70. Ризики малого бізнесу

Аналіз наукових праць показав, що накопичено достатній досвід теоретичних досліджень сутності ризику, його класифікації, впливу на прийняття управлінських рішень. Проте поза увагою залишились питання розробки методичних рекомендацій щодо управління ризиком на малих підприємствах.

Важливість управління ризиком зумовлена необхідністю адекватного реагування на зміни у зовнішньому середовищі з метою забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку малих підприємств.

Ризик - це ймовірність (загроза) втрати підприємцем частини ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок здійснення господарської діяльності.

Для того, щоб ефективно управляти ризиком, необхідно намагатись спланувати його завчасно, визнати фактори, які сприяли виникненню даного ризику, здійснити його аналіз та оцінку, визначити можливі збитки чи нестачі, а також показники ризику. Для цього були розроблені різноманітні теорії та методи, які надають можливість ризик-менеджерам та керівникам визначати характеристики конкретного ризику, показники та здійснювати його оцінку, а отже і управління ним.

Таким чином, процес управління ризиками на малих підприємствах включає певний спектр дій, котрі можуть бути представлені як послідовність таких етапів:

- усвідомлення й виявлення ризику, визначення причин його виникнення і ризикових сфер;

- аналіз та оцінка ризику – кількісне визначення витрат, пов’язаних із видами ризику, які були виявлені на першому етапі;

- вибір методів (прийомів) управління ризиком та їх застосування, мінімізація витрат на здійснення вибраних методів;

- оцінка результатів, що включає здійснення постійного контролю рівня ризиків із застосуванням механізму зворотного зв’язку.

На малих підприємствах для оцінки ризику найефективніше буде використовувати кількісні методи, а при необхідності доповнювати їх якісними, які є досить трудомісткими. Серед кількісних методів, малі підприємства, можуть використовувати наступні:

1. статистичний - кількісна оцінка ступеня ризику розраховується за допомогою формул; необхідна наявність певної інформації, головним чином фінансові-економічні показники, об’єми реалізації, закупівлі тощо.

2. експертна оцінка - це виявлена за спеціальною методикою думка експертів стосовно певного питання; постадійна оцінка ризиків заснована на тому, що ризики визначають для кожної стадії проекту окремо, а потім отримують сумарний результат по всьому проекту; даний метод буде ефективним для венчурних підприємств, але необхідно дуже уважно підійти до вибору експертів.

3. метод аналогів – полягає в тому, що при аналізі ступеня ризику напрямку підприємницької діяльності доцільно вживати дані про розвиток аналогічного напрямку в минулому; при цьому аналіз минулих чинників ризику, проводиться на підставі інформації, одержаної з самих різноманітних джерел;

4. метод доцільності витрат грунтується на тому, що в процесі господарської діяльності витрати розділяються за елементами і за напрямками, тому що вони не мають однакового значення; тобто ступінь ризику за окремими елементами витрат у середині одного й того ж напрямку діяльності різна, тому визначення ступеня ризику за цим методом орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику.

5. “дерево рішень” - цей метод передбачає графічну побудову варіантів рішень, які можуть бути прийняті; по гілках “дерева” співвідносять суб’єктивні та об’єктивні оцінки можливих подій; прямуючи вздовж побудованих гілок та використовуючи спеціальні методики розрахунку ймовірностей, оцінюють кожен шлях і потім обирають менш ризикований.

Отже, вище перелічені п’ять кількісних методів оцінки ризику є найбільш оптимальними для малих підприємств з точки зору необхідних ресурсів та отриманого результату.