57. Управління дефіцитними грошовими потоками

дефіцитний грошовий потік. Він характеризує такий грошовий потік, при якому надходження коштів істотно нижче реальних потреб підприємства в цілеспрямованій їхній витраті. Навіть при позитивному значенні суми чистого грошового потоку він може характеризуватися як дефіцитний, якщо ця сума не забезпечує планову потребу у витраті коштів по всіх передбачених напрямках господарської діяльності підприємства. Негативне ж значення суми чистого грошового потоку автоматично робить цей потік дефіцитним.

Дефіцитний грошовий потік виникає в разі перевищення за період витрати коштів над їх надходженням, що може бути як одиничний випадок, так і впродовж відносно тривалого часу, і тоді підприємство повинно активізувати заходи антикризового менеджменту. Дефіцитний грошовий потік знижує платоспроможність підприємства і, як наслідок: збільшуються витрати на позиковий капітал, у тому числі збільшується вартість залучення товарних кредитів; прострочена заборгованість з фінансових кредитів знижує прибуток нарахованою пенею; збільшення термінів реалізації інвестиційних проектів знижує ефективність інвестування.

У короткостроковому періоді фінансова діяльність знижує дефіцитність грошового потоку, тобто недостатність припливу грошей, методами прискорення залучення коштів і уповільнення їх витрат.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності - короткострокової чи довгострокової. Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення припливу коштів у короткостроковому періоді досягається такими заходами:

• стимулювання ціновими знижками покупок за готівку без надання товарного кредиту (звичайно і оплатою в термін до 10 днів);

• використання в розрахунках часткової або повної передоплати за продукцію, що користується високим попитом на ринку;

• внесення змін у планування дебіторської заборгованості у бік створення термінів надання товарного кредиту покупцям;

• удосконалення процедури повернення боргів для прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

• використання обліку векселів, факторингу, форфейтингу як ефективних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді можна досягти наступними заходами:

• наближення терміну платежу до максимально можливого;

• збільшення термінів отриманого товарного кредиту;

• використання оперативного лізингу (оренди) замість придбання основних фондів;

• реструктуризація боргу шляхом перекладання короткострокових зобов’язань у довгострокові.

Стратегія фінансової рівноваги підприємства не припускає дефіцитності грошового потоку в довгостроковому періоді.