42. Механізм використання фінансових ресурсів малого підприємства

Проблемою для вітчизняних малих підприємницьких структур є обмеженість їх фінансових ресурсів. Одночасно недостатня забезпеченість малих підприємств фінансовими ресурсами супроводжується низькою ефективністю їх використання.

Фінансові ресурси малого підприємства слід розглядати як грошові кошти суб’єктів господарювання, які отримуються у формі доходів від: операційної, інвестиційної і фінансової діяльності; за рахунок внесків власників; коштів залучених на фінансовому ринку або запозичених у контрагентів. Фінансові ресурси підприємства призначені для виконання зобов'язань перед суб’єктами господарювання, фінансово-кредитною системою, матеріального стимулювання працівників, здійснення витрат щодо відтворювального процесу. Фінансові ресурси як об’єкт фінансового управління доцільно розглядати з двох позицій: за джерелами їх формування та за напрямками використання.

Доходи, отримані від основної діяльності

Інші доходи

Позичові кошти

Джерела формування

Фінансова діяльність

Операційна (виробнича)діяльність

Інвестиційна діяльність

Напрямки використання

Невиробниче споживання

Виробниче споживання

Нагромадження

Форми використання

Виробниче споживання пов’язане з використанням матеріальних благ у процесі виробництва у вигляді сировини, основних фондів і т.ін. Невиробниче споживання — це задоволення потреб людей (як окремих осіб, так і суспільства в цілому), тобто це насамперед товари народного споживання. потреба в них значною мірою визначає структуру та обсяг виробництва в цілому.

Нагромадження — це використання частини національного доходу) на збільшення основних і оборотних фондів, а також на створення страхових запасів. Існують два види нагромадження: виробниче і невиробниче. Розширення та якісне вдосконалення основних фондів сфери матеріального виробництва належать до виробничого нагромадження, а розширення, реконструкція, оновлення житлового фонду, лікарень, закладів освіти, культури, спорту, науки — до невиробничого.

Використання фінансових ресурсів здійснюється за декількома напрямками, основними з яких є:‑ вкладення грошей в основні засоби й оборотні кошти, у розширення й відновлення виробництва, для здійснення капітального ремонту;‑ погашення зобов'язань перед фінансово-банківською системою;‑ виплати заробітної плати;

43. Складові державної політики підтримки малого підприємництва

Державна політика підтримки малого підприємництва – сукупність пріоритетних рішень, які визначають основні напрямки і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання.

Складовими державної підтримки малого підприємництва є: мета, основні принципи, напрями, заходи та інструменти здійснення цієї політики, які, певною мірою, визначено в Концепції державної політики розвитку малого підприємництва.

Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є: Забезпечення зростання внутрішнього валового продукту за рахунок діяльності суб’єктів малого підприємництва; Залучення суб’єктів малого підприємництва до розв’язання соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях; Удосконалення структури малого підприємництва; Створення конкурентного середовища; Підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств; Заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях і на територіях пріоритетного розвитку; Створення нових робочих місць, зменшення безробіття; Сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності; Формування соціального прошарку підприємців і власників.

Реалізація зазначених завдань має забезпечуватися шляхом підтримки малого підприємництва в таких основних напрямах: Формування нормативно-правової бази; Удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики; Забезпечення інформацією; Сприяння впровадженню технологій та інновацій; Стимулювання зовнішньоекономічної діяльності; Підготовка та перепідготовка кадрів.

Основні принципи державної політики розвитку малого підприємництва, що визначаються в Концепції, такі: Системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;Цілеспрямованість та адресність підтримки суб’єктів малого підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації; Рівноправний доступ суб’єктів малого підприємництва всіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів.

Важливою умовою формування і здійснення політики державної підтримки малого підприємництва є визначення суб’єктів та об’єктів відповідної державної політики.

Суб’єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об’єднання, профспілки та державні організації. Об’єктом державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб’єктів малого підприємництва.