5. Типи взаємовпливу людей (за р.Ольшанським).

Взаємовплив, властивий людям, котрі вступають в контакт один з одним, може утруднювати або полегшувати їх спільну діяльність. Психолог Р.Ольшанський визначив декілька типів взаємного впливу на взаємодію один з одним:

1) взаємне полегшення (присутність підвищує якість роботи кожного);

2) взаємне утруднення (відбувається збільшення помилок; не концентрується увага);

3) однобічне полегшення (присутність одного партнера полегшує діяльність іншого);

4) однобічне утруднення (присутність одного негативно впливає на діяльність іншого);

5) незалежність (спільна присутність ніяк не впливає на діяльність кожного зокрема, що спостерігається дуже рідко).

Щоб уникнути ситуації, коли під час змагання школярі намагаються нашкодити один одному, організатору слід, підбиваючи підсумки, оцінюючи результати, враховувати й такий критерій як “допомога один одному”, що поступово призведе до формування моральної поведінки, так званої ситуації невимушеної примусовості (Т.Е.Коннікова).

6. Ситуація успіху як необхідна умова самоствердження особистості. Ситуації успіху та неуспіху. Технологія створення педагогом-організатором ситуації успіху для дітей в умовах табірного літа.

Дитині для самоствердження необхідно створити ситуацію успіху (О.Бєлкін), але й не забувати про те, що використання природно виниклих ситуацій неуспіху, поразки дають позитивний виховний вплив, особливо на формування колективних взаємин.

Виховання відбувається лише в процесі діяльності і тому важливо допомогти (саме допомогти) учням вміло організувати власну пізнавальну діяльність, знайти високі значущі цілі докладання своїх зусиль і здібностей, пробудити мотиви й відшукати ефективні засоби досягнення поставлених цілей, необхідно спонукати вихованців знайти себе, усвідомити індивідуальні особливості своєї психіки, вдачі. Без самоосвіти й самовиховання неможливо домогтися глибокого осмислення підростаючим поколінням наукової картини світу, формування у нього справжніх гуманних якостей — міцного сплаву знань, переконань і практичних дій.

7. Технологія спонукання учнів різних вікових категорій до саморозвитку й самовиховання.

Щоб спонукати вихованців зайнятися самовихованням й самоудосконаленням, необхідно, щоб учень:

1) усвідомлював, що його доля залежить не стільки від виховної роботи педагога-організатора, вихователя, скільки від самостійної роботи над собою;

2) знав і критично ставився до своїх позитивних і негативних якостей; намагався наслідувати обраний зразок-орієнтир;

3) брав участь у різноманітних видах діяльності і в такий спосіб набував цінний соціальний досвід;

4) добре володів різними прийомами самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самопідбадьорювання, самосхвалення, самоосуду, самопокарання, самопримусу, самоаналізу, самозобов'язання, самопереключення.

8. Особливості процесу формування системи соціальних взаємин школярів різного віку з оточуючим світом в умовах табірного літа.

Безперечно, що, вирішуючи питання щодо формування системи соціальних взаємин школярів з оточуючим світом, перш за все слід вивчати їх інтереси і на цій основі проектувати спільну майбутню діяльність.

Допомагають в цьому цілий ряд методик, анкетування. Як відомо, палітра дитячих інтересів дуже широка і залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей, розумового розвитку, соціального стану сім'ї. Здавалося б, відкриттям різноманітних малих структур: студій, клубів, майстерень, гуртків, лабораторій, проблема зайнятості дітей буде вичерпана. Але, по-перше, задоволення потреб, інтересів школярів часто мають споживацький характер. По-друге, педагоги-організатори, вихователі таким чином використовують вже набутий дітьми досвід, фактично, не працюючи над можливістю “знайти себе” в чомусь новому, повніше виявити свої можливості, виявити приховані резерви. По-третє, говорячи про організацію майбутньої діяльності школярів, необхідно дбати про матеріально-технічне оснащення та кадрове забезпечення. Цей особливий спосіб організації дітей, школярів, спрямований на особистісне самовизначення, самовираження, самореалізацію, повинен бути зорієнтований на сучасне розуміння цілей та завдань виховання — формування творчої особистості; діяльність повинна сприяти розвиткові пам'яті, мислення, фантазії дітей; носити креативний характер (творення нового й “трансформацію” самої особистості); будуватися з елементами гри; проектувати умови для самоудосконалення особистості.

В дослідженнях Л.С.Виготського, А.Н.Леонтьєва, А.Р.Лурія, Д.Б.Єльконіна встановлена залежність між психічним розвитком і емоційним контактом особи з оточуючими; визначені основні характеристики емоційної захищеності, що визначаються:

— задоволенням діяльністю, взаємовідносинами, керівництвом;

— внутрішнім спокоєм.

Емоційне благополуччя — це позитивне оцінювання дій і вчинків учня як з боку вчителя, так і з боку оточуючих дорослих.

Педагогові-організатору, вихователеві, школяреві як з'ясувати, так і впливати на встановлення емоційного благополуччя в умовах літнього табірного відпочинку допомагає кольоровий запис. Кольоровий щоденник настрою — це особистий щоденник, оскільки настрій та колір тісно взаємопов'язані. Якщо кожен день ви будете помічати свої почуття, радощі , хвилювання, що засмучує вас і що приносить вам задоволення, то розповідатимете самі собі, а педагог-організатор, аналізуючи, з'ясує особистісний світ. Виховання може впливати на формування дитячого світу почуттів, корегувати недоліки поведінки, залучати до різноманітних видів діяльності, одним словом, психічно, фізіологічно відчувати учня.

Червоний — захоплення, радісний, теплий.

Жовтий — світлий, приємний.

Зелений — спокійний, врівноважений.

Синій — незадоволення, смуток.

Фіолетовий — тривога, напруження.

Чорний — повний смуток, зневіра.

В залежності від настрою, навпроти відповідної смуги поставте число і місяць. Таким чином, з'ясується щоденник настрою вихованців. Паралельно можна досліджувати настрій колективу.

Щоб вірно оцінити колірний настрій колективу, потрібно визначити чинники, котрі вплинули на настрій респондента та, з його думки, на настрій загону.

Тому доцільно використати у роботі таблицю, пропоновану у статті Селиванова Н.А. “Школьный класс” (ж-л Знание, 1988. — №5).

Я думаю, що сьогодні більш за все вплинуло: на мій настрій; настрій колективу (загону, групи):

Загальна табірна справа.

Нове заняття, практикуми.

Моя особиста участь у справах загону, табору.

Оцінка моєї роботи, поведінки.

Незадоволення собою.

Мої стосунки з товаришами.

Відсутність друзів.

Сміх, радість товариша.

Невдача, туга, журба товариша.

Вчинки товаришів.

Неприємність у загоні.

Міжособистісні стосунки в загоні

Стосунки з педагогом-організатором, методистом, вихователем, інструктором.

Успіх іншого загону.

Невдача іншого загону.

Згадка про дім, рідних, знайомих.

Погода.

Стан здоров'я.

Дуже особисте.

Важко визначити.