаючи у взаємодію з іншими; наскільки бачать “творчий світ”, що виступає “проектувальником” власного життя; розуміють людину як суб'єкта соціально-історичної творчості.

Дітей слід виховувати в дусі розуміння власної і прийняття чужої культури, “оскільки культура лежить на кордонах” (М.Бахтін). Діти повинні усвідомити, що культурною вважається така особистість, яка приймає і розуміє культурні позиції та цінності, вміє піти на компроміс.

При формуванні людини як особистості в умовах табірного літа необхідно звернути увагу педагогів-організаторів, вихователів на природні якості дітей, на основі яких і розвиваються їхні потреби, інтереси, нахили, складається характер.

3. Вимоги до педагога-організатора, котрий вирішує проблеми самоактуалізації підростаючого покоління в умовах табірного літа. Вміння, котрими він повинен володіти.

Діяльність вихованців є основним об'єктом керування з боку педагога-організатора, вихователя. Через неї і завдяки їй реалізується просторовий, психологічний, соціальний та духовний контакти взаємодіючих сторін, міжособистісне спілкування як вирішальний чинник самоактуалізації об'єктів взаємодії.

Організовуючи міжсуб'єктну взаємодію, педагог-організатор має позбутися різних психологічних бар'єрів (вікових, соціально-психологічних, мотиваційних), вміти налагодити неформальні міжособистісні стосунки з дітьми, подолати в собі стереотипні загальні та ситуаційні установки щодо окремих учнів; відкрито виявляти розуміння ситуативного внутрішнього настрою учнів і враховувати його в процесі взаємодії, скорочувати кількість заборонених і розширювати дозволені виховні ситуації.

Необхідна узгодженість дій, необхідна гармонія творення людини. Диригентом цієї гармонії — чутливим, мудрим, досвідченим, обережним і водночас сміливим — повинен бути вчитель, педагог-організатор, вихователь. Для досягнення цієї гармонії їм необхідно володіти рядом умінь:

— вірно сприймати ті процеси, які відбуваються в душах дітей взагалі та кожної дитини зокрема в різних педагогічних ситуаціях;

— вимагати й довіряти;

— швидко орієнтуватися в ситуаціях, переключати увагу;

— гратися з дітьми;

— точно передавати свій настрій, почуття, думки словом, мімікою, рухами;

— з багатьох педагогічних фактів виділити суттєве;

— встановити з дітьми контакт в процесі навчальної, трудової, спортивної, художньої діяльності;

— розвивати ініціативу дітей;

— не зловживати довір'ям учнів;

— в кожному учневі знаходити позитивні риси і саме на них будувати стосунки з дітьми;

— розвивати в дітей здатність відстоювати свої переконання, засновані на чіткому уявленні про добро і зло;

— здійснювати індивідуальний підхід;

— виявляти й розвивати природні нахили і творчий потенціал дітей, реалізуючи їх можливості в усіх сферах людської діяльності і спілкування;

— розвиток внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки людини, почуття власної гідності і здатності до рефлексії;

— залучення до системи культурних цінностей своєї країни, народів світу, формування потреби в високих культурних і духовних цінностей і подальшому їх збагаченні;

— розкриття творчих можливостей через заняття театром, музикою, мистецтвом, танцями.