1) Власні;

2) Залучені (прирівняні до власних);

3) Позичені.

Підприємства, що вводяться в дію, залежно від їх організаційно-правової форми, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внес­ків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансуван­ня оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також при­рівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборот­них коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі па­сиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарсь­кому обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх викорис­тання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джере­лами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

Покрити потребу в оборотних коштах лише власними джерелами стає практи­чно неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за ра­хунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до позичених фі­нансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та ін­ших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

81. Планування і фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів

Потреба підприємств у власних оборотних коштах може збільшуватися як у зв'язку зі зростанням обсягів виробництва, так і з інших причин, які викликають необхідність збільшення нормованих запасів і витрат. Це і зміни в асортименті продукції, і зміни в умовах постачання, відвантаження готових виробів, розрахунків та ін.\

В умовах значних темпів інфляції потреба підприємств в оборотних коштах постійно зростає у зв'язку зі зростанням цін на матеріальні ресурси, планові запаси яких підприємства мають створювати. Саме цей чинник за нинішніх умов функціонування економіки в Україні найбільшою мірою спричиняє хронічний брак оборотних коштів на підприємствах і їх тяжкий фінансовий стан. Законодавство України дозволяє підприємствам усіх форм власності проводити переоцінку залишків товарно-матеріальний цінностей на початок кожного місяця за умови зміни цін на виробничі та інші запаси товарів і матеріалів зі спрямуванням сум дооцінки, одержаної від реалізації готової продукції, на поповнення своїх оборотних коштів. Така переоцінка проводиться за цінами, що склалися у розрахунках з постачальниками на кінець попереднього місяця. Але в умовах чинної системи оподаткування прибутку це аж ніяк не вирішує проблему забезпечення підприємств власними оборотними коштами".

Приростом нормативу власних оборотних коштів називається різниця між нормативом, розрахованим на кінець планового року, і нормативом на початок року.

Додаткова потреба у власних оборотних коштах найчастіше покривається за рахунок власних фінансових ресурсів підприємств, насамперед — за рахунок прибутку, частина якого в порядку розподілення прибутку направляється у статутний капітал на приріст нормативу власних оборотних коштів. Крім того, як джерела власних фінансових ресурсів, що можуть направлятися на приріст нормативу, використовується надлишок оборотних коштів у порівнянні з нормативом, якщо він є на початок року. У державних підприємств в окремих випадках джерелами приросту нормативів оборотних коштів можуть бути кошти, які вони одержують у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу фінансових ресурсів, або асигнування з державного бюджету.

Господарські товариства недержавних форм власності можуть збільшувати нормативи оборотних коштів за рахунок тих коштів, які призначені на зростання статутних капіталів.

Якщо підприємство не знаходить коштів для фінансування приросту нормативу, це призводить до виникнення нестачі оборотних коштів і погіршує фінансовий стан, платоспроможність підприємства. Найчастіше таке трапляється в разі невиконання намічених планів одержання прибутку. За збиткової діяльності відбувається зменшення ("проїдання") власних оборотних коштів підприємства.